Роман Антонів: Жоден аудитор не відповів за недостовірний звіт з проблемного банку

Недостатній рівень розкриття та викривлення узагальненої банківської інформації унеможливлюють ранню діагностику проблемності банків. Особливо суттєво це відчувається у кризових умовах з регулярними хвилями визнання банків неплатоспроможними. Ця проблема не є унікальною для України, світовий досвід демонструє, що подання банками неякісної фінансової інформації, особливо в умовах світової фінансової кризи, призвело до неадекватних і несвоєчасних дій регуляторів щодо запобігання та недопущення банкрутства банків. Яскравим прикладом з нещодавнього минулого є неплатоспроможність потужних світових банківських груп Lehman Brother, AIG, Dexia, Kauphting, NorthenRocks, Fortis, Merill Lynch. Експерти схиляються до того, що причиною банкрутства вищезазначених банків якраз стало подання, а найголовніше, оприлюднення недостовірної інформації.

Запобігати описаним негативним наслідкам мусить система раннього попередження, першим джерелом фінансової інформації для якої є звіт про аудиторську перевірку. Проте з усіх комерційних банків України, які наразі визнані неплатоспроможними, більше ніж у 90% випадків звіти про аудиторську перевірку відповідних банків були позитивними чи умовно позитивними. Варто навести приклад з власного професійного досвіду: відповідно до звіту про аудиторську перевірку ПАТ «КБ «Південкомбанк», складеного аудиторською фірмою «Укрвостокаудит», політика банку розцінена як адекватна без виявлення яких-небудь ризиків. У той же час жодна аудиторська фірма чи аудитор не були притягнені до відповідальності, на відміну від аудиторської компанії Arthur Andersen, відносно якої проводилося розслідування в США через аудит Enron.

Причин такої низької якості аудиторських перевірок банків в Україні є кілька: зумисне надання недостовірної інформації працівниками чи менеджментом банку, зумисне викривлення результатів перевірки аудиторами у звіті, складання звіту без реального проведення перевірки, низький рівень кваліфікації аудиторів. Хоча не слід відкидати також помилковість дій НБУ щодо вжиття заходів впливу до цілком платоспроможних банків, які внаслідок таких заходів ставали неплатоспроможними.

Тому в першу чергу повинна бути вирішена фундаментальна проблема недостовірності аудиторських звітів, адже оприлюднення звітів з умисно викривленою інформацією не вирішує наявну проблему в корені. Законодавчі спроби очевидно необхідного реформування аудиторської діяльності в Україні на прикладі проекту Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» цілком слушно критикуються, адже посилення контролю за аудиторською діяльністю з боку держави не повинно супроводжуватися втратою незалежності аудиторів. Це, зокрема, суперечить положенням Директиви 2006/43/EC «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» та Директиви 2014/56/ЕС і Регламенту №537 від 16.04.2014 р. «Про особливі вимоги до обов’язкового аудиту суб’єктів суспільного інтересу», на імплементацію яких і спрямований зазначений законопроект.

Оприлюднення достовірної фінансової інформації, в тому числі у формі звітів про проведення аудиторської перевірки комерційних банків, беззаперечно, є важливим для надання об’єктивної оцінки банків з боку їх кредиторів, включаючи вкладників. Банки, як суб’єкти суспільного інтересу, повинні бути об’єктами суспільного нагляду. В той же час найбільшу увагу регуляторам слід звернути на якість провадження аудиторської діяльності та достовірність звітів про аудиторські перевірки.