Перехопити ініціативу: Ощадбанк проти АвтоКРАЗу

Перший крок був зроблений кредитором в травні 2016 року, коли була подана відповідна заява до Господарського суду Полтавської області.

Останнє рішення ухвалив Господарський суд міста Києва, який 24 вересня таки порушив провадження, чим поставив крапку в кількарічній боротьбі. Швидше навіть кому, – згідно з повідомленнями прес-служби заводу, підприємство має намір оскаржити дане рішення.

Не будемо вдаватися в полеміку чи забезпечені повністю вимоги банку і оцінювати перспективи оскарження. В решті решт, якщо ознаки неплатоспроможності є (а судячи з усього є – підприємство не обійшла кредитна хвиля 2005-2008 років), то рано чи пізно провадження порушать остаточно, будь то за заявою банку чи іншого комерційного кредитора.

А якщо так, то із процедурами банкрутства потрібно подумки примиритись та оцінити їх переваги. А особливу увагу приділити доступним інструментам врегулювання проблемної заборгованості.

Як говорив Сунь Цзи, завдання полководця – перехопити стратегічну ініціативу і змусити противника рухатися в потрібному напрямку.

Справа про банкрутство, звичайно, не війна, і учасники провадження не противники один для одного. Насправді, всі учасники переслідують одну мету – врегулювати заборгованість, різниця лише в тому, що боржник ще намагається зберегти бізнес, а банки – швидше вивільнити резерви.

У таких випадках визначальним фактором як раз є ініціатива.

Ми вважаємо, що всі учасники повинні орієнтуватись на успішну санацію підприємства. Стандартний сценарій ліквідації зі стрімким продажем активів і ламанням через коліно інтересів кредиторів (особливо заставних), не відповідає інтересам ні боржника, ні кількох тисяч його працівників, ні кредиторів, що підтверджує статистика середнього відсотка погашення вимог.

Благо, Верховний Суд у своїй Постанові від 15.08.2018 р у справі № 18/257 констатував пріоритетність застосування процедури санації перед ліквідаційною процедурою, оскільки в санації застосовуються інструменти фінансового оздоровлення з метою погашення заборгованості (повністю або частково) і збереження підприємства, чим досягається додатковий соціально-економічний ефект.

А якщо врахувати факт, що ніхто не володіє інформацією про стан боржника і про найефективніші способи використання його майна краще, ніж сам боржник, то висновок напрошується сам: боржнику доведеться взяти ініціативу з розробки плану санації і погодженням його з усіма інтересантами.

Раціональним було б дати можливість здійснити санацію самому ж керівнику підприємства – закон дозволяє призначити його керуючим санацією.

Таким чином, поки адвокати боржника виграють додатковий час (перегляд відкриття справи затягнеться на кілька місяців), керівництву і акціонерам слід розробити стратегію санації і очолити процеси по її реалізації.

Тоді ми ще довго будемо пишатися вітчизняним автозаводом світового рівня.