Дисциплінарна комісія демонструє відкритість. Демонструє, як може...

Хоча тема конференції була заявлена як «Актуальні проблеми продажу майна банкрутів та межі дисциплінарної відповідальності арбітражних керуючих під час продажу майна», її учасників переважно цікавили питання підходів Дисциплінарної комісії до розгляду справ арбітражних керуючих. Воно і не дивно, адже практики ринку отримали «доступ до тіла» і змогли особисто задати питання аж чотирьом членам Дисциплінарної комісії: Юрію Моісеєву, Ігорю Ніколаєву, Владиславу Філатову та Миколі Занько.

Для арбітражних керуючих це щастя, оскільки, за словами практиків, їм вкрай не вистачає такого професійного спілкування. Побачити цих фахівців вони здебільшого можуть лише коли їх викликають «на килим» до Мін’юсту на засідання Дисциплінарної комісії на розгляд їхньої справи. А потрапляти туди, звісно, ніхто не хоче. Тому, користуючись можливістю, цього дня арбітражні керуючі намагалися якомога більше отримати для себе корисної інформації. Переважна кількість їхніх питань стосувалися перевірок їхньої діяльності за скаргами від третіх осіб. Більшість відповідей містили тезу: Дисциплінарна комісія - це не каральний орган. Спікери конференції повторювали це раз за разом, наче самі хотіли в це повірити.

За попередньою домовленістю після завершення заходу журналісту інформаційного порталу Банкрутство & Ліквідація вдалося взяти інтерв’ю у члена Дисциплінарної комісії Миколи Занько.

Від себе хочемо додати – можливості поспілкуватися з представниками Дисциплінарної комісії редакція нашого видання добивалася довго та наполегливо. Просили поспілкуватися з головою комісії Антоном Янчуком – дозволили поспілкуватися з членом комісії Миколою Заньком. За нашою інформацією, рішення про контакти з пресою приймалося колегіально на одному з чергових засідань Дисциплінарної комісії. Чому так важко дається чиновникам при Мін’юсті діалог з представниками четвертої гілки влади, допоки залишається невідомим. Принаймні, початок покладено. Далі буде…

Примітка: інтерв’ю опубліковано максимально зі збереженням стилістики спікера, без «купюр» та скорочень.

Микола Миколайович, ідея проведення таких заходів, як сьогодні, наскільки вона є корисною і як часто їх треба проводити? Які відгуки Ви отримували від присутніх сьогодні?

Тільки позитивні відгуки я отримував. І не тільки сьогодні, а й в Полтаві, в Черкасах, в Хмельницькому. Люди з великою надією, з великим душевним підйомом відгукуються на такі заходи. Чому? Тому що їх турбує позитивний імідж роботи арбітражних керуючих. Той обраний шлях, який вони культивують протягом тривалого часу, вони хочуть отримати відповідний месседж від суспільства, що їх робота дійсно потрібна, що вона затребувана на сьогодні. І це дійсно так. Вони сподіваються, що знайшли ту саму нішу, яка дасть, крім матеріального задоволення, ще і моральне. І хоч би що не казали люди, нехай мене звинувачують в тому, що я романтик – ні, у кожної людини це є всередині. Його статус, його положення, його ставлення до того обраного шляху, на якому він намагається себе затвердити. Тому сьогодні на конференції люди активно брали участь і відчули себе частинкою якоїсь спільної справи. Це якраз те, чого їм бракує. Адже з боку наших опонентів іноді лунають звинувачення, що людина, арбітражний керуючий – це хапуга, людина, яка намагається заробити гроші виключно на якихось тіньових схемах. Ні, це далеко не так. Людина хоче, перш за все, використати свій потенціал, досягти певної теоретичної підготовки в галузі, яка своєрідна, повна здорового авантюризму, спокуси заробити і отримати відповідну сатисфакцію. Враховуючи ті обставини, що на сьогодні законотворці трошки зволікають з внесенням змін до закону, а вони на часі. Сам міністр юстиції  неодноразово нагадував, що у нас в цьому правовому сегменті банкрутства поки що, нажаль, гальмується вирішення питань в законотворчому плані. І це підтверджує Doing Business. Ми фактично рвонули вперед, грубо кажучи, за рахунок прискорення реєстрації бізнесу. А ось в галузі закриття бізнесу цивілізованим шляхом – гальмуємо. Тобто поставити хрест на підприємстві або підприємці можливо, це й не так складно. Але мова йде про те, щоб на тому бізнесі, який культивувався, на його паростках розпочати нову справу, втягнути його в новий процес. Може, переформовувати. Ось в чому полягає мета. Нас, арбітражних керуючих, нажаль, плутають с державними виконавцями. Вважають, що ми такі самі, як вони. Навіть сьогодні на конференції пролунало, що арбітражний керуючий перший кандидат, хто може кваліфіковано виконувати функції приватного виконавця. Так це дійсно так, але це той вузький сегмент, на який не розраховує фахівець - арбітражний керуючий. Його покликання значно глибше і ширше – він аналітик. У нього можливості значно більше і реалізація майна – це лише невеликий сегмент його діяльності, але він дуже важливий. Прискорення процедур продажу майна банкрутів, щоб задовольнити всіх кредиторів, арбітражного керуючого, контролюючий орган, тобто міністерство – всі чекають, що це відбудеться.

