Українські компанії масово ухиляються від сплати боргів

І виною тому не недисципліновані громадяни-позичальники, а компанії. Через девальвацію гривні вони відмовляються погашати валютні кредити. Найгірше обслуговують свої борги великі компанії. Доходить до того, що банки вже беруть участь у перестрілках, аби забрати застави. Через це фінустанови почали конкурувати за клієнтів із середнього сегменту бізнесу.

Банкіри зізнаються, що найбільша проблема сьогодні виникає з платежами підприємств за валютними кредитами. Обсяг таких кредитів у банківській системі досить високий - близько 345 млрд гривень. А великі підприємства взагалі ухиляються від оплати валютних боргів.

Станом на 1 березня частка простроченої заборгованості по кредитах становила 16,8%, повідомляє Національний банк. Це найвищий показник за останні дев'ять років. Але озвучені цифри - досить оптимістичний погляд на поточний стан речей. За класифікацією НБУ, до проблемної заборгованості потрапляють лише кредити, прострочені більш ніж на 90 днів. Тут не враховуються кредити з меншим терміном прострочення та реструктуризовані кредити.

Одним з найгучніших скандалів, коли велика компанія не заплатила за боргами – це історія з агрохолдингом "Мрія", який належав родині Івана, Клавдії, Андрія та Миколи Гути. Заборгованість компанії зросла до $1,3 млрд. Серед кредиторів виявилися Альфа-Банк, Укргазбанк, ПУМБ, Промінвестбанк, Євробанк і Міжнародна фінансова корпорація (IFC). Ще влітку минулого року компанія відмовилася обслуговувати свої борги. А 16 вересня МВС України оголосило Миколу Гуту в розшук. "Гути фактично побудували піраміду. Що в підсумку? Оголошений у розшук один з членів родини і досі не затриманий. Інші члени сім'ї в розшук не оголошені. Гути сидять в Швейцарії і добре себе почувають",- нарікає заступник голови правління ПУМБ Костянтин Школяренко.

Сьогодні кредиторам вдалося поставити своє керівництво на чолі компанії-боржника. Але повернути гроші їм навряд чи вдасться. "Нові менеджери прийшли на випалене поле. Те, що їм дісталося від компанії, інакше як уламками назвати не можна. Половина банку землі була втрачена, порожні елеватори, відсутність документів і маса інших проблем",- розповідає Костянтин Школяренко.

"Ми сподіваємося, що банк отримає назад частину своїх грошей, але ймовірно не всі", - каже директор департамент підприємств АПК Промінвестбанку Сергій Середа.

Також компанія залишилась винною 60 млн доларів за лізинговими договорами. "Мрія" брала техніку в лізинг у "ОТП Лізинг", "Райффайзен Лізинг Аваль", "Унікредит Лізинг" та "Українського лізингового фонду". Лізингодавці захищені більше, ніж інші кредитори: техніка, передана в лізинг,- все ж їх власність. Борги, що не обслуговуються, у "ОТП Лізинг" складають 17%, розповідає генеральний директор компанії "ОТП Лізинг" Андрій Павлушин. "Це з урахуванням "Мрії", яка була нашим ключовим клієнтом і займала 12% в нашому портфелі,- уточнив пан Павлушин. - В минулому році ми зробили все можливе, щоб отримати свою техніку назад - 82% техніки нам вдалося повернути".

Кредитори більш охоче платять лізингові платежі, ніж відсотки за кредитами. "Наприклад, "ОТП Банк" і ми дали кредит одній компанії. Вони Нам платять, а банку – ні",- зазначив пан Павлушин.

Але забрати, хай навіть і свою техніку, "ОТП Лізингу" виявилося непросто. "Ми зіткнулися з тим, що "Мрія" витрачала кошти не на повернення боргів кредиторам, а на свій фізичний захист. У "Мрії" була служба безпеки близько 300-400 осіб. Тому, навіть коли у нас було рішення виконавчої служби про те, що техніку можна вилучати, фізично її забрати було дуже складно. Міліція на це питання намагалася не втручатися",- розповів Павлушин.

Банкіри скаржаться, що не можуть протистояти таким збройним формуванням. "Судова система України погано, але працює. Справжні проблеми починаються на етапі виконання рішень виконавчої служби. Приходить виконавець, одна або дві людини, а проти них виходять 200-400 осіб з бітами, кастетами і зброєю, - скаржиться Костянтин Школяренко. - Як показала практика, деякі з них готові і стріляти. У таких випадках міліція ховається, і сил, готових протистояти таким приватним міні-арміям - не існує".

Показовим став випадок, що стався 7 березня 2015 року, коли боржник "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (ТАКО) спробувала вивезти заставне зерно. В результаті, від вогнепального поранення загинув співробітник охоронної фірми, найнятої банком для охорони заставного майна, ще 15 людей отримали поранення. "Охорона ТАКО розстріляла охорону ПУМБу, людина загинула. Міліція частину людей затримала. А через день суддя Житомирського суду їх відпустив",- нарікає пан Школяренко. Власники компанії Дмитро Колесник і Борис Подільський інцидент ніяк не коментують. ПУМБу компанія залишилася повинна 17 млн доларів і 7 млн гривень.

