До статей

Діана Козловська: Професія арбітражного керуючого не є престижною

19 лютого, 2019
Аналітика
Діана Козловська: Професія арбітражного керуючого не є престижною

Діана Козловська, арбітражний керуючий, керуючий партнер ЮК Elite Consult Group в коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» оцінила, за яких умов професія арбітражного керуючого може стати престижною.

За час існування незалежної держави Україна процедура банкрутства переживала кілька глобальних трансформацій, чи не більше ніж будь-який інший напрям юриспруденції. Чому я кажу саме про вітчизняну юриспруденцію? Тому що вважаю, перш за все, що це професія, якою повинні займатися юристи. Втім існував певний період за часів першої редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», коли і економісти за фахом мали змогу отримати ліцензію та здійснювати цей напрямок діяльності. Таким чином, на мій погляд, коло осіб, що на теперішній час здійснюють таку діяльність, досить різноманітне.

Законодавство піддається трансформації, але на рівні фахівців - є певна стагнація. Професія арбітражного керуючого не є престижною. Адже ні для кого не є секретом, що які б зусилля не застосовував арбітражний керуючий та яких би досягнень в напрямку погашення вимог кредиторів або відновлення платоспроможності боржника не відбулося – отримати винагороду за свою працю йому дуже складно, іноді її отримати взагалі не вдається. До того ж, існуюча редакція Кодексу з процедур банкрутства в статті 101 містить таке: «Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожний місяць виконання ним повноважень». Більше жоден напрямок для осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, не містить встановленого законом розміру винагороди. Чому кажу про винагороду? Є багато коментарів поважних членів професійної спільноти, як відновити рівень арбітражного керуючого. Але будемо відверті - професія стає престижною тоді, коли за цю роботу є гідна винагорода. Втілюючи в собі напрямки діяльності бухгалтера-економіста (оцінка господарської та фінансової діяльності, проведення інвентаризації), адвоката (розгляд вимог кредиторів та їх представництво в суді), медіаційні навички, пошуки інвестора, підготовки плану санації (зазвичай підготовка матеріалів такої складності вартує від 10 000 доларів). Розпорядник майна, наприклад, чомусь повинен отримувати 3 706 гривень на місяць. Виглядає абсурдом.

Тож, на мій погляд, престижною, поважною та бажаною професія арбітражного керуючого стане тоді, коли за цю, таку неспокійну працю, буде отримуватись гідна винагорода. Це значно знизить рівень звинувачень, що так часто лунають з усіх боків на адресу арбітражних керуючих. Що стосується професійної спільноти та її об’єднання в СРО, єдину, таку, що буде мати реальний вплив, а не буде профанацією, як раніше? З чим я точно згодна, так це з твердженням свого колеги Сергія Донкова – осторонь залишатися точно не треба. Наразі зміни вкрай необхідні. І якщо зараз, під час створення нового етапу в цій професії, залишити все як є або чекати зрілості державних органів та обмеження їхнього вплину на будь-яку професійну спільноту – змін можна і не дочекатися. Насамперед, арбітражних керуючих не так вже й багато, їх не вистачає, щоб спробувати організовано вирішити питання утворення єдиної СРО, яка повинна бути впливовою, вміти захищати інтереси власних членів, давати гідний, але обґрунтований опір спробам надмірного зарегулювання її діяльності. Також із боку такої СРО постійно треба здійснювати діяльність, яка, з одного боку, буде підвищувати внутрішній професійній рівень її членів, з іншого, працювати у просвітницькому напрямку, який дозволить і професійному, і бізнес-суспільству мати належну уяву про цю професію. Людина, яка стане на чолі такої організації, повинна мати бездоганну репутацію та високий професійній рівень, беззаперечний рівень довіри спільноти, бо завдання, що стане перед нею, з огляду на вищеперераховане – буде не з легких.  Потрібно (а ще є час) підійти до цього процесу обґрунтовано та прискіпливо. Обирати на цю посаду треба відкритим голосуванням, на повноцінному з’їзді, строком на три роки.

Ідеального портрету арбітражного керуючого не уявляю. Втім, це, перш за все, чесна людина, з юридичною освітою та професійним досвідом у сфері права, яка має неабиякі медіаційні навички, властивості антикризового менеджера, вміє приборкати власні амбіції на користь досягнення загальної мети кожної з процедур банкрутства та поважає своїх опонентів.

Коментарі
Додати коментар