Збанкрутувати, щоб збагатитись…

Олександр Колосовський

Перша гучна справа

Влітку 2010 року бізнес-середовище збурив скандал: керівник "Укрсоцбанку" Борис Тімонькін звинуватив керівництво мережі ресторанів швидкого харчування "Пузата хата" у шахрайстві. Як пояснив банкір, мережа з 2007 року набрала у банку кредитів на $70 млн, але з поверненням грошей не поспішала. Спроби банку відшукати офіційних представників мережі ресторанів і повернути належне банкові ні до чого не призвели – переговори з банком щодо повернення кредитів погодились вести посередники.

Поки тривали перемовини між банком та посередниками, операційні потоки мережі ресторанів були переведені на нову компанію, що не мала боргів, а "стара" операційна компанія "Пузатої хати" подала сама на себе до суду на банкрутство через надмірні борги. Як розповідав Тімонькін, борги банкрута налічували астрономічну суму – 1,2 млрд гривень, і це при тому, що обіг мережі ресторанів за 9 місяців складав трохи менше 160 млн гривень. На думку банкіра, власники мережі ресторанів штучно "накрутили" суму боргів, аби "розмити" частку банку в загальному обсязі боргів. До того ж під час банкрутства одна з компаній-акціонерів мережі ресторанів оскаржила банкрутство, і для справжніх кредиторів участь у процесі стала неможливою. "Укрсоцбанк" відмовився вести перемовини щодо реструктуризації боргу "Пузатої хати", оскільки вважав, що компанія вдалась до фіктивного банкрутства з метою уникнути повернення кредиту.

Діряві бар'єри

Фіктивне банкрутство набуло поширення у 2011 році – багато хто з бізнесменів вирішив таким чином розв'язати свої фінансові проблеми, в тому числі – у відносинах з банками. Уряд спробував поставити бар'єр нечистим на руку бізнесменам – у серпні 2012 року у Верховній Раді було зареєстровано розроблений Кабміном законопроект "Про виконання господарчих рішень". Документ повинен був не тільки розширити права кредиторів і дати їм більше можливостей боротьби з проблемними боржниками, але й посилити вплив кредиторів, позики яких забезпечені заставою – адже до того вони часто-густо не мали міцного важелю впливу під час голосування на засіданні комітету кредиторів.

Але поставити крапку у явищі фіктивного банкрутства не вдалося – воно існує і до сьогодні. За словами управляючого партнера правової групи "Домініон" Олександра Пінчука, практика фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства є дуже поширеною в Україні. "Для цілої низки юристів і юридичних компаній така практика є їх основною спеціалізацією, що також свідчить про актуальність і велику поширеність даного явища", - сказав він. Олександр Пінчук зазначив, що фіктивне банкрутство використовується для різних цілей – як форма для ліквідації підприємства під час рейдерських захоплень, як інструмент для уникнення виконання боргових або податкових зобов'язань з метою виведення капіталу тощо.

З тим, що практика фіктивного банкрутства в нашій країні є доволі розповсюдженою, погоджується і старший юрист юридичної компанії "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Олена Бєлова. Проте вона зазначає, що судді ретельно перевіряють всі подані таким боржником документи та не поспішають порушувати провадження в таких справах, адже в цьому разі судді фактично беруть на себе відповідальність за правомірність відкриття таких справ.

Далі – гірше

Юристи впевнені, що з погіршенням економічної ситуації в країні фіктивних банкрутств побільшає. "Ми як юридична компанія, що обслуговує бізнес, можемо засвідчити зростання кількості банкрутств на даний час", - говорить Олександр Пінчук і додає, що особливо непокоїть ситуація на фінансовому ринку. "Адже кількість і розмір збитків, які завдають фінансові установи бізнесу і пересічним громадянам невиконанням своїх зобов'язань, несуть величезну шкоду економіці країни і загрожують соціальним вибухом", - застерігає юрист.

А от Олена Бєлова вважає, що зростання кількості саме фіктивних банкрутств чекати не слід – в нинішніх реаліях середній бізнес, що зав’язаний на внутрішньому ринку, потерпає від значних збитків, а малого – вже практично не має. "Навпаки, на спеціалістів вже чекає нова хвиля цілком законних банкрутств", - попереджає вона. На думку юриста, особи, що зацікавлені у виведенні своїх активів та заведенні підприємств у процедуру банкрутства, як були на цьому ринку 10 років тому, так на ньому і залишились, а економічна криза для них – лише побічний фактор.

