Мирова угода: догодити кожному не реально

Автор: Катерина Поліщук

Укладення мирової угоди у справі про банкрутство фактично націлене на відновлення платоспроможності боржника. Тобто за рахунок часткового виконання своїх обов’язків перед кредиторами, по сплаті боргу, боржник може залишити повністю або частково своє майно та майнові права, а також зберегти господарюючий суб’єкт.

Про особливості застосування мирової угоди у справах про банкрутство розповідають експерти інформаційного портала  Банкрутство & Ліквідація.

Ефективна, але не популярна процедура

Один із випадків зі своєї практики  розповів голова спілки арбітражних керуючих Придніпров’я Леонід Талан:

- У справі про банкрутство ВАТ була укладена мирова угода, яка передбачала відстрочку на тривалий час, а потім – розрахунки з усіма кредиторами в повному обсязі з розстрочкою на тривалий час. Сума боргів перед кредиторами становила більше півмільярда гривень. Мировою угодою передбачалось, що розрахунки з кредиторами будуть здійснюватись протягом всього строку пропорційно вимогам рівними частинами. Ця мирова угода була одноголосно погоджена комітетом кредиторів, тобто при її укладенні були дотримані всі обов’язкові вимоги.  Кредитори, які не були членами комітету кредиторів, але були присутні на засіданні господарського суду і не погоджувались зі змістом і умовами угоди подали до апеляційного суду скаргу. Апеляційний суд скасував ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, мотивуючи тим, що тривалий час відстрочки та розстрочки боргів суперечить засадам розумності та справедливості  й з такими умовами не відповідає законодавству. Далі ця постанова апеляційного суду була скасована Постановою ВГСУ, яка залишила в силі Постановою ВСУ. Адже норма, на яку послався апеляційний суд - це декларація, яка не може бути підставою відміни визначення суду, який затвердив мирову угоду.

Наразі, юрист ЮК «ЕЛ АЙ ГРУП» Вікторія Михайлова зазначає:

– Сьогодні укладення мирової угоди можна назвати одним із найефективніших механізмів виведення  боржника із процедури банкрутства, що дозволяє уникнути подальшої ліквідації підприємства та дає шанси на його фінансове оздоровлення.

Щоправда мирова угода у справах про банкрутство не дуже поширена практика, тим паче в умовах економічної кризи. На думку юриста ЮК FCLEX Ігоря Конопки так відбувається через те, що мирова угода так само як і санація спрямована на відновлення  платоспроможності боржника, проте сьогодні кожен кредитор прагне будь-що задовольнити свої грошові вимоги. При цьому, бажання чекати фінансового оздоровлення боржника (особливо коли йдеться про забезпечення кредиторів та державних органів), як правило відсутнє.

Рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів та вважається прийнятним за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, висловили письмову згоду на укладення цієї угоди.

Щодо боржника, рішення про укладення мирової угоди приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Ігор Конопка звертає увагу на те, що мирову угоду може підписувати й розпорядник майна, у випадку, якщо ухвалою суду на нього покладено виконання обов’язків керівника боржника.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог задоволення кредиторів другої та наступної черг. Відтак дана угода не може мати відношення до вимог першої черги.

– На практиці деякі судді навіть наполягають на попередній оплаті окремих вимог першої черги (судового збору чи винагороди арбітражному керуючому) і лише після цього погоджуються затвердити мирову угоду  та припинити провадження у справі, – ділиться досвідом Ігор Конопка.

– Враховуючи судову практику варто зазначити, що у процедурі розпорядження майном боржника, мирову угоду  може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Але, на мою думку, законодавець не врахував, що виявлення всіх кредиторів  і затвердження реєстру їхніх вимог ще не дає можливість укласти мирову угоду, стороною якої є обраний комітет кредиторів, – наголошує Леонід Талан. – Мирова угода укладається з конкурсними кредиторами. Щодо поточних кредиторів, то вони не повинні враховуватися при укладенні мирової угоди. В той же час, якщо мирова угода буде укладатися в ліквідаційній процедурі, слід врахувати вимоги поточних кредиторів, які заявлять їх протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом  і відкриття ліквідаційної процедури.

Якщо мирова угода передбачає розстрочку, відстрочку або списання боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди задля забезпечення відновлення платоспроможності боржника.

Складнощі розриву

 Укладається мирова угода у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом. Набирає чинності з дня затвердження господарським судом і є обов’язковою для божника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступної черг.

– Варто відзначити, що підготовка, погодження та укладення мирової угоди з урахуванням місцезнаходження кредиторів потребує деякого часу, як правило, не менше місяця, – переконує Ігор Конопка. – Водночас, зазвичай згоди щодо укладення мирової угоди сторони досягають уже на завершальному етапі розпорядження майном, а іноді, коли строк розпорядження майном закінчується після двомісячного продовження. У такому випадку, окремі судді відмовляються надалі продовжувати цей строк і надавати час для підготовки та укладення мирової угоди. Так, виникає патова ситуація: кредитори і боржник готові укласти мирову, а законом чітко не передбачено можливості продовжити строк розпорядження майном більше, ніж на 2 місяці (чи на 2 місяці більше, ніж один раз) та надати час сторонам для укладення мирової угоди.

Судовою практикою встановлено, що відмова від підписання керівником органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника мирової угоди, не є підставою для незатвердження господарським судом мирової угоди

Фахівці наголошують, що не підлягає прощенню за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування України.

– У разі, якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення боргів чи їх частини, органи стягнення зобов’язані погодитись із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умови такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства, – зазначає Вікторія Михайлова. – Також списанню і розстрочці підлягають всі види пені, штрафних санкцій та плата за наданий податковий кредит.

Законом передбачено, що мирова угода може бути розірвана у разі невиконання боржником її умов щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство.

– Достатньо багатою є практика Вищого господарського суду з питань розірвання мирової угоди: в першу чергу суди звертають увагу на розмір погашення боржником вимог кредиторів, – говорить Вікторія Михайлова. – Визнання мирової угоди недійсною чи її розірвання є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство. Однак, необхідно пам’ятати, що її укладення несе в собі також і відповідні ризики у зв’язку з тим, що у випадку недобросовісних дій комітету кредиторів угода може містити умови, які порушуватимуть права боржника чи інших кредиторів. У такій ситуації потрібно врахувати те, що питання щодо порушення порядку укладання угоди не підпадають повторному дослідженню і може бути вирішене лише шляхом оскарження ухвали про затвердження мирової угоди, а не внаслідок звернення з заявою про визнання мирової угоди недійсною.

Загалом, закон про банкрутство досить детально регламентує мирову угоду як судову процедуру в банкрутстві, однак окремі неузгодженості та проблемні питання залишаються.