Юліан Хорунжий: Арбітражні керуючі мають краще вивчати законодавство

Юліан, як ви оцінюєте роботу Мін'юсту щодо підвищення кваліфікації арбітражних керуючих? Наскільки вона ефективна та системна? Що виходить на відмінно? Чого не вистачає?

Загалом, Мінюст справляється з питаннями організації та проведення обов’язкових курсів підвищення кваліфікації, які арбітражні керуючі зобов’язані проходити раз на 2 роки (з отриманням підтверджуючого свідоцтва). Але не забуваймо, що це нормативний обов’язок міністерства. І, так, воно його виконує. Серед очевидних позитивів планових курсів - досить висока якість лекцій: міністерство долучає до числа лекторів фахових арбітражних зі значною практикою.

Що ж до загально системних недоліків підвищення кваліфікації арбітражними керуючими, хочу зауважити - це моє особисте враження - що в цілому професійний рівень арбітражних керуючих в Україні не є високим. Це стосується якщо не більшості арбітражних, то дуже значної їх частини. Наприклад, під час тих самих курсів завжди знайдеться кілька учасників, які на базовому рівні не розуміють, про що говорять лектори з іншими арбітражними керуючими. Але, звісно, це не провина Міністерства. Оскільки в Законі чітко записано - арбітражні керуючі зобов’язані самі постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Якщо ж говорити про ту частину підвищення кваліфікації арбітражних, яка залежить передусім від Міністерства - то однозначного вдосконалення потребує система оцінювання знань і вмінь арбітражних керуючих, за підсумками тих самих курсів. Оскільки результати зазначених іспитів - об’єктивно не відображають рівень арбітражного керуючого. Бо фактично обов’язковим є сам факт проходження курсів підвищення кваліфікації, а не складання іспиту, до якого і Мін’юст підходить формально. Наслідком нездійснення арбітражними керуючими належного, у тому числі самостійного, підвищення кваліфікації та формальна перевірка знань Мін’юстом за результатами такого підвищення кваліфікації є значна кількість порушень, які допускаються цими особами під час діяльності та анулювання їх свідоцтв. Отже, від недостатнього професійного рівня арбітражних керуючих страждають і вони, але в першу чергу боржники та кредитори.

Ця ситуація виникла не вчора і не цього року. Цю систему потрібно змінювати. Можливо, запозичити досвід деяких європейських країн, де арбітражні керуючі складають кваліфікаційний іспит раз на 5 років. Такий іспит складається в цьому ж порядку як при отриманні свідоцтва – шляхом анонімного автоматизованого тестування. Хто не склав - анулювання свідоцтва.

З вашого досвіду, яких знань зараз вкрай потребують практикуючі арбітражні керуючі? Наведіть приклади?

Це може звучати образливо, але нехай не всі арбітражні сприймають на свою адресу. Декому - потрібно почати з вивчення законодавства. Часто протягом останніх років у нас змінювалася судова практика. А судова практика має визначальний вплив на перебіг справ про банкрутство - тому потрібно постійно тримати руку на пульсі. І ось вам приклад.

Більше року тому ВГСУ скасував певні положення свого ж інформаційного листа. Ці положення стосувалися необхідності визнання організатора аукціону - учасником справи про банкрутство. Зміни до інформаційного листа таку необхідність скасували. Ще рік тому. І от буквально минулого тижня один з арбітражних керуючих звернувся до суду з заявою визнати організатора аукціону - учасником справи про банкрутство. Тобто, він не знав про рішення ВГСУ внести зміни до інформаційного листа! Це недопустимо! Адже тоді про ці зміни говорив увесь ринок банкрутства. Це лише один з прикладів.

Наприклад, в нашій фірмі новий тиждень розпочинається з аналізу судової практики відповідних вищих судових інстанцій за попередній тиждень Це ще жодного разу не “нашкодило” ані юристам, ані, тим паче, клієнтам фірми… Отож, раджу арбітражним керуючим не шкодувати 30 хвилин на тиждень для вивчення судової практики ВГСУ та тримати руку на пульсі останніх тенденцій практики у справах про банкрутство.

Хто і як часто повинен надавати арбітражним керуючим «дефіцитні» знання? Чи можуть взяти на себе цю функцію існуючі СРО? Як має виглядати ця робота? Як вона повинна кореспондуватися з роботою, яка проводиться Мінюстом?

Справді, цю функцію мали б взяти на себе СРО, якщо арбітражні керуючі хочуть мати справді незалежну професію. І сьогодні СРО вже мають такі повноваження - розвивати цей напрям. Крім цього, у нормативних актах Мінюсту і на даний час зазначено - що СРО мають право приймати участь в системі підвищення кваліфікації своїх членів. Однак СРО сьогодні цього не виконують. Зазвичай СРО знаходяться у коматозному стані, а піднімаються з ліжок, тільки коли в Мінюсті стає питання про призначення складу дисциплінарної комісії.

Саме СРО мали б забезпечити постійний безперервний процес підвищення кваліфікації. Як? Через територіальну структуру в областях, а також і на рівні проведення загальноукраїнських форумів і конференцій, через постійний аналіз законодавства і судової практики, і ознайомлення своїх членів з таким аналізом через свої внутрішні комунікації.

Не можу не згадати, що до недавнього часу одна зі СРО викладала на сайті аналітичні матеріали по практиці діяльності арбітражних керуючих, застосування законодавства про банкрутство та аналітичні статті своїх колег. Проте, це явище не набуло системного характеру. Змінити цю ситуацію можуть докорінні законодавчі зміни в системі організації СРО в сфері банкрутства.