Про збанкрутілу «Свему», схеми тіньової приватизації та інвестиційний клімат
Ігор Білоус, голова Фонду державного майна
Тим часом АК «Свема» регулярно потрапляє до приватизаційних списків. От і зараз вона стоїть у планах фонду на грудень. Таких підприємств, як свідчить проведена нами недавно інвентаризація, чимало. Жоден з голів фонду не хотів взяти на себе відповідальність і просто сказати про те, що деякі з державних підприємств існують лише на папері.
Однак далі з цим тягти просто небезпечно - як для підприємств, які лишаються у держвласності, так і для всього приватизаційного процесу. Чи можна завадити знищенню держпідприємств і «тіньовій приватизації»?
Навколо кожного об'єкта завжди існував конфлікт інтересів, розворушивши який, можна отримати як мінімум судові процеси і звинувачення у «зраді державних інтересів», а як максимум - особисті погрози і зрив приватизаційної кампанії. Останній приклад - ситуація довкола «НДІ електромеханічних приладів». Фонд давно вже не має презумпції невинності. Воно й не дивно, враховуючи те, як проводилася приватизація, і яке ставлення до неї склалося у суспільстві.
Усі наші волання про те, що 60% вчасно не приватизованих підприємств стають банкрутами, нікого не лякають. Як не лякає і те, що підприємства, які потрапляють у приватизаційних перелік, швидко доводяться до банкрутства і взагалі зникають. Зате усі бояться самого слова «приватизація», не розуміючи, що за ним насправді стоїть можливість відродження об'єктів - за наявності правильного інвестора.
Щоб зламати схеми «тіньової приватизації», і щоби їх злам не залежав від особистості голови фонду та його рішень, слід почати із законодавства.
Брейн-сторм, проведений нами разом з МЕРТ, EBRD, IMF, IFC та USAIDE у межах міжвідомчої робочої групи з питань приватизації, показав: у нашому законодавстві є надто багато дір, які заважають проведенню прозорого приватизаційного процесу. Це стосується не лише питання «тіньової приватизації».
На базі цього аналізу ми підготували пропозиції до законодавства, аби врятувати хоча б ті підприємства, які вже потрапили до приватизаційного списку.
У першу чергу, ми пропонуємо обмежити діяльність цих підприємств: заборонити здійснювати операції на великі суми без погодження з органами приватизації, у тому числі брати кредити, а також укладати контракти довше, ніж на півроку.
Крім того, якщо підприємство потрапляє до приватизаційного переліку, з цього моменту слід припиняти провадження у справах про банкрутство, якщо вони є, як мінімум, на рік. А також - забороняти його використання як об'єкта застави.
Метою цих вимог є елементарне збереження державного майна - щоб на момент приватизації раптом не з'ясувалося, що приватизовувати вже нічого.
Доцільно включити до контрактів з керівниками держпідприємств, що підлягають приватизації, зобов'язання забезпечити цілісність їх майнових комплексів і встановити повну матеріальну відповідальність за збереження активів.
Слід законодавчо закріпити необхідність і порядок співпраці між державними органами приватизації та державними фіскальними і статистичними органами, щоб ФДМ своєчасно отримував актуальну інформацію про стан держпідприємств.
Якщо уряд схвалить наші пропозиції, їх буде оформлено у вигляді законопроектів з правками до чинного законодавства. Це буде значним кроком до встановлення зрозумілих приватизаційних правил.
Усе-таки я не полишаю амбітну ідею створення Кодексу приватизації - збірки базових документів, які б регулювали усі напрями діяльності фонду: продаж держмайна, оренду, корпоративне управління, регулювання оціночної діяльності.
Це повинні бути нові документи, а не правки до старих, і вони мусять скасувати існуючу нормативну базу. Наразі кількість документів, якими регулюється діяльність фонду, надто велика. Вони суперечать один одному, створюючи плутанину і шпарини для використання у приватних інтересах.
Такий кодекс повинен стати прикладом універсального законодавства, яке буде діяти незалежно від того, хто прийде до влади чи очолить Фонд держмайна.
Якщо ми знайдемо фінансування і почнемо працювати над цим кодексом, то його можна створити до кінця 2016 року. Туди б увійшли і новий закон про концесію, і положення про відбір та оплату послуг радників, і вимоги до інвесторів у площині захисту національних інтересів, і зміна порядку підготовки об'єктів до приватизації.
Тоді залишиться «небагато»: переконати парламент попрацювати на благо інвестиційного клімату країни, а учасників процесу - грати за новими прозорими правилами.
За матеріалами: УП
Коментарі
Статті за темою
- Аналітика 22 лютого, 2022
Судові спори між учасниками ТОВ - як обрати ефективний спосіб захисту інтересів
- Аналітика 28 січня, 2022
Місія (не)здійсненна: які завдання стоять перед НААКУ у наступні 2 роки
- Аналітика 26 січня, 2022
- Аналітика 24 січня, 2022
Загострення немає, але українцям уже треба платити: скільки коштують країні погрози Путіна