Logo
До статей

Життя після: що зміниться для українців із введенням у дію Кодексу про банкрутство

31 жовтня, 2018
Обговорюємо Проект Кодексу
Життя після: що зміниться для українців із введенням у дію Кодексу про банкрутство

Що саме зміниться для українських боржників та їхніх кредиторів після того, як Кодекс з процедур банкрутства набуде чинності? Чи дозволять такі зміни краще збирати борги, або навпаки – ухилятися від їх оплати? Відповіді на ці та інші запитання шукали фахівці Адвокатського об'єднання Arzinger Антон Молчанов та Іванна Артемович

Банкрутство бізнесу

Три найбільш значущі зміни торкнуться банкрутства українських компаній – процедури, що існує в Україні практично з часів незалежності:

Кодекс майже в 16 разів знижує суму боргу, необхідного для початку справи про банкрутство (приблизно від $17 000 до $1 500). Таке істотне зменшення, на думку авторів проекту, дозволить щонайшвидше поширити на компанію-боржника спеціальні засоби захисту від кредиторів, а також перевести боржника від невдалих засновників та менеджменту під управління кваліфікованого арбітражного керуючого та суду.

Втім, чимало практиків скептично ставляться до можливих наслідків цих новел – боржникам і кредиторам може й полегшає, але значно збільшиться кількість фіктивних банкрутств, завдяки яким боржники заявлятимуть про невеликі борги перед пов’язаними з ними компаніями, та в такий спосіб уникатимуть відповідальності перед кредиторами.

Компанії можуть розпочинати процедуру банкрутства без попереднього стягнення заборгованості через суд. З точки зору боржника це повинно збільшити шанси на збереження коштів та майна від «розривання» між найбільш агресивними кредиторами завдяки введенню судом так званого мораторію – зупинення будь-яких виплат та продажу майна боржника на користь більшості кредиторів. Кредиторам це також може значно полегшити життя, адже задля того, щоб стягнути великий борг у суді, вони можуть зі значно меншою сумою судового збору та витратами на адвокатів відразу розпочати банкрутство боржника.

Тим не менш, як вказувалося вище, від подібного нововведення в умілих руках недобросовісних боржників з’являтиметься більше шкоди, ніж користі – задля того, щоб «відпочити» під захистом мораторію в справі про банкрутство, достатньо буде сфабрикувати борг у потрібній сумі. Враховуючи кількість українських фіктивних компаній, що давно засвоїли тонке мистецтво фіктивних документів про будь-які послуги або роботи, з появою «документального підтвердження боргу» ці побоювання стають більш ніж реальними.

Електронний продаж майна боржника. Протягом тривалого часу торгівля майном банкрутів була майже найприбутковішою частиною процесу, адже дозволяла легалізувати продаж майна за копійки «потрібним» людям на напівзакритих торгах.  Новий підхід, що продовжує лінію попередніх законів, дозволятиме продавати майно  виключно через систему електронних торгів, таких як CETAM та ProZorro. Крім того, найкоштовніші активи продаватимуться під спеціальним наглядом суду, що має убезпечити ці продажі від непрозорості та знецінення.

Банкрутство громадян

Одним з ключових нововведень Кодексу є введення банкрутства фізичних осіб. Уперше в історії сучасної України звичайні громадяни, що переживають скрутні фінансові часи, а також їхні кредитори можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про:

  • реструктуризацію боргів (списання деяких боргів та розстрочку інших відповідно до плану реструктуризації, погодженого кредитором та судом. У свою чергу, план реструктуризації може зобов'язати боржника продати певне майно, обмежити щомісячні витрати до певної межі або навіть працевлаштуватися);
  • погашення боргів (продаж майна боржника-банкрута та задоволення з виручених грошей вимог кредиторів).

У  тому, що стосується банкрутства громадян, Кодекс отримав найбільшу критику – щоправда, далеко не завжди виправдану. Так, більш за все дорікань дісталося Кодексу за скасування мораторію на звернення стягнення на іпотечні квартири. Втім, якщо утриматися від популізму, така радикальна дія зовсім не означає, що сотні українців ризикують втратити заставне житло та бути викинуті на вулицю.

Іпотека

В сутності, Кодекс уперше з 2014 року дозволятиме здолати патову ситуацію, що склалася з іпотечними кредитами. Чимала частина невдалих позичальників із введенням мораторію вирішила в принципі не повертати борги банкам – тим, мовляв, все одно заборонено примусово продавати квартири чи забирати їх у власність.

Після набуття сили Кодексом боржникам лишатиметься одна, проте найбільш дієва можливість – за допомогою суду домовлятися із банками про реструктуризацію, коли частину боргу буде розстрочено, а частину – списано. Єдине житло в родини не заберуть, але виплати за нього мають бути предметом реструктуризації чи мирової угоди.

Вартість непогашеного кредиту має бути зафіксована в гривні за курсом Нацбанку, та незалежно від нарахуванням банком відсотків і комісій не перевищуватиме ринкової оціночної вартості заставної квартири чи житлового будинку, мінус ті виплати за кредитом, що були зроблені боржником. Обмежує законодавець і відсотки за планом реструктуризації, які за згоди банку можна зменшити. Десяти- та п’ятнадцятирічний термін плану реструктуризації також можна продовжити за згодою боржника та банку.

Отже, в сухому залишку на зміну патовому мораторію за принципом «не плати – не заберуть» має прийти контрольований процес погашення боргу, зафіксованого в гривні на гнучких умовах. Відтак, зникнення закону 2014 року про мораторій означає не хвилю терору банків проти фізосіб, а кінець ери індульгенцій для громадян, що завдяки мораторію успішно не сплачували по кількох (як правило, не дешевих) іпотечних кредитах. 

Що варто доопрацювати

Незважаючи на певні суперечки та критику, як український, так і закордонний бізнес, зокрема кредитори, покладають великі очікування на Кодекс, що повинен набрати чинності протягом найближчих 6-7 місяців. У будь-якому разі, документ є досить успішною спробою вирішити поточні недоліки та питання неплатоспроможності шляхом інтеграції декількох зацікавлених політичних сил на рівні одного комплексного рішення.

Проте, Кодекс все ще зазнає певної критики з боку численних компаній, банків, адвокатів та навіть суддів. Починаючи від загальновідомих меморандумів 2010 року між українським урядом та МВФ, міжнародні донори неодноразово вказували, що Кодекс повинен спрямовуватись на надійний захист інтересів кредиторів шляхом зменшення не лише тривалості справи про банкрутство та надмірних формальностей, а й витрат на них.

На жаль, жодних змін у цьому відношенні на даний час не спостерігається, і українські судові витрати на участь у справах про банкрутство залишаються одними з найдорожчих в Європі (у порівнянні з фактичними грошовими сумами, в середньому отриманими кредиторами). Також не було здійснено жодних конкретних кроків щодо впровадження грошової відповідальності для реальних зацікавлених осіб та власників, які винні у свідомих або шахрайських справах про банкрутство.

Тим не менш, Кодексу бути, а його ефективність перевірятиметь найефективнішим критерієм – практикою. Оскільки останній – діючий – закон про банкрутство має порівняно коротку 5-річну каденцію, то Кодексу можна побажати тільки довготривалого та продуктивного життя, яке перевершить його попередника як у часі, так і в ефективності й обґрунтованості. І якомога менше зловживань та популізму на цьому довгому шляху.

 

За матеріалами Mind.ua

Коментарі
Додати коментар