Реструктуризація в ціні

Тарас Пошиванюк, партнер ЮК FCLEX

Будь-які процеси в економіці миттєво впливають на тенденції та напрями розвитку юриспруденції. Підтвердженням цього, без сумніву, є зростання попиту на юридичні послуги у сфері реструктуризації проблемної заборгованості чи послуги щодо юридичного супроводу процедури банкрутства неплатоспроможного боржника. 

Негативні фактори в економічній сфері, які набули системного та всеохоплюючого характеру, вивели вказані практики на провідні позиції, порівняно з роками відносного росту економіки, коли вкрай затребуваними були кваліфіковані спеціалісти у сфері злиття та поглинання, антимонопольного, земельного чи інвестиційного права.

При цьому, як показала практика останніх років, реструктуризація проблемної заборгованості поза межами процедур, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набула значного поширення на відміну від, наприклад, процедури санації, яка реалізовується в рамках зазначеного вище Закону,  хоча вказані процеси мають тотожну мету - відновлення платоспроможності боржника.

Однією з основних причин, що стає на заваді повноцінній реалізації норм Закону щодо відновлення платоспроможності боржника шляхом застосування процедури санації, є недосконалість законодавства в даній галузі, низька довіра до суду, тривалість процесу та відсутність належного захисту інтересів санатора (інвестора).

Павленко Володимир, керівник судової практики КПМГ в Україні

Інститут досудової санації відносно новий в Україні. На відміну від традиційних судових процедур банкрутства, під час санації сторони є вільними у виборі способу та порядку врегулювання заборгованості, шляхом складання узгодженого плану санації.

Наразі існують передумови щодо популяризації досудових процедур у банкрутстві - 31 березня у ВРУ підтримали у першому читанні законопроект «Про фінансову реструктуризацію», який має на меті врегулювати спірні питання вже знайомої досудової санації та «нової» фінансової реструктуризації, та зробити позасудові механізми погашення заборгованостей більш привабливими для кредиторів.

Вадим Кізленко,Адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери», арбітражний керуючий 5-го рівня

Особисто я супроводжую дві процедури банкрутства, в яких тривала та триває успішна санація. Звичайно, порівняно з процедурами розпорядження майном або ліквідації частка санацій невелика, разом з тим, вони є.

Основні ж труднощі у арбітражних керуючих під час процедур банкрутства, на мою думку, перш за все, виникають в зв'язку з наявністю діаметрально протилежної практики Вищого господарського суду України з аналогічних питань, які не чітко врегульовані положеннями Закону України «Про відновлення патоспроможності боржника або визнання його банкрутом», сюди можна віднести, зокрема, ведення арбітражним керуючим реєстру вимог кредиторів, надання заставними кредиторами згоди на продаж майна боржника, оплату послуг та компенсацію витрат арбітражних керуючих.

Денис Киценко, партнер МЮФ Integrites

Варто розрізняти проблеми з очевидними ризиками (наприклад, обмежені можливості касаційного оскарження рішення по справі, нестача правових позицій Верховного Суду України тощо) і проблеми з потенційними та складно прогнозованими ризиками. Яскравий приклад другої категорії – ризики в застосуванні до активів боржника особливої процедури повернення їх в ліквідаційну масу, з метою наступної зміни власника згідно статті 20 Закону про банкрутство. З даного питання, на жаль, констатуємо протиріччя судової практики в ключових моментах і часто недостатньо високий рівень опрацювання питання сторонами. Окремо можна виділити класичний для нашої правової системи deadlock: скажімо, в умовах недружнього комітету кредиторів, його переформування після зміни реєстру кредиторських вимог було і залишається для нового кредитора важко здійсненним завданням

Дмитро Абраменко, радник ЮФ Trusted Advisors

В реаліях сьогодення на судових процесах банкрутства все більш концентрується кінцевий етап конфлікту кредиторів та бізнес структур. Банкрутство – це наразі, фактично, єдиний спосіб для врегулювання інтересів всіх сторін шляхом реструктуризації або фактичного продажу активів підприємства.

Однак, незважаючи на той факт, що судова процедура банкрутства як ніколи отримала свою первинну мету, назвати даний процес ефективним наразі неможливо, оскільки існує багато протиріч та проблемних питань.

Говорячи про найбільш суперечливі моменти, вважаю за необхідне виокремити наступні:

• визнання недійсним правочинів / спростування майнових дій боржника в процедурі банкрутства;
• порядок проведення та організації аукціонів з продажу майна боржника;
• реалізація судових рішень про визнання прав власності на об’єкти нерухомого майна шляхом звернення до реєстраційної служби, незважаючи на відкриту процедуру банкрутства;
• припинення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з непроведеною податковою перевіркою;
• визнання банківських установ кредиторами боржника, незважаючи на припинення основного зобов’язання.