Всього ТАКО винна банкам $60 млн і 900 млн гривень. Кредитували її, крім ПУМБ, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Креді Агріколь Банк і визнаний неплатоспроможним Дельта Банк. Компанія перестала обслуговувати кредити ще минулого року. "Компанія відмовилася платити за рахунками, без пояснень", - говорить генеральний директор "Сервіс Агрохолдинг" Віктор Колесник. Повинна бути відповідальність не тільки власників банків через їх банкрутство, але і власників інших компаній, які дозволяють собі такі речі, вважає Андрій Павлушин.

Не виплачує борг і полтавська група компаній "Амарант", що належить Роману Харченко. Компанія залишилася винна 50 млн доларів банкам та зернотрейдерам, ще 5 млн гривень - її заборгованість перед лізингодавцями. Кредитували компанію банки "Кредит Дніпро", ПУМБ і вже визнаний неплатоспроможним Златобанк. У січні менеджмент компанії перестав спілкуватися з кредиторами. Банки подали заяви в правоохоронні органи за фактом шахрайства. Зараз компанія не знаходиться за місцем реєстрації.

Банкіри скаржаться і на компанію, засновану Миколою Толмачовим, власником девелопера ТММ, "Синтал Д". Вона заборгувала 23 млн доларів ПУМБу, банку "Кредит Дніпро" та Промінвестбанку. 8 січня Господарський суд Харківської області порушив справу про банкрутство підконтрольного підприємцю великого агрохолдингу "Синтал Д". Справа про банкрутство була ініційована за заявою самої компанії, щоб не дозволити кредитору розширити заставу за рахунок нерухомості, що належить Миколі Толмачову. На момент публікації статті в компаніях "Синтал Д" і компанії ТММ не прокоментували ситуацію з виплатою боргів.

Втім, позичальники знаходять нові способи не платити борги. Наприклад, шантажуючи компанії тим, що вивезуть лізингову техніку в зону АТО. "Були випадки, коли наші клієнти висували ультиматум. Якщо ми хочемо, щоб техніка повернулася на території, підконтрольні Україні, то ми повинні пробачити їм частину боргу",- розповідає Андрій Павлушин. Тепер компанії встановили GPS на всю техніку та відстежують місце розташування.

Ще одним способом звільнитись від зобов'язання платити за кредитами є схема з виведення земельного банку на інші компанії. Адже земля заставою бути не може, оскільки вона, перебуваючи в оренді, не є власністю позичальника. Як правило, банки видають кредити під майбутній урожай, техніку або особисті поруки. Тому "хитрий" позичальник може переоформити договори оренди на інше своє підприємство, залишивши, таким чином, банки ні з чим. "Необхідно вносити зміни в договори, які заборонили б до закінчення виплати кредиту переводити земельні банки на інші компанії",- вважає директор департаменту середніх корпоративних клієнтів Укрсоцбанку Андрій Путивский.

Отримавши негативний досвід роботи з великими компаніями, банки почали масово переорієнтуватися на середній бізнес. "Ми сьогодні йдемо в сегмент середніх компаній і навіть нижче середніх з банком землі 5-20 тис. га",- розповідає пан Путивский. Як правило, акціонери таких компаній проживають в місцях розташування землі. "Як ми бачимо, акціонер ставиться непорядно до боргу тоді, коли це для нього тільки інвестиція. Він вклав вільні гроші в землю, коли були високі ціни на зернові. І як тільки ситуація на ринку змінилася, акціонери намагаються з цього бізнесу вистрибнути",- говорить Андрій Путивский.

Тієї ж думки дотримуються і в лізингових компаніях. "Проблема українського сільського господарства в тому, що ми почали розвиватися по бразильському сценарієм з великими банками землі і величезними ризиками,- розповідає пан Павлушин. - Хочеш не хочеш, а працювати доводилося з компаніями Олега Бахматюка, Миколи Гути. Ці люди сконцентрували на собі 100-400 тис. га землі, а деякі і 600 тис. га. У Європі якщо компанія має понад 50 тис. га, то її власник вважається мало не олігархом. Проблема в тому, що ми працювали не з фермерами, а з земельними баронами".

Середні і дрібні аграрні компанії ведуть себе відповідальніше, ніж великі агрохолдинги, погоджується і Костянтин Школяренко. "Ми теж будемо знижувати середній чек,- каже Андрій Павлушин. - Звичайно, завжди приємніше приїхати в "Леонардо", в якому сиділа "Мрія", укласти договір на 10 млн доларів і піти святкувати це у гарний ресторан. Тепер доведеться працювати з колгоспниками і їздити по полях, зустрічатися з людьми на місцях. Це складніше, але це робити треба".

За матеріалами видання Апостроф