Сергій Боярчуков: Нам треба починати діяти

Редакція: У новому Кодексі з процедур банкрутства, який зараз знаходиться на підписі у президента України, передбачено обов’язкове об’єднання усіх арбітражних керуючих нашої країни в єдине СРО. На Вашу думку, чи буде це об’єднання легким?

Сергій Боярчуков: На мою думку, це об’єднання має бути легким, оскільки зараз увесь ринок єдиний у думці, що така глобальна консолідація вкрай потрібна. Інше питання, що це об’єднання дасть професійній спільноті? Редакція Кодексу, який зараз знаходиться на підписі у президента, до кінця не відповідає на всі питання щодо майбутньої СРО. Зрозумійте, професійній спільноті не цікаво об’єднання заради об’єднання. Їм потрібен дієвий орган, який би зміг прибрати тиск державних органів на діяльність арбітражних керуючих, щоб представники цієї професії дійсно стали незалежними. Це головна задача, з якою має впоратися майбутнє СРО. У тексі нового Кодексу такої однозначності немає, але є формулювання, які дають можливість таке завдання реалізувати на практиці. Що я маю на увазі? Новий закон передбачає, що формування порядку створення єдиної СРО й інші ключові моменти – віддано Міністерству юстиції України, яке має розробити відповідне положення. Тож зараз, як ми обговорювали на останньому форумі арбітражних керуючих, треба взяти ініціативу у свої руки. Загальними зусиллями професіоналів ринку допомогти регулятору створити таке положення, щоб воно максимально відповідало, в першу чергу, інтересам професійної спільноти.

Редакція: Прибрати тиск держави? Наскільки це вірно в нинішніх реаліях, коли постійно говориться про те, що професійний рівень нині діючих арбітражних керуючих залишає бажати кращого. Може, в таких умовах тиск держави треба посилювати?

Сергій Боярчуков: Я вважаю, що лише професійна спільнота здатна ефективно контролювати своїх членів. В першу чергу, вона зацікавлена у підвищенні професійного рівня арбітражних керуючих України. Мені здається, якщо повністю прибрати тиск держави та наділити функціями контролю майбутню єдину СРО, це дозволить суттєво підвищити цінності професії та професійну етику арбітражних керуючих по всій Україні.

Редакція: Ваші колеги в коментарях нашому інформаційному порталу часто говорять про те, що арбітражні керуючі дуже інертні й вважають, що не треба метушитися з цим СРО, оскільки вже все вирішено у коридорах Мін'юсту. Ви поділяєте таку думку?

Сергій Боярчуков: З одного боку – звісно, ні! Кожен з нас дивиться на світ зі своєї дзвіниці, і я не виключення. Оскільки я не є інертною людиною, й всі, з ким я постійно спілкуюсь, теж не є інертними, тому я вважаю, що це зовсім не так. З іншого боку, коли я беру участь у різних заходах з арбітражними керуючими, особливо регіональних, деяку інертність й байдужість я відчуваю. Останній подібний захід проходив у Львові, й там я почув слова учасників, мовляв, як нам Мін'юст скаже, так і буде. Можливо, просто зібралась така аудиторія, хто знає.

Я хочу ще раз підкреслити, що не можна віддавати все на розсуд Мін'юсту, це злочинна позиція. Однак, справедливості заради, хочу сказати, що Мін'юст у цьому плані зараз діє досить коректно. Всі ми знаємо Владислава Філатова, який сповідує політику відкритості. Він проводить безліч публічних заходів і справді слухає думку професійної спільноти.

Редакція: Як же не упустити захист інтересів професійної спільноти?

Сергій Боярчуков: Просто треба починати діяти. Чому серед спільноти є апатія до цього процесу? Тому що у нас вже є досвід СРО й він абсолютно ніякий. У нас вже створені якісь СРО, але навіщо вони потрібні, ніхто не розуміє. Об’єктивно, ніхто не розуміє! Єдина користь від них – знижки на страховку для членів СРО. Це єдина корисна функція, й вона ніяка. Звідси й апатія до створення нових професійних об’єднань. Тож будемо сподіватися, що єдина СРО покаже себе як ефективна структура. А коли вона такою стане? Коли матиме реальний механізм захисту арбітражного керуючого від державної машини.

