Чи можна повернути депозити, що осіли на рахунках банків-банкрутів

Протягом останніх кількох років вітчизняні вкладники повною мірою відчули вплив банківської кризи на Україну. З 2014 року були визнані проблемними близько сімдесяти банків, що діють у державі. Вкладники не можуть повернути мільярди гривень, що осіли на рахунках в таких банківських установах. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує тільки 200 000 гривень і то виключно фізичним особам, а з урахуванням обмеженості ресурсів, якими володіє Фонд гарантування, ще й досить часто відмовляє у виплаті гарантованої суми, навмисне не включаючи вкладника до списку осіб, що мають підстави претендувати на покладені 200 000 гривень. Іншим вкладникам-фізичним особам необхідно чекати четвертої черги відшкодування, а юридичним особам – сьомий. При цьому, у третій черзі проблемне банківська установа відшкодовує Фонду гарантування вкладів за рахунок усіх своїх активів кошти, які виділялися для стабілізації банку та виплати гарантованих вкладів і як показує практика, для четвертої черги, не кажучи вже про сьомий, ні активів банку, ні яких-небудь коштів не залишається. Чи можна якимось чином все-таки отримати суму вкладу, що перевищують гарантовані державою 200 000 гривень? Чи може юридична особа, що розмістила кошти в проблемному банку, повернути свої кошти? Ось на ці питання і спробуємо відповісти у цій статті.
Вкладаючи гроші в той чи інший банк, вкладник виходить з рейтингу банківської установи, позитивної динаміки його розвитку, позитивного іміджу, високого рівня ділової репутації. Крім того, вкладник вважає, що діяльність будь-якої банківської установи в Україні належним чином контролюється регулятором від держави в особі Національного банку України, у разі порушення банком норм чинного законодавства будуть прийняті необхідні заходи реагування з боку держави в особі Національного банку України. Вважаю, що жоден з вкладників не вкладає гроші в банк з розрахунком на те, що найближчим часом такий банк буде проблемним, у нього буде введена тимчасова адміністрація, а потім почнеться ліквідаційна процедура і вкладник зможе в кращому випадку забрати 200 000 гривень.
При цьому, якщо сума зобов'язань банку значно перевищує суму вартості активів, за рахунок яких будуть задоволені вимоги кредиторів розраховувати на повернення коштів банком не варто.
Однак, як показує судова практика існує можливість отримати відшкодування в розмірі вкладів від держави, довівши бездіяльність Національного банку України.
Справа в тому, що НБУ відповідно до ст. 55 Закону України «Про національний банк України» зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо недопущення негативних фінансово-економічних наслідків в конкретній банківській установі.
При цьому з метою забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків передбачено здійснення нагляду з боку НБУ за дотриманням банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України та економічних стандартів на постійній основі.
Функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків та банківських груп здійснюються НБУ на індивідуальній та консолідованій основі.
Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
У відповідності зі ст. 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.
Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік.
Процес планування та проведення інспекційних перевірок службою банківського нагляду уповноваженими НБУ особами банків регламентується Постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 276 «Про затвердження Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок».
У відповідність з цим Положенням планова перевірка банку проводиться не рідше одного разу в три роки з дня останньої планової інспекційної перевірки. При цьому, відлік річного строку для визначення початку наступної планової інспекційної перевірки слід вести від дати закінчення попередньої планової інспекційної перевірки, що зазначена в посвідченні на право проведення цієї перевірки. Період інспектування, який підлягав перевірці, не включається в період наступної перевірки з питань, охопленим попередньою перевіркою.
Крім того, з метою належного контролю і нагляду за діяльністю банків використовується рейтингова система CAMELS. В даній системі застосовуються різні рейтингові оцінки, що дозволяють визначити фінансовий стан банківської установи і допомогти впоратися зі сформованими в банку проблемами шляхом застосування тих чи інших відновлювальних заходів. Використання рейтингової системи CAMELS регламентовано «Положенням про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS». Основою належного функціонування рейтингової системи CAMELS є своєчасне повідомлення Національним банком України інспектованих банків про встановлений за результатами інспекційної перевірки рейтингу банку та рекомендовані заходи відновлення економічних показників банку. Безумовно, якщо банк отримає інформацію про свій рейтинг та необхідні заходи його поліпшення несвоєчасно, це може призвести до погіршення фінансових показників банку.
У відповідності зі ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, його вимог або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу у вигляді письмового застереження; скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку; укладення письмової угоди з банком, за яким банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; заборони надавати бланкові кредити; накладання штрафів на керівника банку, банк, власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог щодо порядку набуття або збільшення істотної частки в банку; тимчасового, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій; тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. При цьому застосовуються НБУ заходів впливу на банк мають бути адекватними конкретним порушенням, допущеним таким банком. Адекватність обраної заходи впливу визначається характером допущених банком порушень, причин, що обумовлюють виникнення таких порушень, загальним фінансовим станом банку, розміром можливих негативних наслідків для вкладників і кредиторів.
Таким чином, представляється, що визнання банку проблемним, введення в нього тимчасової адміністрації і початок ліквідаційної процедури є наслідком того, що планова інспекційна перевірка НБУ проводилася несвоєчасно або неналежним чином, тобто з боку посадових осіб регулятора проявлена бездіяльність у вигляді порушення строків та/або процедури проведення планової інспекційної перевірки банку.
На сьогоднішній день судова практика вже сформувала правову позицію про можливість визнання причиною неплатоспроможності банку бездіяльність регулятора в особі Національного банку України. Зокрема, така позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року № К/800/31676/15.
При встановленні причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю НБУ, що спричинило введення в банку тимчасової адміністрації та подальшу ліквідацію банківської установи, та неможливістю вкладника отримати свій внесок у повному обсязі, видається цілком можливим у судовому порядку отримати відшкодування за вкладом за рахунок держави в особі того ж Національного банку України.
Таким чином, вкладники, які розмістили в проблемних банках понад 200 000 гривень та юридичні особи, чиї грошові кошти осіли на рахунках проблемних банків, мають можливість повернути свої кошти шляхом судових розглядів з державою.
Існують і інші, не менш ефективні способи повернення вкладів, зокрема, відшкодування суми вкладу за рахунок винної акціонера, арбітражні процедури, поступка прав вимоги і т. п., але через обмеженість обсягу даної статті такі способи будуть розглянуті в подальшому.
Автор: Віктор Мороз, керуючий партнер АО «Suprema Lex»