До статей

Банкрутство і податки

11 березня, 2019
Аналітика
Банкрутство і податки

Олександр Бірюков, доктор юридичних наук, президент ГО «Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу» в ексклюзивному коментарі інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловив свою думку щодо нагальних зміни підходів в оподаткуванні у справах про банкрутство.

4 березня 2019 р. Комітетом з конкурсного права та Комітетом податкового та митного права Асоціації правників України був проведений круглий стіл на тему: «Обговорення застосування природи податкових зобов’язань, які виникають при ліквідації банкрута».

На цьому заході піднімались важливі для реформування законодавства про банкрутство питання, що можуть виявитись ключовим фактором в оцінці успішності правової реформи у сфері банкрутства.

Відомо, що податки (їх наявність та ставки) у справах про банкрутство можуть зменшити ефективність процедур банкрутства або, навіть, перекреслити спроможність відповідного законодавства виконати свою основну функцію – допомогти особам, які опинились у скрутній ситуації, розв’язати тимчасові фінансові труднощі та відновити платоспроможність або через припинення особи максимально задовольнити вимоги кредиторів і повернути борги. Тому, встановлення податків у справі про банкрутство є надзвичайно важливою частиною спеціального законодавства, так званого, якщо використовувати американську термінологію, небанкрутського законодавства.

Об’єктом нашої уваги є різні аспекти регулювання суспільних відносин у цих двох нібито прямо не пов’язаних, але важливих для майбутнього економіки країни сферах законодавства. Зокрема, важливо визначитись з тим, які податки і як мають справлятись у справах про банкрутство, а також, чи взагалі допустимі будь-які податки після визнання особи банкрутом.

У процесі пошуку шляхів вирішення відомих проблем пропонується звернути увагу на особливу природу правових відносин неспроможності та юридичний статус боржника у справі про банкрутство.

Загальновідомо, що боржник у справі про банкрутство має особливий правовий статус. Разом з тим, це не знайшло повноцінного відображення у пов’язаних законах, а головне цей статус не розкривається і у самому спеціальному законі у сфері банкрутства. Крім того, зустрічаються і неузгодженості норм різних законів.

Можна припустити, що конфлікти окремих правових норм можуть бути нівельовані у правозастосовній практиці без внесення необхідних змін до чинних законів. Однак, для цього важливо розуміти зміст норм закону про банкрутство. Також слід враховувати мету і завдання спеціального закону, який спрямований на розв’язання відомих проблем особливим правовим інструментарієм.

Викладаючи банкрутство, я намагаюсь донести студентам, що коректне застосування правових норм, що регулюють ці суспільні відносини, потребує глибокого розуміння об’єкту регулювання, а також тих юридичних механізмів, що використовуються або мають використовуватись для розв’язання проблем неспроможності.

Важливо виходити з того, що об’єктом регулювання нормами законодавства про банкрутство є відносини заборгованості. Практично в усіх країнах світу у такій ситуації суд встановлює факт неспроможності особи виконати свої зобов’язання із наявного майна. Виходячи із суті таких правовідносин, я пропоную студентам відповісти на запитання, який інструментарій має застосовуватись для розв’язання проблем, що є предметом дослідження у справах про банкрутство. Досить очевидним є те, що метою судового розгляду справи про банкрутство є встановлення юридичного факту: неспроможності чи банкрутства.

Для кращого розуміння правових механізмів, що зазвичай застосовуються у законодавстві про банкрутство, я прошу навести схожі правові відносини та юридичні засоби, що пропонується відповідним законодавством у будь-якій країні світу. Абсолютно зрозуміло, що це є визнання особи недієздатною чи померлою. Наслідком визнання особи недієздатною є обмеження щодо розпорядження своїм майном, це право передається призначеній судом особі – опікуну. У разі визнання особи померлою, основним завданням є вирішення усіх питань, пов’язаних з майном, що залишилось.

У справі про банкрутство відбувається теж саме: боржник обмежується чи усувається від розпорядження своїм майном, а призначений арбітражний керуючий від його імені управляє майновим комплексом боржника чи ліквідує майно банкрута.

У зв’язку з цим виникають кілька запитань, на які, здається, має відповісти законодавець, вирішуючи, що і як оподатковувати у справах про банкрутство. Чи є правильним встановлювати обов’язок особи, яка умовно померла, сплатити податки. Якщо так, то хто має сплатити? За законом на майно банкрута претендують конкурсні кредитори. Ліквідаційна маса підлягає ліквідації – воно має бути реалізовано, а виторг поділений між кредиторами згідно зі встановленою черговістю. Тоді виходить, що борги за податками банкрута сплачують кредитори, які беруть участь у конкурсі щодо ліквідаційної маси.

Інше запитання, чи мають обкладатись кошти у ліквідаційній процедурі? Якщо так, то, чи не вийде так, що у справі про банкрутство по нових податках держава в особі податкових органів зможе переміститись з третьої черги значно вперед або стане попереду усіх?

Слід визнати, що необхідно вивчати, а також обов’язково переглядати закон про банкрутство і податкове законодавство на предмет регулювання податків у справах про банкрутство.

Коментарі
Додати коментар