Олена Бєлова: Порядок призначення арбітражних керуючих на держпідприємства не врегульований

Нагадаємо, як повідомлялось раніше, Міністерство економічного розвитку і торгівлі розробило проект наказу, який встановлює процедуру організації розгляду, відбору та подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, керуючих санацією, ліквідаторів для державних підприємств.

Олена Бєлова оцінила цей нормативний акт наступним чином:

Порядок призначення арбітражних керуючих на державні підприємства фактично залишився не врегульованим на законодавчому рівні. Частина 9 статті 96 Закону про банкрутство лише встановлює, що призначення керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, здійснюється господарським судом за участю органу, уповноваженого управляти державним майном.

На мою думку, в ситуації, яка склалась останнім часом навколо банкрутств державних підприємств, ініціатива Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо підготовки і опублікування проекту наказу «Про затвердження Порядку розгляду та подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих (керуючих санацією, ліквідаторів)» є спробою встановити хоч якісь внутрішні критерії оцінки та відбору кандидатур арбітражних керуючих.

Проте я вважаю, що деякі положення цього Порядку є такими, що прямо суперечать положенням Закону про банкрутство, а деякі взагалі не зможуть застосовуватися, поки не будуть внесені відповідні зміни до закону. Зокрема, в Порядку передбачено, що подання господарському суду пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого здійснюється на підставі ухвали (постанови) господарського суду про надання Міністерством економрозвитку господарському суду кандидатури арбітражного керуючого для призначення його керуючим санацією, ліквідатором. Це шлях в нікуди, оскільки Законом не встановлена обов’язковість суду виносити з цього питання процесуальний документ та не врегульований порядок участі такого органу в справі про банкрутство при визначенні кандидатури арбітражного керуючого.

Слід пам’ятати, що орган, уповноважений управляти державним майном, який залучається до участі у відповідній справі про банкрутство державних підприємств, лише бере участь у зборах і комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу, та за його участю господарським судом призначається керуючий санацією, ліквідатор банкрута.

Але чомусь при вивченні проекту наказу Мінекономрозвитку складається враження, що останнє намагається повернути старі порядки призначення арбітражних керуючих на державні підприємства, перетягнути на себе всі повноваження щодо внесення пропозицій з цього питання до господарського суду та затягнути комітет кредиторів, який має право вирішального голосу, в тенета бюрократичного листування.

Так, проектом Порядку встановлено, що Комісією розглядаються звернення щодо кандидатури арбітражного керуючого, які запропоновані, в тому числі, кредитором (комітетом кредиторів) боржника (банкрута). В такому разі до звернення додається копія протоколу засідання комітету кредиторів.

За таких обставин виникає питання: А навіщо тоді комітету кредиторів взагалі надавати право на рівні Закону про банкрутство вносити відповідні пропозиції до господарського суду? І навіщо надавати органу управління майном право участі у комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу?

Кредитори, здебільшого, є комерційними структурами та не підпорядковуються органам державної влади. Саме їх Закон наділив правом вирішального голосу та надав відповідні повноваження щодо того, кого саме з арбітражних керуючих вони хочуть бачити на посаді керуючого санацією або ліквідатора.

Якщо відносно державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50%, порушено справу про банкрутство, це само по собі є ознакою неспроможності органу, уповноваженого управляти майном такого підприємства, запобігти його ймовірному банкрутству. За таких обставин кредит довіри до держави в особі органу, уповноваженому управляти майном, вже підірвано, а намагання контролювати процедуру банкрутства шляхом внесення пропозиції щодо «потрібної» кандидатури арбітражного керуючого може розцінюватись, як втручання в конкурсний процес.

Наскільки вдалою буде спроба запровадити цей наказ – можна буде сказати лише згодом, після його затвердження. Можливо, цей наказ спіткає та ж доля, що свого часу і наказ Мін’юсту № 368/5-а від 05.03.2012 «Про затвердження Порядку внесення господарському суду пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», який наразі втратив чинність (обидва порядки майже ідентичні).

В будь-якому випадку, доки в Законі про банкрутство є неоднозначні формулювання «за участю», без встановлення самим Законом деталізації такої участі, зазначений Порядок навряд чи буде ефективним.

Також рекомендую не забувати про право суду призначати арбітражних керуючих самостійно, оскільки господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, відповідно до ч.1 ст. 114 Закону про банкрутство, і саме він має оцінювати всі заявлені кандидатури об’єктивно та неупереджено.