Але ми бачимо, що від арбітражного керуючого не все залежить сьогодні. І вони не сидять, склавши руки – приїхали сюди, щоб знайти можливості на засадах самоврядування, саморегуляції вирішити ці проблемні питання. Я думаю, що нам вдасться зрушити з мертвої точки, не очікуючи рішень зверху. Ми внизу повинні робити свою справу. Робити її колективно і захищаючи себе. І разом з тим давати імпульси, месседжи для якнайшвидшого вирішення проблем. І не просто так сьогодні серед учасників конференції були не тільки арбітражні керуючі, а й представники бірж, торговельних організацій, науковці.

Хто саме сьогодні був присутній на конференції? Як ви їх запрошували? Де і як можна знайти інформацію про наступні заходи, щоб стати їх учасником? Сьогодні у Вас був повний зал присутніх, але впевнена, що це лише незначна частка тих, для кого цей захід був цікавий…

Я вам скажу відверто, це був пробний варіант зібратися в такому форматі. Ми перший раз таке проводимо, бо на це нас спонукає життя. Ми відчули, що ми, варячись у своєму власному соку, не подолаємо цю проблематику. І тому змушені були запустити цю пробну конференцію. Ми звернулися до деяких бірж – Української універсальної біржі, Першої української міжрегіональної товарної біржі, і я навіть звертався до асоціації бірж. Я так розумію, що не всі вони готові були взяти в цьому участь. Для них це була в деякій мірі несподіванка, тому що в такому форматі це питання не вирішувалося. На сьогоднішній день у нас є монополісти, які вже опанували ринок продажу майна банкрутів і, так би мовити, знають рецептуру вирішення цей проблематики на їхньому рівні. Ми ж хотіли сьогодні почути широкий загал підприємств, які намагаються тільки зайти в цю процедуру і отримати можливість тут реалізувати свої можливості. Тому що біржі, торгівельні організації і навіть приватні аукціоністи, я бачу, що і такі сьогодні є, вони намагаються долати перешкоди в цьому питані і бачать в цьому перспективу. Треба в цьому якось об’єднати зусилля, консолідуватися. Я хотів би, щоб вони зустрілися і, дивлячись один одному в очі, побачили можливість потиснути один одному руку. Сьогоднішня конференція підтвердила, що це можливо. Й ми хочемо провести наступний захід – інвестиційний форум, на якому виставити майно, яке ще навіть не готове остаточно до продажу, але вже торгівельні організації побачили б сегмент цього продажу, можливість реалізації регіонами. Та не тільки торгівельні організації, а й потенційні покупці, адже торгівельні організації - це тільки посередники між арбітражним керуючий і інвестором. Наша кінцева мета - це вийти на інвестора: вітчизняного і закордонного. Для того ми й залучаємо торгівельні організації, щоб сам арбітражний керуючий, виходячи на сегмент торгівельних організацій, міг ще далі просуватися. Це можуть бути дрібні інвестори, приватні підприємці, великі компанії, а також закордоні інвестори. Тільки в спільному інвестуванні сьогодні можливий успіх. Коли іноземний інвестор разом з вітчизняним вкладуть свої кошти в цей збанкрутілий бізнес. Бо за ним стоїть торгівельна марка, земельна ділянка, широкомасштабні будівлі, обладнання. Можливо, це обладнання можна використати в подальшій роботі. Ми шукаємо ефективні шляхи вирішення цієї проблематики.

Не почула відповіді на своє запитання, чи будете ви ще проводити такі заходи, як сьогодні, і де можна буде про них дізнатися.

Такі заходи ми плануємо проводити щомісяця. В двадцятих числах в Мін`юсті. Зараз нам запропонували майданчик з огляду на те, що наша ініціатива достойна для того, щоб її стимулювати, допомагати. Мін`юст запропонував нам в особі його структурних підрозділів використовувати цей майданчик для того, аби на ньому проводити такі заходи. Кожного місяця. Ми власне їх кожного місяця і проводили, але в регіонах. Зараз ми хочемо перейти у Київ, щоб це була якась база, штаб-квартира, так би мовити. Щоб про це дізнався широкий загал.

Де можна буде дізнатися про проведення таких заходів? Де будуть публікуватися оголошення? І ще - участь в цих конференціях безкоштовна чи платна?

