Logo
До статей

Безповоротна допомога олігархам: чому банки-банкрути не повернуть борги державі

10 жовтня, 2018
Обговорюємо Проект Кодексу
Безповоротна допомога олігархам: чому банки-банкрути не повернуть борги державі

Держава отримала в управління величезний портфель проблемних активів, але що з ними робити — не придумала. Чиновники сподіваються, що скоро прийдуть якісь загадкові нерезиденти і куплять активи великими пулами на американських майданчиках, проте це міф.

Фонд гарантування вкладів повідомив, що у другій декаді жовтня почне продавати активи неплатоспроможних банків на американських торгових майданчиках. Йдеться, зокрема, про активи, які були заставами за кредитами рефінансування НБУ.

Загалом банки-банкрути винні Національному банку близько 50 млрд грн.

Передбачається, що в першу чергу від розпродажу виграють платники податків. Справа у тім, що НБУ зобов'язаний направити отримані від продажу активів кошти до державного бюджету.

Утім, як з'ясувалось, про 50 млрд грн, які банки винні регулятору, казна може й не мріяти.

Ювілей фінансової кризи

Україна може стати хрестоматійним прикладом того, як не потрібно проводити реформи фінансового сектору, або як зробити це так, щоб втрати державних фінансів були якомога більшими, а олігархи змогли добре заробити.

За кілька місяців виповниться п'ять років з початку фінансової кризи в Україні, відомої як «банкопад». Це означає, що п'ятирічні терміни ліквідації банків закінчаться вже у 2019 році. За законодавством, після завершення термінів ліквідації банків вимоги кредиторів вважаються погашеними.

Тобто якщо вкладник, наприклад, банку VAB Олега Бахматюка чекав на виплату своїх коштів внаслідок реалізації активів, оскільки Фонд гарантування вкладів компенсував йому лише гарантовані 200 тис грн, то у нього залишився один рік.

Тимчасова адміністрація у цей банк була введена 20 листопада 2014 року, тож до 20 листопада 2019 року ліквідація мусить закінчитися. Навіть якщо вкладник не отримає свої кошти, його вимоги як кредитора вважатимуться погашеними.

У такій же ситуації як кредитор перебуває і Нацбанк. Він щедро роздавав установам олігархів рефінансування, яке ті часто виводили в офшори.

Перед простими вкладниками у регулятора є низка переваг. Нацбанк — забезпечений кредитор: його позики забезпечені заставами. Фонд гарантування повинен їх продати і віддати кошти регулятору.

Однак з поверненням цих коштів, навіть за наявності застав, виникли проблеми. Банки винні НБУ близько 43 млрд грн основної суми кредиту і 7 млрд грн відсотків. Усі ці кошти неплатоспроможні установи мусять повернути за півтора року.

На питання про те, як потенційна невдача з погашенням цих позик вплине на фінансовий результат НБУ, регулятор відповідає ухильно. «НБУ створено резерв під знецінення наданих кредитів, виходячи у тому числі з оцінок майбутніх надходжень за цими кредитами», — відповіли в Нацбанку.

Що це означає? НБУ під знецінення своїх кредитів мусить формувати резерви. Фактично це кошти, які він отримує від іншої діяльності, наприклад, з виплат від Мінфіну за своїм портфелем ОВДП або від валютних операцій.

Якщо ці кошти повернуться, то резерви розформуються і будуть відображені як прибуток НБУ, якщо ні — кредити спишуть, а бюджет отримає не всі кошти. Утім, ні прогнозовану суму повернень, ні суму сформованих резервів НБУ не називає.

Зникаючі мільярди

Цифри щодо потенційних повернень НБУ цікаві, але позитиву в них мало.

Балансова вартість активів, що опинилися у розпорядженні Фонду гарантування вкладів після падіння сотні банків, становить близько 500 млрд грн. З них у заставі НБУ — активи на понад 135 млрд грн, та їх оціночна вартість — лише 24 млрд грн.

За оптимістичного сценарію НБУ зможе повернути половину кредитів. Однак на позитивний сценарій навряд чи слід розраховувати. Хоча у 2019 році закінчаться терміни ліквідації банків, значна частина активів навіть не потрапляла на торги.

«Упродовж 2017 року Фонд гарантування направляв на погодження умов продажу до НБУ рішення щодо майже 5 тис активів на суму 115,6 млрд грн. З них було отримано погодження щодо 2 тис активів на 42,8 млрд грн», — зазначили у фонді.

Тобто за три з п'яти можливих років ліквідації банків на торги потрапила лише третина від всіх лотів. Кардинально ситуація змінилася лише у 2018 році.

Навесні НБУ за ініціативи фонду ухвалив так зване рамкове рішення щодо погодження умов продажу групи активів банків, що ліквідуються: понад 12 тис активів на загальну суму майже 30 млрд грн. Переважно це були іпотечні кредити.

«За перше півріччя 2018 року на погодження до НБУ були направлені рішення  щодо понад 6 тис активів на 108,1 млрд грн, з яких отримано погодження щодо 4,5 тис активів на суму майже 80 млрд грн», — зазначили у фонді.

