Чому банкрутують банки, коли причина – не в НБУ і не у власнику

Чимало експертів намагаються пояснити це війною, спадом в економіці, і далі лунають звинувачення на адресу НБУ та власників банків. Проте існує

ще одна серйозна проблема, про яку рідко говорять у публічній площині, – це масова відмова корпоративних позичальників платити за своїми боргами разом із незаконним виведенням заставного майна з-під примусового стягнення банком.

За даними НБУ, станом на 1 січня 2016 року в Україні налічувалося 117 діючих банків. До кінця червня 2016-го їхня кількість зменшилася вже до 103. Нагадаємо, ще на початку 2014 року їх було 180.

При цьому це вже не перша хвиля банкрутств фінустанов за останні роки: не так давно, в 2009–2010 роках, українці вже були свідками проблем у таких великих банків, як Укргазбанк, «Київ», Укрпромбанк, Родовід Банк та інші. У ті роки уряд реалізовував інакшу тактику – націоналізацію банків. Утім, крім Укргазбанку, ніхто так і не зміг повернутися до повноцінної роботи.

Як основні причини численних банкрутств Нацбанк і експерти виділяють кілька факторів.

Несприятлива економічна ситуація, яка призвела до сильного погіршення якості активів банків: зниження ВВП, різка девальвація гривні та висока інфляція, втрата частини території країни, що спричинило підвищення прострочення за кредитами як корпоративних позичальників, так і населення.

Відплив депозитів можна віднести до попереднього пункту, але до спаду економіки додається криза довіри до банківської системи.

Непрозора структура власності банків, що стало для НБУ підставою виведення з ринку навіть платоспроможних банків.

Виведення активів із діючих банків – доведення банків до банкрутства шляхом переведення з їхніх балансів «здорових» активів на рахунки в інших фінансових установах.

Відмова акціонерів банку докапіталізувати свою установу: потреби в додатковому капіталі зазнали майже всі банки, але не всі їхні власники мали можливість чи бажання вкладати гроші в банк. Навпаки, дуже часто на останньому етапі життя банку спостерігався масовий «вихід» із нього активів.

Самоліквідація банку. 2016 року Нацбанк спростив процедуру ліквідації банку з ініціативи його власників, чим уже встигли скористатися перші невеликі установи.

Однак багато аналітиків і експертів чомусь замовчують і оминають ще одну проблему, без існування якої окремі банки змогли б продовжувати свою роботу і сьогодні: йдеться про незаконне виведення з-під застави за кредитом майна корпоративних позичальників.

За різними оцінками, з допомогою таких схем банків було позбавлено застав на десятки мільярдів гривень.

Наприклад, надбанням громадськості стали судові розгляди між банками і такими компаніями:

ВТБ Банк - «Креатив»

Дельта Банк - T.B. Fruit, Іллічівський зерновий порт, Дніпрометалсервісгруп, Іллічівський олійно-жировий комбінат, «Укравто»

«Надра» - «Фактор ексім»

Ощадбанк - «Креатив», підприємства Костянтина Жеваго, Lauffer Group, Концерн «Стирол», «Омао Солар»

«Піреус» - «Креатив»

Промінвестбанк - «Мрія»

ПУМБ - «Мрія», «Фактор ексім»

Укргазбанк - «Креатив»

УкрСиббанк - АІС, «Мрія», «Фактор ексім»

УкрСиббанк, Райффайзен Банк Аваль, «Форум» - «Альянс-Інвест», «Меблевий альянс» і «Євро-Альянс»

Unicredit Bank - «Мрія», ІСА Прайм Девелопмент, «Пузата Хата»

Укрексімбанк - «Актив-Страхування», Одеський олійноекстракційний завод, «Креатив», «Фактор ексім»

Тільки за цими прикладами сьогодні тривають судові розгляди приблизно на 60 млрд гривень – і треба розуміти, що це далеко не всі справи, коли корпоративні позичальники відмовляються платити за боргами. Причому багато компаній із зазначених у цьому списку і далі нормально працюють на ринку.

Для порівняння: населення забрало з банків із початку 2014 року по осінь 2015 року близько 80 млрд гривень депозитів і $16 млрд.

Сумарні виплати за депозитами вкладників у банках-банкрутах становили за 2014-й – початок 2016 року понад 70 млрд гривень. Із них більшість було профінансовано за рахунок виділення кредитів від НБУ і Кабміну (у вигляді ОВДП).

