Юлія Шапочка: НБУ всіх банкірів прочісує однією гребінкою

Юлія, Нацбанк України заявив, що планує до кінця поточного року налагодити процес очищення репутації банкірів, які причетні до банкрутств банків, але фактично в них не винні. Як ви вважаєте, наскільки ця ініціатива НБУ доречна і необхідна? Чому?

Активність НБУ щодо «очищення банківської системи» протягом останніх двох років, яке призвело до визнання більше 60 банків неплатоспроможними та віднесення близько 50 банків до фінансових установ з непрозорою структурою власності, не можна однозначно назвати «прозорим та об’єктивним процесом», про що свідчать численні спроби банківських структур відновити свої права через судові процеси з вимогами визнавати протиправними дії НБУ по визнанню фінансових установ неплатоспроможними та вивести з банків тимчасових адміністраторів. Під «очищення», класифіковане постановою правління НБУ від 4 червня 2015 року №357 в ознаки відсутності бездоганної ділової репутації, потрапила значна кількість осіб, які обіймали посади в органах управління та контролю або володіли участю в визнаних НБУ неплатоспроможними банках. НБУ постановою в односторонньому порядку позбавив бездоганної ділової репутації частину банкірів без можливості відстояти свої права та поновити репутацію до закінчення 3 або 10 років. В чинній постанові відсутнє врахування індивідуальної ситуації конкретної людини в конкретних умовах, вона всіх прочісує однією гребінкою з забороною повернутися у банківську систему у якості власника або керівника банку протягом 3-10 років, без з’ясування, чи підтримував банкір колегіальні рішення або мав власну позицію, чи впливав безпосередньо на формування ситуації, що призвела до визнання банку неплатоспроможним. Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, критичний фінансовий стан частини банків, а також залежність стабільності позицій банку на фінансовому ринку від отримання чи не отримання рефінансування від НБУ як кредитора останньої інстанції в потрібний момент, потрібно розуміти, що від професіоналізму окремого банківського фахівця з глибокими знаннями та безцінним досвідом успіх фінансової установи не завжди напряму залежить. А зарахування банкіра, який може ефективно та результативно реалізувати себе як професіонал та принести користь в банківській сфері, до осіб, які не мають бездоганної ділової репутації та не можуть займати посади через підпадіння під формальні ознаки, передбачені постановою, порушує його права. Сьогодні існує ситуація: права порушили, а механізми для захисту відсутні. На мій погляд, ініціатива щодо відновлення ділової репутації навіть запізніла, її потрібно було розробляти, обговорювати та приймати разом з 357-ю постановою НБУ.

Що ви можете сказати щодо запропонованого механізму «очищення репутації»? Наскільки він може бути дієвим? Що може піти не так в цьому питанні? Які слабкі місця цієї ініціативи?

В запропонованій Концепції відновлення ділової репутації колишніх керівників банківських установ відбувається за рішенням Наглядового комітету Нацбанку на підставі поданого Банківською радою (колегіальним органом з 11 осіб, до якого входять представники банків всіх груп за класифікацією НБУ (по два представника від кожної групи банків) та голови банківських асоціацій (НАБ, АУБ і КБС)) клопотання, яке було підтримане представниками банківської спільноти. Клопотання ґрунтується на судженні представників банківської спільноти щодо непричетності особи до визнання банку неплатоспроможним. Процедура відновлення репутації не поширюється на власників істотної участі в банках. Ініціатором розгляду Радою питання щодо репутації виступає банк-роботодавець, який бажає призначити особу на посаду керівника банку.

На мій погляд запропонована Концепція є достатньо цікавою. Вона посилює роль банківської спільноти з одного боку та створює інструменти для відновлення прав банківських фахівців з іншого. Враховуючи, що це лише концепція незрозумілими залишаються особливості регламенту роботи, процедур обрання членів ради, періодичності засідань, строки повноважень, кворуму, кількості голосів членів Ради, необхідних для ухвалення клопотання тощо. Також незрозумілий механізм вибору та делегування представників від груп банків, чи не перетвориться цей орган на інструмент лобіювання інтересів певних груп банкірів з суб’єктивним та упередженим або, навпаки, лояльним відношенням до деяких банківських фахівців, репутацію яких потрібно відновлювати. Яка повинна бути компетенція делегованих представників, адже вони повинні будуть визначати ступінь провини банкірів, які будуть проходити процедуру відновлення ділової репутації? Не менш складними питаннями є визначення меж публічності засідань Ради, адже при захисті особи буде озвучуватися частина конфіденційної інформації, яка не повинна розголошуватися, та межі і обсяг доказової бази щодо визначення непричетності особи до неплатоспроможності банку, як враховувати фінансовий стан банку на момент призначення особи на керівну посаду банку, дії, вжиті особою з метою запобігання виникнення неплатоспроможності та з метою повернення діяльності банку до звичайного режиму протягом періоду проблемності, інші фактори.