Арсен Мілютін: Ініціатива уряду не виключає маніпуляцій з майном боржника

Про це він заявив в ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу Банкрутство & Ліквідація.

Привертають увагу запропоновані зміни до Господарського процесуального кодексу про запровадження інституту наказного провадження.

Вочевидь, розробники переслідують ідею звільнення суду від нескладних справ. Цей намір, звичайно, слід вітати. Однак із запропонованим механізмом повністю погодитись не можна. По суті, пропонується лише два критерії для надання судового наказу: (1) сума вимоги не перевищує 200 мінімальних зарплат та (2) існує укладений господарський договір.

Такий широкий критерій фактично заганяє всі господарські справи із вимогами до 200 мін. з/п у наказне провадження. Адже відомо, що більшість господарських спорів витікає саме з господарських договорів.

Проте ми розуміємо ідею наказного провадження як спрощену судову процедуру за ТИПОВИМИ спорами. Типовими з точки зору ПРАВОВОЇ СУТІ спорів, а не сум вимоги. Важко погодитись із тим, що всі спори із сумами вимог до 200 мін. з/п становлять типові спори з точки зору правової суті.

Автори наслідували наказну процедуру, яка міститься у цивільному процесі. Однак навіть у наказному провадженні Цивільного процесуального кодексу відбулись зміни, які виключили з переліку вимог ті, які ґрунтувались на письмових договорах. Ми вважаємо, що це відбулось, насамперед, тому, що такі вимоги охоплюють дуже широке коло відносин. А широке коло спірних відносин недоцільно охоплювати спрощеною судовою процедурою.

Також автори упустили, що спрощене провадження виходить з презумпції відсутності спору про право. Тому ЦПК дозволяє судді видати наказ, якщо він не вбачає зворотного. Якщо ж суддя в цивільному процесі бачить, що спір про право є, то він відмовляє у видачі наказу. Тому ознаки спору про право мають бути підставою для відмови у видачі наказу і господарським судом.

Також доволі сумнівною видається ідея розробників залишити суму судового збору за видачу наказу до 2% від суми стягнення. Якщо послуга судочинства є більш простою, то чому за неї треба сплатити стільки ж, скільки і за позовне провадження?

Зміни, які пропонуються в закон про виконавче провадження цікаві, але їх також треба доробити.

Зокрема, пропонується торги майном вести за допомогою електронної системи. Це добре, але зміни мають передбачати такі принципи роботи системи, які виключать будь-які маніпуляції. Наприклад, коло осіб, яке має доступ до системи, депозит за участь, принцип аукціону, заборону "снайпінгу", відповідальність тощо.

Також розробники надають право виконавцю знімати арешт з майна боржника, якщо на рахунок надійшла повна сума, яка покриває виконавчий документ та витрати. Такі положення закону, на наш погляд, мають бути не дискреційними для виконавця, а обов’язковими. Тобто виконавець ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ зняти арешт. Якщо ж розробники дійсно мали на увазі можливість певної дискреції, то необхідно вказати, в чому вона полягає (в яких випадках знімається, а в яких – ні).