Чи допоможе закон про фінансову реструктуризацію сумлінним позичальникам

Нещодавно було прийнято Закон України «Про фінансову реструктуризацію», який передбачає нові можливості для встановлення ефективного діалогу між кредиторами та боржниками щодо врегулювання заборгованостей. Закон регулює процедуру фінансової реструктуризації – комплекс заходів щодо реструктуризації заборгованості та господарської діяльності боржника шляхом проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації.

Закон є відповіддю на очевидну відсутність адекватного форуму для врегулювання заборгованості, адже існуюча сьогодні практика, як правило, шкодить і кредиторам, і боржнику, і державі. Тому, мета закону більше ніж благородна і реалізується у двох напрямках – забезпечити доступ реального сектору економіки до фінансування для відновлення господарської діяльності, а також підтримати стабільність фінансової системи.

Прогресивним для українського законодавця є можливість застосування процедури фінансової реструктуризації до активів боржника як на території України так і за її межами, а також до будь якої заборгованості, у тому числі такої, яка виникла на підставі договорів, що регулюються іноземним правом. Оскільки на практиці чимало кредитних договорів укладено із іноземними кредиторами і підпорядковано іноземному праву, таке положення свідчить про реальний намір законодавця сприяти врегулюванню заборгованості.

Фактично, встановлена Законом процедура являє собою формалізовані переговори між боржником, фінансовими установами та іншими залученими кредиторами щодо реструктуризації.

Законом утворюються абсолютно нові органи для координації процедури фінансової реструктуризації. Вищезазначене дає надію на те,що до нових органів увійдуть особи, які сприятимуть реалізації новаторських положень закону і намір законодавця не буде спотворено.

Так, Закон передбачає створення Секретаріату на який буде покладено адміністративне, інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення проведення процедури фінансової реструктуризації. В свою чергу, Секретаріат створюється Спостережною радою з питань організації та проведення процедури фінансової реструктуризації, яка складається з п’яти осіб:2 представників Національного банку України та по 1 представникувід Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства юстиції України, які беруть участь у роботі спостережної ради на громадських засадах.

Найбільш прогресивною новелою Закону є створення Арбітражного комітету. Так кредитори матимуть право передати на розгляд до арбітражу будь який спір, який виникає під час проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації. Спір може бути переданий на розгляд до арбітражного комітету за наявності відповідної арбітражної угоди, яка є необхідною умовою участі сторін у процедурі фінансової реструктуризації.

Таким чином, Закон утверджує арбітраж як спосіб вирішення спорів в ході фінансової реструктуризації. Арбітраж довів свою ефективність у багатьох сферах та країнах, тому передача спорів в ході реструктуризації до арбітражу є прогресивним кроком який варто лише вітати. У цьому також відчувається чіткий намір законодавця максимально відсторонитисуди від втручання в процедуру фінансової реструктуризації, участь яких в сьогоднішніх реаліях може часто звести нанівець усі зусилля сторін. Крім того, відсторонення українських судів від процедури фінансової реструктуризації робить її більш привабливою в очах іноземних кредиторів.

У процедурі добровільної фінансової реструктуризації, особливу увагу слід приділити питанням введення мораторію, який вводиться з першого дня процедури добровільної фінансової реструктуризації. На час дії мораторію заборонено виконання будь яких вимог кредиторів, примусове звернення стягнення на майно боржника, укладання угод про заставу або іпотеку, також заборонено зарахування зустрічних вимог. При цьому дія такого мораторію припиняється з моменту завершення процедури добровільної фінансової реструктуризації.

Критики Закону вже звернули увагу на те, що даний мораторій може бути використано недобросовісними боржниками для затягування виконання зобов’язань та створення перепон для звернення стягнення на заставлене майно боржника. Проте, закон передбачає право кредиторів, яким належить більше 50% загальних вимог, відмовити у введенні мораторію.

Боржник та кредитори, зобов’язані не пізніше ніж протягом 90 днів з дати початку процедури добровільної фінансової реструктуризації закінчити переговори та погодити план реструктуризації. Такий план реструктуризації може передбачати реструктуризацію боржника багатьма способами, серед яких і переведення зобов’язання боржника в капітал.

Сьогодні існує безліч функціонуючих підприємств, які, отримавши валютні кредити у минулому, через девальвацію національної валюти, падіння ринку та інші об’єктивні обставини опинилися у скрутному фінансовому становищі. Такі підприємства хочуть і можуть працювати надалі, мають економічно обґрунтовані плани по виходу із кризи, проте неврегульована заборгованість із кредиторами кидає такі підприємства у прірву банкрутства та ліквідації. В результаті, підприємство-боржник ліквідується, працівники втрачають роботу, ВВП держави зменшується, а банки-кредитори лише частково задовольняють свої вимоги за рахунок продажу заставленого майна. Водночас, Закон дає можливість налагодити конструктивний діалог між кредиторами і боржником, відновити господарську діяльність боржника, відновити його платоспроможність та, в результаті, досягти задоволення інтересівусіх учасників.

Як резюме. Потенційно Закон може стати ефективним інструментом врегулювання заборгованості. Проте надзвичайно важливо дотримуватися таких самих прогресивних підходів і під час реалізації положень Закону. Зокрема, важливо розробити детальний і чіткий арбітражний регламент, обрати до списку арбітрів визнаних експертів у сфері арбітражу, які могли б гарантувати справедливе вирішення спорів в процесі фінансової реструктуризації.

За матеріалами: Finbalance