Logo
До статей

Процедура банкрутства залишається привабливішою для боржників і кредиторів, попри наявність альтернативи

23 жовтня, 2018
Аналітика
Процедура банкрутства залишається привабливішою для боржників і кредиторів, попри наявність альтернативи

В ефективній роботі банківської системи ключову роль відіграє повернення кредитів. Нині держава за сприяння Світового банку реструктуризації та розвитку за допомогою правового регулювання намагається збільшити відсоток повернених фінансовим установам боргів. Але поки що альтернативні процедури не знаходять широкого застосування, впевнений завідувач кафедри загальноправових дисциплін Інституту управління і права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, д.ю.н., професор Борис Поляков.

Приблизно 15% виданих кредитів повертаються шляхом участі в процедурі банкрутства, проте це критично мало для ефективної роботи банківського сектору. У зв’язку із цим було ухвалено закон «Про фінансову реструктуризацію» від 14.06.2016 №1414-VIII.

Оздоровчі процедури

Фінансова реструктуризація є системою заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення боржника. По суті, вона дуже схожа на санацію до порушення справи про банкрутство, яка регулюється ст.6 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII. В її основі лежить заборгованість особи перед фінустановою.

Законодавець, на жаль, не розкриває змісту такої заборгованості, обумовивши лише необхідність наявності в боржника критичного фінансового стану (ст.4 закону №1414-VIII). Разом із заборгованістю перед банком використовується такий критерій, як перспективність господарської діяльності боржника.

За своєю суттю, фінансова реструктуризація є процедурою, покликаною забезпечити досягнення угоди про врегулювання боргу. Дебітор, діставши згоду кредитних установ, що мають до нього не менше ніж 50% від загальної суми вимог, а також інших кредиторів, може ініціювати процедуру добровільної фінреструктуризації (ч.4 ст.18).

У заяві про проведення реструктуризації боржник дає згоду на вирішення всіх майбутніх спорів у арбітражі. Єдиною завадою є наявність справи про банкрутство або реалізація санації до відкриття процедури банкрутства. Перебіг реструктуризації становить не більше ніж 90 календарних днів. Проте цей строк може бути подовжений не більш як на 90 днів і в сукупності не повинен перевищувати 180 днів.

Протягом зазначеного терміну боржник і залучені до участі в процедурі кредитори мають провести переговори й затвердити план реструктуризації (ч.3 ст.23 закону №1414-VIII) на зборах залучених кредиторів. Такий документ набирає чинності з моменту підписання його боржником, усіма залученими кредиторами, котрі схвалили план, а також особами, на яких покладаються обов’язки згідно із цим планом. Якщо ж за план проголосували не всі залучені кредитори, тоді для набуття ним чинності необхідне рішення арбітражу.

Положення плану реструктуризації є обов’язковими для всіх учасників процесу. Проте із цього правила можливі винятки для тих залучених кредиторів, які не брали участі в голосуванні або не підтримали плану реструктуризації.

Чим добровільне краще примусового?

Добровільна фінансова реструктуризація має низку переваг перед досудовою санацією. Так, до боржника не можуть бути застосовані процедури, урегульовані законом №2343-XII. У разі подання заяви про відкриття справи про банкрутство її розгляд у суді припиняється до затвердження плану реструктуризації.

Кредитор, погашення боргу якого передбачено планом реструктуризації, також позбавлений можливості ініціювати справу про банкрутство боржника (ст.20 закону №1414-VIII).

У період фінансової реструктуризації діє мораторій, а боржник, його учасники або акціонери захищені від процедур реорганізації.

Крім того, операції, здійснені в період фінансової реструктуризації, а також майнові дії щодо реалізації плану реструктуризації не можуть бути, відповідно, визнані недійсними або спростовані в рамках справи про банкрутство з підстав, передбачених у ст.20 закону №2343-XII. Однак усе це — за умови, що сторони діяли сумлінно й не мали на меті порушити права й законні інтереси інших кредиторів такого боржника (ст.29 закону №1414-VIII).

