Юрій Моісеєв: Треба передбачити призупинення свідоцтв арбітражних керуючих

Як нам відомо з єдиного реєстру арбітражних керуючих, на сьогодні в Україні здійснюють діяльність у цій сфері 1534 особи. Це за останніми даними. На моє переконання, арбітражний керуючий є важливішою фігурою  у справі про банкрутство.  Він свого роду антикризовий менеджер, який наділений публічно-правовими функціями від імені держави здійснювати всі можливі кроки, для того, щоб або відновити платоспроможність боржника, або ж, якщо це неможливо зробити,  провести в найкоротші строки процедуру банкрутства й з максимальною вигодою для кредиторів.

Однак наше нормативне регулювання процесу недосконале. У своїй роботі арбітражний керуючий стикається із дуже великою кількістю певних перешкод: законодавчих і процесуальних. І зараз є гостра необхідність нормативних змін. Наприклад, треба вдосконалити процедуру оплати послуг арбітражного керуючого на стадії  призначення його в якості розпорядника майна у справі про банкрутство.  Чому? Тому що потрібно удосконалити авансування оплати праці від ініціюючого кредитора. На сьогодні, на скільки мені відомо, це майже не відбувається. Як у нас говорить один член дисциплінарної комісії: «рабська праця заборонена в Україні, тому що вона безоплатна». Правильно? А чому арбітражні керуючі в Україні фактично працюють безкоштовно? Вони навіть напевно не знають, чи отримують оплату у майбутньому по закінченню процедури.

Наступне питання стосується закріплення в нормативно-правових актах принципу відшкодування оплати позик, відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також оплата позачергових послуг. Буквально на позаминулій дисциплінарній комісії виносилися питання по одному з арбітражних керуючих, який нібито припустився грубого порушення процедури. Чому?  Арбітражний керуючий отримав оплату послуг позачергово, тобто за межами червоної черги. На моє глибоке переконання, це правильно і тут порушення немає. По цій справі було прийнято позитивне рішення на користь арбітражного керуючого. Однак, щоб у подальшому такі питання не виникали, треба чітко врегулювати це у самому законі.

Крім того, слід розширити права кредиторів під час відбору кандидатів на призначення  арбітражних керуючих в якості розпорядника майна. Чому? Кредитор ризикує своїми коштами і певними кредиторськими вимогами.  Тому він обов’язково повинен мати право голосу при обрані того чи іншого «антикризового» менеджера. І це нормальна практика і в міжнародному досвіді. І нам на цьому наголошують і міжнародні організації, і партнери.

Далі. Обов’язково закріпленим принципом є можливість проведення зборів кредиторів в іншому місці. Ми всі чудово знаємо, що у більшості випадків посеред поля, або в якомусь колгоспі, збори кредиторів провести практично неможливо. І це є дуже великою перешкодою. І тому, збори кредиторів самі можуть визначити місце зібрання. Це було б досить розумно і ефективно в тому числі і для прискорення процедури банкрутства.

Крім того, нами пропонується внесення змін до статті 184 Податкового кодексу України. Це, як вже говорилося, Законопроект  №3164. Запропоновані зміни стосуються тієї частини, де говориться про те, що після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, слід зняти його з обліку в органах податкової служби. Ми всі чудово розуміємо, що всі  податкові зобов’язання припиняються, а час щодо виконання зобов’язань вважається таким, що настав. Навіщо тоді його тримати на податковому обліку і використовувати адміністративний ресурс для обліку такого платника, якщо він безрезультатний?  Також виникає низка питань, коли банкрутом ще не здано свідоцтво платника єдиного податку, або інший контрагент, який придбав майно, хоче отримати, наприклад, видаткову накладку. Це створює додаткове навантаження на арбітражного керуючого. Внесенням змін до статті  184 податкового кодексу ми хочемо усунути всі ці моменти.

Залишається гострим питання удосконалення процедури оцінки і продажу майна. Продаж майна, як цілісного майнового комплексу за сумою вимог кредиторів, показав себе неефективним. Ми всі бачили оголошення місячної давності про торги, де корито за 7 мільйонів гривень продавалось.  У всіх це викликало сміх. А ми постійно говоримо про інвестування бізнесу і про залучення коштів іноземних інвесторів в українську економіку. Однак, якщо нерезиденти, які є кредиторами у справах про банкрутство, дивляться на все це безглуздя, про яке інвестування можна говорити? Тому зараз потрібно внести зміни, які пропонуються як Міністерством юстиції, так і альтернативним законопроектом щодо удосконалення цієї процедури продажу майна.

Щодо оцінки. Оцінку майна має проводити комітет кредиторів або ж оцінювати арбітражний керуючий. Це було б логічним. Чому? Тому що арбітражний керуючий в даному процесі несе особисту відповідальність перед кредиторами - як цивільно-правову відповідальність, так і кримінальну. А буває, коли один вексель «зависає» і його не вдається продати протягом 4-5 торгів. Днями нам в департамент телефонувала одна арбітражна керуюча і запитала, яким чином можна здійснити прямий продаж. Тому ми чітко бачимо, що є така проблема і пропонуємо внести нормативно-правові зміни до діючого законодавства. Наприклад, прописати, щоб після другого невдачного продажу лота через торги, арбітражний керуючий міг здійснювати прямий продаж такого майна за останньою ціною торгів. Це альтернатива. До того ж  будуть захищені інтереси .

Буквально недавно телефонувала до мене арбітражна керуюча, до нас в департамент, і питається, що мені робити, яким чином здійснити прямий продаж. Тому ми чітко бачимо, що є така проблема і в цій частині пропонується внести зміни до нормативно-правових актів, аби, наприклад, там після другого повторного арбітражний керуючий міг здійснити прямий продаж з останньою ціною торгів.

Також хотів би зазначити, що потрібно удосконалити процедуру оформлення результатів проведення аукціону. Це має щось одне: або свідоцтво, або договір.  Зараз на практиці така ситуація: покупець, який придбав на торгах майно боржника намагається перестрахуватися і одразу отримує свідоцтво і укладає договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна.  І тоді не зрозуміло, що ж стає первинним документом державної реєстрації? Тобто, це фактично подвійне оформлення права власності. І це ускладнює процедуру в цілому і роботу арбітражного керуючого зокрема.

І останнє на чому хотів би наголосити – в діючому законодавстві є прогалина – це неможливість призупинення свідоцтва про право заняття діяльністю арбітражного керуючого, яку треба усунути.