В залежності від формату, який ми оберемо. Арбітражних керуючих ми не можемо розглядати, як дійну корову, вибачте за грубий вислів. Вони готові викласти певні кошти, якщо бачать в цьому можливість реального впливу на ситуацію. І вони це роблять. Якщо це буде цікавити потенційних покупців, значить за рахунок них, як то кажуть, з миру по нитці, голому сорочка. Ніхто, повірте мені, ніхто свої власні гроші з кишені не викладе, поки він не побачить в цьому якусь практичну складову. І я думаю, якщо ми достукаємося до цих інвесторів, колективних інвесторів широкого загалу, тоді цей інвестиційний форум відбудеться. І наша мета саме в цьому і полягає. Треба громадські організації залучати, профспілки арбітражних керуючих різного роду, які на сьогодні вже існують, і ми повинні залучити сюди саме сторонніх підприємців. Ми намагаємося працювати через вже утворені громадські організації. Зацікавити їх у тому, що майно банкрута на сьогодні є привабливим для інвестування. А те, що воно супроводжується судовими процедурами, – це додаткова гарантія для інвестора, який вкладе свої кошти. Єдина біла пляма і слабкий ланцюг – це фінансові установи, банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування, які ми хочемо схилити на наш сегмент банкрутства, щоб вони підставили плече. Вони також зможуть там заробити гроші. Тоді навіть кожний окремий громадянин може опосередковано виступати інвестором. І взагалі увесь фондовий ринок повинен запрацювати.

Ви знову про інвестиційний форум… А коли і де Ви будете оголошувати про наступні конференції арбітражних керуючих, я так і не почула.

У нас є сторінка у Фейсбуці, що називається «Захист АК» - так називається центр відновлення платоспроможності, де кожна людина може взяти участь в обговоренні цих проблем. Ми будемо зараз відкривати сайт центру відновлення платоспроможності боржника, де також будуть публікації. Тобто відсторонюючись від комерційної складової, щоб не було підозри, що тут нібито якісь тіньові схеми, ми обмежуємося тільки консалтингом. Іншими словами, ми лише надаємо можливість, створюємо умови для людей цієї галузі і суміжних галузей для реалізації цих можливостей: ріелторів, оцінювачів, юристів, адвокатів. Усі можуть тут вкласти свою частку. І знайти можливості для реалізації цих проблемних питань. Громадські організації, саморегулівні організації - не від кого не відгороджуємося. Навпаки, це ініціатива знизу. У нас немає яскраво виражених лідерів, це не одна людина. Координатори – так, вони є. Це колективний орган, який працює, намагаючись заповнити ту нішу, до якої поки що не доходять руки законодавця.

Сьогодні під час конференції виникали бурні дискусії. Арбітражні керуючи серед іншого звинувачували членів Дисциплінарній комісії в необґрунтованих перевірках і сумнівалися в доцільності існування самої комісії? Як Ви до цього ставитеся?

Я з розумінням ставлюся до цього. Практика останніх років свідчить про те, що арбітражні керуючі піддаються шаленому тиску з боку скарг третіх осіб на їхню діяльність. Тобто є планові перевірки, передбачені законом, коли виходять на перевірку представники Міністерства юстиції – перевіряють умови додержання законодавства під час здійснення діяльності арбітражного керуючого. Це природно. А коли йде системна диверсія з боку третіх осіб на дії арбітражних керуючих, вона відволікає їх від своїх прямих обов’язків. Арбітражні керуючі змушений надавати інформацію про свою діяльність. І навіть тоді, коли факти, викладені у скарзі, не підтверджуються - ніхто не несе відповідальності з боку тих скаржників, навіть моральної. Тому на сьогодні арбітражні керуючі хочуть побачити структуру, яка б захищала їх в даному випадку. І їх погляди спрямовані до Дисциплінарної комісії. Але їхні надії не виправдовуються в повній мірі. Є багато позитива в роботі Дисциплінарної комісії, це на мою думку, як члена дисциплінарної комісії. Ми намагаємося захистити арбітражних керуючих. Але сьогодні ми загострюємо питання навколо того, щоб перевірка організовувалася саме Дисциплінарною комісією. Вона повинна розглянути скаргу скаржника і за тими матеріалами, які надходять, повинна визначитися, там дійсно є підозра на те, що арбітражний керуючий неналежно виконує свої повноваження, чи це просто диверсія зі сторони.

Ви вже виявляли диверсії на практиці? Як часто таке трапляється?

Необґрунтовані скарги послідовно ідуть одна за одною. Людина тільки відбила одну скаргу – знову пішла скарга, знову пішла скарга. Тобто йде намагання усунути арбітражного керуючого від виконання своїх повноважень, тому що він перейшов комусь дорогу.

