Останній вагон потягу, або Як правильно збанкрутувати і не платити за кредитом

Як не прикро констатувати – реалізація схем у процедурах банкрутства неможлива без участі господарського суду, до компетенції якого віднесено розгляд цих справ. І окремі представники Феміди не гребують прогалинами в законодавстві, аби досягти вигідних результатів реальним замовникам та кінцевим бенефіціарам керованих банкрутств. При цьому, часто трапляється так, що на папері все ніби й по закону, а по факту – майно банкрута продається за безцінь пов’язаним із боржником особам, а кредитори нервово «палять в стороні», рахуючи свої збитки.

Однак, спробуємо дещо наповнити емоції фактами.

Незалежна асоціація банків України (далі — НАБУ) отримала звернення банку-члена з повідомленням про те, що банк має певні підозри щодо реалізації схеми керованих банкрутств у Львівській та Івано-Франківській областях. За результатами опитування інших банків, на жаль, НАБУ отримала інформацію щодо можливого застосування схем, а саме: коли підприємства – великі позичальники банків входять у судові процедури банкрутства за схожих та доволі сумнівних обставин.

Характерними ознаками цих банкрутств є те, що підприємства-великі позичальники банків (або юридичні особи – поручителі за зобов’язаннями таких позичальників) з різних регіонів України, в яких вони протягом багатьох років були зареєстровані та ведуть свою господарську діяльність, за декілька місяців до початку процедури банкрутства, без видимої на те причини і явної ділової мети, перереєстрували своє місцезнаходження (юридичну адресу) у Львівську область.

Згідно з приписами чинного законодавства справи про банкрутство суб’єктів господарювання, місцезнаходження яких зареєстроване у Львівській області, розглядаються Господарським судом Львівської області. Також, аналізуючи інформацію, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень є факти, які підтверджують, що така перереєстрація здійснюється і в інші області, на які поширюється територіальна юрисдикція Львівського апеляційного господарського суду (зокрема в Івано-Франківську область).

Отже, явна мета перереєстрації юридичної адреси безпосередньо перед початком ініціювання процедур банкрутства – це зміна територіальної підсудності справ про банкрутство щодо таких позичальників (їх поручителів) на територіальну підсудність Господарського суду Львівської області чи Львівського апеляційного господарського суду (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька та Закарпатська області).

Наводимо посилання на розміщену у відкритих джерелах інформацію про 5 судових справ про банкрутство, в яких підприємства нещодавно змінили свою юридичну адресу на регіон, на який поширюється юрисдикція Господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду, та проти яких вже порушені справи про банкрутство:   

1. http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=18968&v=f60b793164&t=3

            http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44794352

2. http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=24945&v=bb315656fb&t=3

            http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53488886

3. http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=24431&v=b5c1be4338&t=3

            http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53065738

4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53525705

5. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35412263

Компанії, які згадуються за посиланнями вище, до початку процедур банкрутства були зареєстровані в м. Києві, у Дніпропетровській та Волинській областях (відповідну інформацію можна також отримати у відкритих джерелах —

https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Окрім зазначених вище обставин, об’єднує такі справи про банкрутство й те, що в цих справах господарським судом Львівської області арбітражні керуючі були призначені через використання механізму відмови визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого від виконання своїх повноважень та призначення судом своєю ухвалою іншої кандидатури арбітражного керуючого на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35801498

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44794352

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53488886

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53065738

У двох випадках у таких справах про банкрутство судом в якості арбітражного керуючого-розпорядника майна була призначена одна і та ж особа:   

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35801498

-                  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44794352

Також є випадок, коли визначений автоматизованою системою арбітражний керуючий подав до суду заяву про відмову від виконання обов’язків у справі про банкрутство, до суду було подано кілька заяв від різних арбітражних керуючих про участь у справі, але після цього ініціюючий кредитор чомусь відкликав свою заяву про порушення справи про банкрутство боржника (найвірогідніше – через неможливість призначення розпорядником майна саме «своєї» кандидатури арбітражного керуючого):

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53022874

а згодом, через тиждень, подав її до суду знову:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53205743

і визначений автоматизованою системою арбітражний керуючий на цей раз знову подав до суду заяву про відмову від виконання обов’язків у справі та суд своєю ухвалою призначив арбітражним керуючим іншу особу:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53488886 

Постає об’єктивне та справедливе питання – чи можуть бути зазначені вище в посиланнях на відкриті джерела ситуації і судові справи випадковим збігом обставин?

Відомо, що ніхто не має права втручатись у процес судочинства та впливати на суддю при прийнятті ним рішень по справі. Саме тому, при обговоренні ситуації на засіданні Комітету НАБУ з питань захисту прав кредиторів, було прийнято рішення про надання публічності цим фактам, задля того, щоб кожна особа, яка прямо чи опосередковано залучена до зазначених вище процесів банкрутства розуміла чітко – кожна її дія, кожен документ, кожне рішення у цих справах будуть глибоко проаналізовані на предмет дотримання законності.

«НАБУ не збирається стояти осторонь ситуації, коли банкрутство може бути використане як інструмент звільнення від кредитних зобов’язань та спричинити банківським установам мільйонні збитки. Цинічне використання Закону через практику „добровільної відмови“ від виконання обов’язків арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, призначення потрібних кандидатур арбітражних керуючих та здійснення останніми своїх повноважень в інтересах боржника чи його власників (продаж заставного майна банків за заниженими цінами тощо) – це один із тих ключових моментів, які повинні бути жорстко регламентовані з метою унеможливлення прийняття рішень у «ручному» режимі, — зазначив Голова Комітету НАБУ з питань захисту прав кредиторів Роман Шпек. - Ініціюючи відповідні зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», НАБУ одночасно інформує про вищевикладені випадки Вищий господарський суд України, Міністерство юстиції України, Комітет ВРУ з питань економічної політики, інші компетентні державні органи, які мають повноваження щодо контролю над процесами банкрутства».

Лише забезпечивши реальне, а не декларативне виконання принципу верховенства права, прозорі та чесні процедури, у тому числі й у сфері банкрутства, Україна може сподіватись на відновлення довіри вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшення обсягів вкладень у національну економіку, розвиток українського товаровиробника та зростання добробуту населення.

В іншому випадку – перспектива відсутня.

За матеріалами: Незалежна асоціація банків України