Захисник без захисту

Юристи вважають, держава ще не достатньо ефективно відстоює бік правди у питанні фіктивного банкрутства. "Нажаль, та реакція, яку проявляє держава у відношенні до фіктивного банкрутства, недостатня, малоефективна і не попереджає рецидиви даного явища", - говорить Олександр Пінчук. Хоча в "плюс" державі він записує ініціювання і схвалення президентом України закону про посилення відповідальності банкірів і власників банків за доведення фінансових установ до банкрутств та запровадження зобов'язання банкірів компенсувати збитки від таких банкрутств.

Головними ж проблемами, які заважають боротися з фіктивним банкрутством, Олександр Пінчук вважає корупцію і відсутність реформ, перш за все – у системі правоохоронних органів і судах.

Раніше держава вважала фіктивне банкрутство злочином, за вчинення якого особа мала відповідати або грошима, або позбавленням волі, згадує Олена Бєлова. Але з плином часу та за відсутності показників щодо розкриття такого типу злочинів законотворці вирішили 2011 року декриміналізувати та виключити статтю 218 із Кримінального кодексу України. "Натомість тепер максимум, що загрожуватиме засновнику за неправдиву заяву про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, – це адміністративний штраф. Закон про банкрутство також не містить реального механізму протидії фіктивним банкрутствам", - вважає Олена Бєлова.

Міністерство юстиції на запит Банкрутства&Ліквідації повідомило, що правові ознаки фіктивного банкрутства встановлені у Кодексі про адміністративні правопорушення України, а протоколи про такі порушення уповноважені складати посадові особи органів внутрішніх справ та податківці. Але статистикою щодо кількості таких порушень Міністерство юстиції не володіє.

На думку юристів, задля ефективної боротьби з фіктивним банкрутством можна було б повернути кримінальну відповідальність за такі дії, а мірою покарання винних обрати позбавлення волі сукупно з накладенням штрафу. Також доцільно було б посилити відповідальність не лише власників і службових осіб фінансової сфери, але й керівників і власників суб'єктів господарювання з інших галузей економіки. "Треба передбачити можливість відшкодування збитків службовими особами, власниками або пов'язаними особами суб'єкта, які здійснили фіктивне банкрутство або злочинно довели до банкрутства. Можливо, розширити коло суб'єктів-учасників фіктивного банкрутства, які вчиняли злочинні діяння або злочинна недбалість чи бездіяльність яких призвела до такого банкрутства", - пропонує Олександр Пінчук.

На кого рівнятись?

За словами Олександра Пінчука, фіктивне банкрутство – явище, яке притаманне не лише Україні: "Воно особливо поширене на теренах країн, утворених після розпаду Радянського Союзу. Причинам цього можна присвятити окрему наукову роботу, проте вже зараз очевидно, що головні з них – це корупція у цих країнах, відсутність або постійна зміна законодавчих вимог і відповідальності".

Для країн Заходу проблема фіктивного банкрутства є менш актуальна. "Так, уваги заслуговує норма, наприклад, кримінального законодавства Нідерландів, відповідно до якої наявність неспроможності виконання зобов'язань перед кредиторами і подальша акумуляція боргів вже є злочином", - говорить Олександр Пінчук и додає, що законодавство іншої країни - Швейцарії - передбачає відповідальність боржника за недбале ведення справ ще на етапі початку процедури банкрутства.

За словами Олени Бєлової, міжнародна спільнота набагато більше уваги приділяє фіктивним банкрутствам, особливо це стосується етапу розслідування. Оскільки в багатьох країнах світу фіктивне банкрутство – це злочин, то відповідальність та міра покарання встановлюються вироком суду. "Найчастіше це позбавлення волі на певний строк та виплата штрафу, в залежності від нанесеної шкоди. Матеріали справ щодо таких осіб можуть бути опубліковані у ЗМІ та на офіційних інтернет-ресурсах", - розповідає юрист.

"Є й інші ефективні і успішні приклади боротьби з даним явищем, - додає Олександр Пінчук. - Проте, без реформування правоохоронних органів, очищення судів і подолання корупції зміни до законодавства, навіть найбільш вдалі, не будуть ефективними".