Юлія Макаренко: недосконале вдосконалення процедури банкрутства

У Верховній Раді зареєстровано та прийнято за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за № 3132, яким пропонується внести зміни до законів «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про виконавче провадження», «Про нотаріат» та до Цивільного кодексу України з метою підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів і судових рішень.

Головною ідеєю вказаного законопроекту є спрощення процедури банкрутства, збереження бізнесу підприємства – боржника та максимальна можливість розрахунку зі всіма кредиторами. Зокрема, задля забезпечення прав кредиторів законопроектом пропонується низка змін, що надасть кожному з кредиторів однакові можливості для задоволення грошових вимог.

На думку авторів законопроекту, вищевказані зміни направлені на прозорість проведення процедури банкрутства, зменшення строків провадження у справах про банкрутство порівняно з діючою редакцією закону, що в свою чергу має призвести до унеможливлення зловживань у процедурі банкрутства та захистити права як кожного з кредиторів, так і самого боржника. Також передбачається, що вжиття своєчасних і ефективних заходів щодо відновлення платоспроможності боржників сприятиме запобіганню незаконного розпорядження майном боржника.

Однак законопроект ставить ряд питань, якими на практиці можливо маніпулювати. Так, відповідно до запропонованої редакції, безспірність вимог ініціюючого кредитора не потребує підтвердження неплатоспроможності шляхом відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій. Законодавець зазначає, що достатньо судового рішення, яке набрало законної сили. При цьому законодавець не передбачає механізму, який би підтверджував, що у боржника відсутні активи, за рахунок яких можливо розрахуватись з кредитором. Тож виникає питання, яким саме чином суд при прийнятті заяви про визнання банкрутом може одразу ж встановити фінансовий стан боржника. Вимогу щодо доведення неплатоспроможності взагалі виключено зі ст.15 діючої редакції Закону, за нормами якої суд зобов’язаний повернути заяву кредитора без відповідного підтвердження фінансової неспроможності боржника та виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами. Тобто запропонована редакція закону взагалі не вимагає доведення наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, що є нелогічним, оскільки не підтверджує обґрунтованості запровадження процедури банкрутства щодо боржника. Таким чином, кожен, замість стягнення заборгованості в примусовому порядку через органи виконавчої служби, має звертатись до суду та порушувати провадження щодо банкрутства боржника.

Законопроектом пропонується виключити з редакції закону встановлення граничного строку для звернення з кредиторськими вимогами, що може дезорганізувати процедуру звернення з кредиторським вимогами та поставити низку питань про включення таких кредиторів після формування та затвердження реєстру кредиторів і відкриття ліквідаційної процедури. Такий кредитор автоматично набуває прав кредитора по справі, що може ускладнити процедуру банкрутства.

Строки процедури розпорядження майном боржника за законопроектом змінились та не можуть перевищувати 175 календарних днів.

Законопроектом розподілено повноваження між зборами кредиторів та комітетом кредиторів, якому надається повноваження поточного контролю за діяльністю боржника та арбітражного керуючого, а питання щодо санації, ліквідації або ж укладання мирової угоди вирішуватиметься виключно зборами кредиторів. Таким чином повністю змінюється процедура прийняття основних рішень щодо боржника, яка належно проявить себе на практиці, однак, на мою думку, може призвести до зловживань з боку кредиторів. Також запропоновано новий порядок реалізації майна боржника та призначення арбітражного керуючого виключно шляхом автоматизованого відбору.