Крім того, корпоративні клієнти, кошти яких не гарантуються в обов'язковому порядку ФГВФО, можуть отримати «компенсацію» лише після реалізації майна банку (тобто ніколи). За оцінками НБУ, бізнес-клієнти втратили близько 52 млрд гривень, розміщених у банках-банкрутах. Це гроші приватних підприємців і працюючих компаній, які забезпечують своїх працівників тисячами робочих місць і для яких «банкопад» обернувся реальними збитками та фінансовими проблемами.

Отже, тільки зазначені вище проблемні кредити на 75% перекривають відплив гривневих депозитів населення за два роки.

Усе це призводить до того, що держава змушена – замість банків-банкрутів – проводити виплати на десятки мільярдів гривень. Для цього виділяють величезні гроші з бюджету, тобто з кишень громадян України, які могло б бути використано на соціально значущі чи інвестиційні програми.

Як правило, алгоритм дій з виведення майна з-під застави містить одні й ті ж кроки:

- Підроблене рішення суду або заздалегідь неправомірне рішення суду (відомо, як його могло бути отримано) про зняття обтяження з об'єкту застави.

- Звернення через підставних осіб до нотаріуса про вилучення об'єкта з реєстру іпотек.

- Після того як застава стає «чистою», вона відразу продається іншій компанії – як правило, офшорній.

- Далі об'єкт можуть перепродувати ще кілька разів, можуть ділити між декількома фірмами, можуть змінюватися його характеристики.

Після того як банк дізнається про це, у нього починається тривале ходіння по судах різних інстанцій, і вся процедура відновлення об'єкта в реєстрі іпотек займає 2–3 і більше років.

Протягом усього цього терміну кредит відображається в балансі як незабезпечений, за ним банк формує резерви і не отримує жодних виплат від позичальника.

На сьогодні практика успішного стягнення заставного майна у таких справах не надто багата. Наприклад, одним з останніх успішних (і одним із найбільших) можна вважати повернення у власність державного банку майна, незаконно виведеного з-під застави за кредитом, на загальну суму понад 300 млн гривень.

Причому юридична служба банку намагалася повернути свої активи упродовж декількох років. Безуспішно. Тільки після укладення договору з незалежною юридичною фірмою 2016 року цю справу було вирішено на користь банку. До речі, крім цього розгляду, тривають процеси з повернення й інших активів на суму близько 1 млрд гривень за ще декількома недобросовісними позичальниками Укргазбанку.

Як реально розв’язати цю проблему в найкоротші терміни:

1. Внести зміни до закону «Про нотаріат», зобов'язавши нотаріусів перевіряти реєстр судових рішень перед внесенням будь-яких змін до реєстрів.

2. Поліпшити захист електронних реєстрів від злому та несанкціонованого доступу.

3. Ухвалити низку законів, які поліпшать захист прав кредиторів, наприклад:

a) Законопроект №4188 «Про право довірчої власності». Закон вводить нове поняття для вітчизняної правової системи – на час дії кредиту об'єкт передається в довірчу власність банку. І поки кредит обслуговується, банк, як і позичальник, нічого не може робити з об'єктом,. У разі порушення зобов'язань позичальником і припинення платежів за кредитом банк без додаткових судових рішень може реалізувати об'єкт застави. Втім, у нинішній редакції цей законопроект ще потребує доопрацювання.

b) Законопроект №4529 «Про стимулювання кредитування в Україні». Його метою є внесення змін до низки кодексів та законів, зокрема «Про іпотеку», які не дозволяють вивести об'єкт з-під застави шляхом змін його характеристик. Також у документі прописано можливість позасудового стягнення об'єкта іпотеки й уточнено порядок реалізації майна за рішенням суду.

4. Провести комплексну реформу судової системи та прокуратури, щоб уникнути шахрайських дій і незворотності покарання для винних осіб.

Ці кроки дадуть змогу не просто запобігти новим банкрутствам банків разом із завдаванням збитків бюджету і втратами коштів бізнес-клієнтів, а й зможуть створити сприятливі умови для зниження відсоткових ставок за кредитами, що здешевить позики для населення і бізнесу. Адже українським банкам не доведеться закладати ризики втрати заставного майна у відсоткову ставку, яка наразі є однією з найвищих у світі.

За матеріалами: Forbes.net.ua