Редакція: Дехто з експертів висловив думку, що за посаду голови майбутньої СРО можуть розпочатися справжні війні. Ви погоджуєтесь, що це можливо?

Сергій Боярчуков: Все залежить від того, якими функціями буде наділена ця СРО. Якщо вони не будуть «ляльковими», тоді багато хто захоче очолити це об’єднання, й розвернуться справжні міні-вибори президента України.

Ну, знову ж, давайте проведемо аналогію з адвокатами. Так, у них виникають час від часу бійки на з’їздах адвокатів, коли вони там обирають керівний склад свого об’єднання. Але ж вони обирають його, а далі нормально функціонують.

Нам треба с чогось починати, однозначно! Вовків боятися – у ліс не ходити.

Редакція: Посада голови майбутньої СРО, на Вашу думку, має бути виборною? І який термін перебування на посаді голови СРО є адекватним?

Сергій Боярчуков: Звісно, тільки виборною! Та з обов’язковою ротацією кадрів – голова СРО має постійно змінюватися. Такий підхід, на мою думку, здатен консолідувати ринок. Якщо голова СРО буде знати, що завтра головою буде інша людина, він не буде вести себе авторитарно по відношенню до професійної спільноти.

Строк перебування на посаді голови? Як на мене, достатньо двох років. Цього часу вистачить, щоб людина встигла реалізувати свою політику. Три роки – вже занадто довгий час, а один рік – занадто короткий.

Дуже важлива, особливо на першому етапі, постійна ротація кадрів на посаді голови майбутньої СРО, для того щоб унеможливити ризик монополізації цього об’єднання.

Редакція: А повторне обрання однієї й тієї ж людини на посаду голови СРО, скажімо, два-три рази поспіль, може бути?

Сергій Боярчуков: Я би заборонив навіть повторне обрання, якщо чесно. Чим більше ротацій - тим краще, з мої точки зору.

Редакція: Чи має майбутня об’єднана СРО займатися підвищенням авторитету професії арбітражних керуючих в Україні?

Сергій Боярчуков: Безумовно! Авторитету у професії арбітражних керуючих в Україні сьогодні, нажаль, вкрай мало. Я якось пожартував на одному з форумів, що згідно з діючим законодавством про банкрутство, арбітражні керуючі не можуть легально заробити ні копійки. Зараз цей жарт вже став крилатою фразою. А чому? Тому що інтереси арбітражного керуючого як професіонала нікому не цікаві. Його ніхто не захищає, а лише все пригнічують. Його всі сприймають як інструмент, а не як на професіонала –представника незалежної професії. Й саме захист професійних інтересів арбітражного керуючого, на мій погляд, це одне з головних завдань, які мають стояти перед майбутньою об’єднаною СРО. Наголошую, при цьому вкрай важливо провести якісне об’єднання професіоналів ринку, а не якісь «іграшкові» вибори. Інакше робота СРО не буде якісною, і весь гарний задум не вдасться реалізувати на практиці.

Редакція: Як би ви змалювати портрет ідеального арбітражного керуючого України? Який він?

Сергій Боярчуков: На одному з форумів хтось зі спікерів сказав, що якби його попросили візуалізувати пам’ятник арбітражному керуючого, він би намалював якогось мужика з бензопилою (сміється - ред.).

Я сподіваюсь, що часи розпилу майна боржників на металобрухт у минулому. Просто вже нема що пиляти (сміється – ред.).

Для мене арбітражний керуючий – це інтелектуал, професійна людина, яка може провести якісний і всебічний економічний аналіз ситуації. Тож мій пам’ятник арбітражному керуючому зображував би людину у діловому костюмі, яка рятує бізнеси та проводить процедури санації.