Як Дисциплінарна комісія реагує на такі випадки? Як їх виявляє? Як припиняє?

Так саме в цьому і полягає мета роботи Дисциплінарної комісії. Вона повинна встановити такий суб’єктивний фактор, як провина арбітражного керуючого. Тобто, можливо, територіальний орган Міністерства юстиції установив дійсно порушення закону, але чи є у цьому провина безпосередньо арбітражного керуючого? Можливо, він там був поставлений об’єктивно в такі умови, що не міг виконати належним чином процесуальні дії. В результаті припис за результатами перевірки він повинен виконувати, але вини його немає. Об’єктивно склалися такі обставини, що він не міг виконати вимоги законодавства, і тому ми не застосовуємо до нього покарання. І така позиція не тільки у мене.

Часто таке буває?

Так. Я думаю, з розумінням до цього ставиться і заступник міністра, голова Дисциплінарної комісії Янчук Антон Володимирович. Він дуже виважено підходить до кожного, тобто до арбітражного керуючого ставиться безліч питань, вивчаються матеріали його справи, і тільки після всебічного обговорення, шляхом голосування визначається позиція. Завжди це полеміка, диспут, і кожний член Дисциплінарної комісії висловлює свою думку. Рішення приймається колегіально. Ми намагаємося переконати один одного.

Тобто Дисциплінарна комісія не каральний орган?

Вона допомагає. Але разом з тим підказує, де арбітражному керуючому бажано підсилити свою увагу. Можливо, якщо і захистила Дисциплінарна комісія цього разу арбітражного керуючого, це не значить, що йому або іншим арбітражним керуючим видається якийсь карт-бланш. Ні! Акцент робиться на тому, щоб арбітражний керуючий зосередився на цій проблематиці, знайшов заходи додаткового захисту, адже він повинен обкластися документами в хорошому сенсі, щоб уникнути непорозумінь в майбутньому.

Коли і як часто Дисциплінарна комісія анулює свідоцтва арбітражних керуючих?

Останнім часом Дисциплінарна комісія із розумінням ставиться до тих проблем, які виникають у арбітражних керуючих. Але якщо арбітражний керуючий безпідставно ухиляється від проведення перевірки… На початку своєї діяльності – нашої каденції у Дисциплінарній комісії, з травня минулого року, ми дещо поблажливо ставилися до цих ухилень. Люди приносили чи лікарняний, чи пояснення, що вони не знали про розгляд їх справ у Дисциплінарній комісії. Але члени Дисциплінарної комісії і Мін`юст наполегливо роз’яснювали, як має бути. Наприклад, Моісеєв Юрій Олександрович, який постійно виїжджає разом з членами Дисциплінарної комісії в регіони, благає, просить арбітражних керуючих – зверніться ще раз у реєстр, уточніть свої реквізити, дані, адресу електронної скриньки, телефони для того, щоби перевіряючи могли вийти на контакт з арбітражним керуючим. І тим самим ми на сьогодні позбавили арбітражного керуючого, який в той чи інший спосіб хоче уникнути відповідальності, можливості такого захисту. Тепер вимоги стали жорсткіші. Якщо арбітражний керуючий ухилився один раз, другий раз, тоді вже ставиться питання про позбавлення його свідоцтва.

Тобто не з’явився на розгляд двічі - і позбавляєте свідоцтва?

Він не надав документи територіальним органам на перевірку, він не з’явився. Ще бувають виїзні і невиїзні перевірки: або до арбітражного керуючого приходять перевіряючи, або він повинен з’явитися в територіальний орган з поясненнями. Якщо цього не відбувається, і він навіть не з’являється навіть на засідання Дисциплінарної комісії, коли, як то кажуть, йому дають останній шанс виправдатися, а він не з’являється, і знову каже що мені не повідомили. Але на сайті Мін`юсту в розділі банкрутства постійно публікується, коли саме відбувається засідання Дисциплінарної комісії. Якщо ти вже пройшов перевірку, то повинен контролювати цей процес, а не чекати, щоб тобі знов, в черговий раз, рекомендованим листом з повідомленням про вручення доставити звістку. Подбай про себе сам. Тут якщо є підозра вини або неналежного виконання обов’язків, а ти намагаєшся уникнути перевірки, то ти повинен відповідати. І навіть я, арбітражний керуючий, так само ставлюся з розумінням до цього.

Часто ухиляються?

Зараз набагато менше. Така практика викоренена протягом року. Але шлейф ще залишився. Я ще раз хочу сказати: Дисциплінарна комісія може із розумінням ставитися до проблем арбітражного керуючого. Обставини можуть бути різні. Провина арбітражного керуючого має бути обґрунтована. А саме це і є об’єктом дослідження Дисциплінарної комісії.