Банкрутство фізосіб: проблеми та перспективи

Автор: Сергій Зайцев

Недосконалість законодавства щодо банкрутства фізичних осіб створює певні ризики для кредиторів. Чи не єдина можливість для банку повернути борг від позичальника – це виконавче провадження. Згідно цієї процедури, державні виконавці стягують майно збанкрутілого позичальника на вимогу кредитора, який першим звернувся до суду. Інших легальних шляхів повернути своє у банків немає.

На сьогодні питання банкрутства фізичних осіб регулюється нормами закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Однак цей закон містить правила визнання банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Іншими словами, сьогодні фізична особа може врятуватися від боргів виключно у тому разі, якщо вони були набуті нею у якості приватного підприємця. Винятків тут бути не може. “Споживчі кредити та інші борги, що виникли в особистому житті фізичної особи, не дають підстав для ініціювання процедури банкрутства”, – пояснює юрист ЮФ “Лавринович і Партнери” Інна Рудник.

Нагальна необхідність

Запровадження можливості банкрутства фізичних осіб, які не є підприємцями, було б досить позитивним кроком у розвитку інституту банкрутства в цілому, вважають опитані юристи. “В першу чергу така необхідність виникає внаслідок нестабільної економічної ситуації в країні. Так, беручи довгострокові споживчі кредити, боржник не має впевненості, що через декілька років його платоспроможність буде та тому самому або вищому рівні”, – наголошує Інна Рудник. До того ж, за словами юриста, інколи боргові зобов’язання носять фатальний характер. Трапляється досить багато випадків, коли непогашені борги стають причинами розлучень та навіть суїцидів. “Сама лише можливість списати борг, який в силу об’єктивних причин не може бути погашений, могла б досить позитивно позначитись на розвитку галузі споживчого кредитування”, – додає експерт.

Питання банкрутства фізичних осіб, що не є підприємцями, час від часу порушувались народними депутатами різних скликань. Останній раз спроба законодавчо врегулювати цю проблему буда здійснена ще у 2012 році. Запропонованим законопроектом передбачалось, що справа про банкрутство фізичної особи порушується судом, якщо вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 150 мінімальних розмірів заробітної плати (сьогодні це понад 182 тис. гривень). Разом з тим встановлювалися досить жорсткі наслідки для тих, кого б суд визначав банкрутом. Наприклад, пропонувалось, щоб фізособа упродовж п’яти років після визнання її банкрутом не могла бути зареєстрована підприємцем. Більш того, банкрот, згідно того проекту, не мав би права п`ять років брати кредит, надавати поруку і навіть передавати майно у заставу. Згідно пояснювальної записки до проекту закону, його прийняття дозволило би зменшити обсяг проблемних кредитів в банківській системі. Втім, до розгляду документа у сесійній залі справа так і не дійшла. І наприкінці минулого року проект був відкликаний після обрання нового складу парламенту.

Приховані мотиви

Сьогодні, при існуючій законодавчій базі, схеми з банкрутством фізичних осіб-підприємців використовуються недобросовісними позичальниками банків з метою ухилення від виконання зобов'язань та реалізації заставного майна, пояснює старший юрист департаменту судової практики ЮК "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Олександр Ткачук. Банкрутство фізичних осіб-підприємців досить поширене і інколи є єдиним способом врегулювання проблемної заборгованості та списання боргів, додає Інна Рудник. Але основною проблемою застосування даної процедури є її велика тривалість. За словами Ткачука, граничні строки процедури банкрутства формально визначені законом. І при ідеальному перебігу подій не можуть перевищувати 1,5 року з моменту порушення справи. "Але, як показує існуюча судова практика, процедури тривають роками. Все залежить від бажання самого боржника та його кредиторів ліквідуватися якнайшвидше. Далі справа техніки", - зазначив Ткачук.

У той же час існуюча база, яка регулює питання банкрутства фізичних осіб у зв’язку із боргами, що виникли з підприємницької діяльності, є досить оптимальною, наголошує Інна Рудник. Багато прогалин, за словами експерта, були враховані законодавцем і виправлені шляхом внесення відповідних змін до закону про банкрутство. “Останні зміни до ст. 90-92 вказаного закону вносились у травні 2014 року, і завдяки ним загальну процедуру банкрутства було дещо полегшено. Зокрема, вдосконалення законодавства про банкрутства майже звело нанівець випадки зловживань з боку фізичних осіб, які намагались списати особисті борги, використовуючи процедуру банкрутства”, – каже Рудник.

Наочний приклад

На відміну від України, у багатьох країнах світу існує можливість визнати банкрутом фізичну особу, незалежно від того, є вона підприємцем чи ні. Така практика досить розвинена у Німеччині, США, Японії та Китаї. Інститут банкрутства в західних країнах, за словами Олександра Ткачука, умовно можна розділити на два напрямки: прокредиторський (Англія) і проборжниковий (США, Німеччина). “В Україні він (інститут банкрутства) носить скоріше прокредиторський характер. Наприклад, в США законодавство про банкрутство дозволяє боржникам повністю очиститься від боргів через процедуру банкрутства, але за умов, що ти не здійснював жодних дій, спрямованих на приховування майна, і щодо тебе в останні шість років не застосовувалася процедура звільнення”, – поясняє юрист ЮК "Алєксєєв, Боярчуков та партнери".

Світову практику щодо банкрутства фізичних осіб нещодавно перейняли у Росії. Наприкінці минулого року Державна дума РФ прийняла закон про банкрутство фізосіб. Документ передбачає, що громадянин може бути визнаний банкрутом, якщо його прострочена заборгованість становить не менше 500 тис. рублів (приблизно 130 тис. гривень). Хоча спочатку пропонували встановити цей критерій на рівні 50 тис. рублів. Законом також передбачено, що громадянин може бути визнаний неплатоспроможним за умови невиплати упродовж місяця більше 10% суми грошових зобов'язань. Можлива інша умова – якщо розмір заборгованості перевищує вартість майна боржника.

Враховуючи досвід інших країн, інститут банкрутства фізосіб необхідно запроваджувати не шляхом внесення окремих незначних змін у деякі закони, а насамперед через розробку фундаментальної законодавчої бази із застосуванням особливостей національної кредитної системи. Проте, на думку Інни Рудник, подібна перспектива є досить далекою і очікувати на таке кардинальне покращення найближчими роками не слід.

Джерело фото: Flickr / Mike Poresky