Передбачена відповідальність у вигляді штрафу за порушення процедури й виконання плану реструктуризації так само є прекрасним засобом захисту інтересів сторін. Наприклад, за нефінансування боржника та порушення дії мораторію; за невиконання арбітражного рішення і т.д. (ст.30 закону №1414-VIII).

Добровільна фінансова реструктуризація, на жаль, не містить яких-небудь преференцій в період реалізації плану реструктуризації. Виняток становить заборона на відкриття справи про банкрутство за ініціативою кредитора, чиї вимоги підлягають задоволенню або реструктуризації відповідно до плану реструктуризації (ч.3 ст.20 закону №1414-VIII).

І тут досудова санація має перевагу. Так, у період дії процедури досудової санації не може бути відкрита справа про банкрутство як за заявою самого боржника, так і за заявою будь-кого з кредиторів. Тут до уваги беруться вимоги кредиторів, які виникли до затвердження плану досудової санації. Це може бути будь-яка вимога якогось із кредиторів. Крім того, діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження плану санації. При цьому строк процедури досудової санації становить 12 місяців із дня його твердження (ч.9 ст.6 закону №2343-XII).

Преференції без популяризації

За наявності серйозних преференцій фінансова реструктуризація, на жаль, не набула масового характеру. Є поодинокі випадки її використання боржником.

Так, за 2017 рік мало місце 9 процедур фінансової реструктуризації, за 6 місяців поточного — 5. Неактивність боржників можна пояснити такими причинами, як низька популяризація цього інституту, відсутність великого досвіду, перевага інституту банкрутства перед процедурою фінреструктуризації.

Поява будь-якого нового правового інституту вимагає глибокого юридичного опрацьовування й подальшого інформування суб’єктів господарювання.

Цей процес почався відразу ж після ухвалення закону №1414-VIII. Проте переважна більшість суб’єктів господарювання не володіє доступною інформацією про переваги фінансової реструктуризації. І це цілком пояснює відсутність широкого застосування таких процедур. Одна справа — роз’яснити преференції закону, й інша — пояснити переваги через призму наявного досвіду щодо його застосуванню. А він, на жаль, ще зовсім невеликий.

Як наголошувалося, процедурою фінансової реструктуризації за 1,5 року дії закону скористалося всього 14 підприємств. Причому в усіх випадках залученим кредитором виявився тільки один банк. Самі ж боржники були суб’єктами малого бізнесу. Отже, реструктуризація більше нагадувала процес узгодження умов погашення заборгованості.

Інакше кажучи, у перерахованих випадках мав місце приватноправовий характер урегулювання заборгованості. Учасники цієї процедури цілком могли обійтися без фінреструктуризації. Зовсім по-іншому йшла би справа, якби в боржників залученими кредиторами було по кілька банків і десятки суб’єктів господарювання. Ось тоді можна було б побачити по-справжньому роботу цього закону.

Схильність до традиційності

І тут перевага належить закону про банкрутство. Саме цей акт залишається економічно та

юридично вигідним не лише кредиторам, а й боржникам. Процедура банкрутства є привабливішою для боржників формою врегулювання боргів і тому суб’єкти господарювання неохоче дають згоду на фінансову реструктуризацію. Процедура банкрутства дозволяє позбутися кредитної заборгованості з мінімальними економічними втратами й тому є популярною серед боржників.

Іншими словами, фінреструктуризація містить украй низькі стимули для участі в ній. А відсутність чіткого зв’язку між цими процедурами є останнім аргументом на користь справи про банкрутство. Саме процедура останнього ставить остаточну крапку у вирішенні питання щодо заборгованості перед кредиторами, у тім числі стосовно повернення кредитів.

Спроба законодавця «обійти» довготривалу, дорогу процедуру банкрутства, ігноруючи принципи й економічні переваги цього інституту, приречена, на жаль, на провал. Про це якраз і свідчать статистичні дані про вкрай низьку кількість добровільних процедур.

Майбутнє бачиться в удосконаленні правового регулювання фінансової реструктуризації з тим розрахунком, щоб це було економічно вигідно як банкам, боржникові, так і кредиторам.

 

За матеріалами: Закон і бізнес

Коментарі
Додати коментар