Тобто навіть зараз третина кредитів не потрапила на торги.

Навколо процесу погодження між НБУ і ФГВ давно тривають конфлікти. НБУ вважає, що фонд погано продає, а фонд переконаний, що НБУ погано погоджує.

У таких умовах вкрай низькі темпи повернення коштів нікого не дивують. За останні три роки, повідомляє фонд, сума реалізації активів, що перебувають у заставі Нацбанку, у серпні 2018 року становила 2,8 млрд грн.

Те, що відбувається з активами, поки їх продаж не можуть погодити, заслуговує окремої уваги. На жаль, вони не дорожчають відповідно до поступового економічного зростання, навпаки — ціна частини з них наближається до нуля.

Час — гроші

Позичальники, чиї активи були заставами з рефінансування від НБУ, опинилися у вигіднішому становищі, ніж інші. Щоб не повертати кредит і не віддавати заставу, можна було зробити так, аби НБУ не погоджував продаж активів.

За цей час вибити актив можна було двома шляхами.

Перший — реалізувати процедуру контрольованого банкрутства підприємства, «намалювавши» інші борги перед наближеними до позичальника структурами і як наслідок — сформувати лояльний комітет кредиторів.

У результаті передане в заставу банку майно продавалося «потрібним» людям за безцінь, а на балансі банку залишалися фактично бланкові кредити.

Другий — вибити іпотеку з-під реєстрації. Найпоширеніший варіант — визнати через суди недійсними самі договори. Підстав для цього безліч: від проведення графологічних експертиз та оскарження автентичності підписів до оскарження третіми особами права власності на передане в іпотеку банку майно.

За роки ліквідації банків було чимало випадків, коли НБУ не погоджував Фонду гарантування продаж активу, а позичальники тим часом виводили активи з-під застави. За словами співрозмовника, таких прикладів — десятки.

Наприклад, у заставі з рефінансування НБУ банку «Надра» був борг КП «Екопласт» та Мстислава Скоробогатова. Забезпеченням за двома кредитами на загальну суму понад 60 млн грн були будівлі готельного комплексу «Черемош».

Ще у 2014 році банк спробував стягнути забезпечення за кредитами, що не обслуговувалися, але підприємство почало судову тяганину для визнання іпотечних договорів недійсними. ФГВ кілька разів звертався до НБУ з вимогою погодити продаж активу через загрозу втрати забезпечення.

Погодження від НБУ фонд отримав у липні 2016 року, але ціна продажу при визначеній за рішенням суду заборгованості — 57 млн грн — була встановлена на рівні 61,8 млн грн без можливості пониження ціни на кожних наступних торгах.

Такі умови не зацікавили ринок. Тим часом львівські суди визнали договори іпотеки недійсними. Після того, як застави фактично «вибили» з кредиту, навесні 2017 року Нацбанк погодив ціну в розмірі 8,2 млн грн.

Цікавий випадок і з Салтівським хлібокомбінатом. Він заборгував близько 150 млн грн Златобанку. У заставі було два договори іпотеки: будівлі промислового та комерційного призначення заставною вартістю близько 80 млн грн.

Фонд пробував погодити з НБУ ціну продажу протягом 2016 року, але офіційне погодження він отримав лише на початку 2017 року. Підприємство тимчасом почало процедуру банкрутства і в березні 2017 року припинило діяльність.

ФГВ повторно подавав документи на початку жовтня 2017 року та в серпні 2018 року, але згоду від Нацбанку отримав лише в кінці жовтня 2018 року.

НБУ на запит «Економічної правди» відповів, що інформація стосовно цих випадків не відповідає дійсності, мовляв, регулятор усі ці продажі погодив.

Не менш цікавий приклад одного з найдорожчих активів — ТРЦ «Республіка», що був заставою за кредитом банку «Надра» Дмитра Фірташа. З липня 2017 року актив виставлявся на продаж уже дванадцять разів. З моменту перших торгів ціна знизилася з 2,49 млрд грн до 1,1 млрд грн.

Останні два рази торги проводилися без зниження ціни, і на жоден аукціон не заявився жоден покупець. У липні 2018 року фонд запропонував виставити ці кредити на голландський аукціон з пониженням ціни, але погодження не отримав.

Глава фонду в одному з інтерв'ю натякнув, що після третьої зими довгобуд може знецінитися ще більше. В НБУ цю ситуацію коментувати не стали.

Пропозиція є, попиту немає

В Україні держава отримала в управління величезний портфель проблемних активів, але що з ними робити — не придумала. До кінця термінів ліквідації неплатоспроможних банків лишається півтора року. За цей час слід продати всі активи. Це при тому, що відносно третини з них навіть не узгоджено продаж.

За легендою, яку розповідають чиновники різних рівнів, скоро прийдуть якісь загадкові нерезиденти і придбають активи великими пулами на американських майданчиках. Однак враховуючи те, який інтерес до активів нерезиденти виявляли досі, можна сказати, що такий сценарій лишиться тільки лозунгом.

Очевидно, що банки-банкрути не повернуть і половини взятого рефінансування.

 

За матеріалами: Економічна правда

Коментарі
Додати коментар