Регульоване банкрутство, затягування судового процесу та інші шахрайські способи не сплачувати борги

Схема 1 - регульоване банкрутство

Безвідповідальні підприємства-позичальники все частіше використовують регульоване банкрутство для ухилення від повернення кредитів банкам. Як розповіли в Незалежній асоціації банків України (НАБУ), за останній час тільки в одному Львівському регіоні було виявлено не менше десяти випадків банкрутств великих позичальників банків (у тому числі державних) за схожих і досить сумнівних обставин. За кілька місяців до початку процедури банкрутства без видимої причини і явної господарської мети боржники перереєстрували своє місцезнаходження, вибираючи новим місцем прописки Львівську область. Таким чином справи про банкрутство потрапляли в юрисдикцію Господарського суду Львівської області або Львівського апеляційного господарського суду.

Дивно, але арбітражні керуючі, вибрані за допомогою автоматизованої системи визначення арбітражного керуючого, всі як один відмовлялися від участі в таких справах про банкрутство. Тому «потрібні» керуючі призначалися постановою суду. Згідно із законом одночасно встановлювався мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У НАБУ відзначають, що всі вже відомі факти говорять про можливу реалізацію схеми регульованого банкрутства, яка була б неможлива без домовленостей з судовими органами. Орієнтовний обсяг заборгованості банкрутів перед банками тільки по тих справах, які були виявлені, - близько 5 млрд. грн. Фігурантом відразу в декількох справах про банкрутство виступає дніпропетровський холдинг «Агро-Союз», який встиг отримати прописку на Західній Україні. За даними ЗМІ, загальна сума непогашеного боргу цієї компанії на 1 січня 2015 р становила 288,4 млн грн., з яких 144,2 млн грн. - це банківські кредити.

Щоб привернути увагу до справ про банкрутство великих банківських позичальників, НАБУ в кінці лютого звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищого господарського суду України, глави Господарського суду Львівської області, а також до профільних комітетів Верховної Ради.

Схема 2 – визнання кредитного договору недійсним

«Вже багато років поспіль дуже популярним інструментом боротьби позичальників з банками є оспорювання (визнання недійсними або частково недійсними) кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки», - говорить керуючий партнер юридичної компанії «Закон Перемоги», адвокат Марина Саєнко. Підстави для цього знаходять найрізноманітніші. Це і оспорювання власного підпису в договорі, і заява про перевищення повноважень осіб, які підписали кредитний договір, спростування по всіх видах забезпечення, невідповідність об'єкта застави, зазначеного в договорі, реальному об'єкту, і т. д.

«Якщо проблемний клієнт досягає нехай навіть тимчасового успіху, він, як правило, може оперативно зняти заборони в реєстрах і перепродати актив навіть кілька разів. Потім в більшості випадків застава відновлюється, але банк уже має проводити стягнення з її нових власників», - зазначає директор з юридичних питань Банку Кредит Дніпро Максим Грінченко.

Найяскравішим прикладом такої схеми є судовий спір між Укрсоцбанком і власниками мережі ресторанів «Пузата Хата». Через те, що зазначена в іпотечному договорі площа нерухомості не відповідала даним, зазначеним в правовстановлюючих документах, суд визнав договори іпотеки недійсним. Кредит на суму близько $ 70 млн. залишився непогашеним.

Схема 3 - псевдознищення і псевдовтрата застав

Все частіше зустрічаються і спроби припинення іпотеки через знищення (втрати) предмета застави. «Причому в деяких випадках суди беруть до уваги так званий факт «юридичної втрати» заставного майна. Наприклад, якщо була проведена його реконструкція і подальша реєстрація як нового об'єкта», - розповідає Марина Саєнко.

Щоб провернути таку схему, боржники перебудовують об'єкти, змінюють їх площу, зводять на земельних ділянках нерухомість, ділять великий об'єкт на кілька. Після цього позичальник звертається до суду і домагається визнання права власності на нібито нові об'єкти. Отримавши необхідне судове рішення, він їх реєструє заново і перепродує (іноді по кілька разів). Кредит, оформлений на первинного власника, перетворюється в незабезпечений. Судитися з приводу повернення застави кредитору доводиться вже з новим власником. А основного боржника при цьому намагаються якомога швидше ліквідувати.

Так, свого часу акціонери ТОВ «Торгова компанія «Фотон» (НЬЮВЕЛ), які взяли кредит на суму 18,5 млн. грн. у збанкрутілого пізніше Дельта Банку, незаконно розділили предмет іпотеки на три частини, присвоїли їм нові поштові адреси і двічі перепродали як нові об'єкти. Надалі вони були передані в іпотеку банку «Форум». Основного боржника ліквідували в процесі банкрутства.

Схема 4 - затягування судового процесу

Багато недобросовісних позичальників намагаються максимально затягнути судовий процес з використанням різних прийомів. У цьому їм допомагає недосконалість і процесуального законодавства, і судової системи в цілому. Для затягування справи широко використовують зустрічні позови з різних питань, аж до самої можливості відкриття провадження. Це відразу ж зупиняє розгляд справи судами першої інстанції до розгляду апеляції.

Щоб виграти час боржники «втрачають» документи, затримують їх відправку, призначають найбезглуздіші експертизи, а також переносять судові засідання. У сукупності це іноді дає можливість потягнути справу на два-три роки. За цей період активи встигають вивести, а заставу перепродати кілька разів.

Схема 5 - усунення від відповідальності поручителів

Якщо боржник не платить по кредиту, банк може стягнути кошти з поручителя. Але зробити це часто непросто. Поручитель може уникнути відповідальності в кількох випадках: якщо доведе, що терміни поручительства вже пройшли, якщо кредитний договір визнають таким, що припинив свою дію, при ліквідації основного боржника і т. д. Претензії фінустанови можна оскаржити і в тому випадку, якщо кредитор і позичальник внесли в кредитний договір зміни, які збільшили розмір зобов'язань боржника, але при цьому не взяли письмову згоду поручителя.

Найсвіжіший приклад - постанова Господарського суду Одеської області, що відмовила в задоволенні позову Укрексімбанку на суму $ 7,84 млн. і 57,7 млн. грн. до ТОВ «Одеський олійно-екстракційний завод». Останнє підприємство виступало поручителем за кредитами ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Регіон-продукт України». Але пізніше в договір поруки були внесені зміни без згоди з поручителем, які збільшили його фінансові зобов'язання. Цей документ був визнаний судом недійсним за зустрічним позовом заводу.

За матеріалами: ДС