Дмитро Головко: Не треба боятися колектора

Дмитро, розкажіть про основні напрямки діяльності Вашої компанії і наскільки Ваші послуги зараз користуються попитом на ринку?

Дмитро Головко: На даний момент наша основна спеціалізація – це робота з фізичними особами, які не можуть повернути кредит і на яких тиснуть факторингові або, як їх ще називають, колекторські компанії. Фізичних осіб у нас близько 80% від усього портфелю клієнтів. На наші послуги дуже великий попит, тому що неповернутих кредитів – десятки тисяч. Раніше кредит можна було отримати дуже легко, до того ж співробітники банків часто мали «свою частку» від кредиту, а тому перевіряли документи позичальника поверхнево. Багато хто у 2007-2008 роках заробляв непогані гроші і охоче брав кредити, бо хотів поліпшити своє життя і життя своєї сім’ї, не виймаючи гроші з бізнесу. Хтось хотів відкрити свій бізнес і закладав за кредит квартиру. Велика частина кредитів залучалась для того, щоб вкласти у фінансові піраміди, такі як компанії GST Роберта Флетчера або King’s Capital при церкві посольства божого Сандея Аделаджі – люди сподівались, що гроші вони повернуть з величезними відсотками. Але станом на сьогодні заробітки вже не такі великі, гроші у фінансових пірамідах – пропали, бізнес – «прогорів». А банк або колекторська компанія хочуть повернути свої гроші і починають «обробляти» боржника, а часто – відверто тиснути, намагаючись відібрати закладене майно. Позичальники намагаються захистити своє житло, але в ситуації, коли вони не знають своїх прав, не знають, як захищатись від колекторів, вони приходять до нас.

Ви працюєте по всій Україні?

Дмитро Головко: Ми більше працюємо по Києву і Київській області, але багато запитів є з Харкова, Запоріжжя, Одеси.

Банківська система тоді дуже промила мізки людям, стимулюючи видачу кредитів…

Дмитро Головко: Дуже добре промивала. Це була система, яка говорила: бери сьогодні квартиру, машину – навіщо чекати, навіщо виймати гроші з бізнесу, якщо можна піти в банк і взяти кредит? До того ж, кредит у валюті здавався дуже привабливим – ставка була набагато нижча, ніж по гривні. Ніхто ж не пояснював про валютні ризики. На той період вже протягом 5-6 років курс був стабільним на позначці 5,05, а перед кризою взагалі впав до 4,60. Тому це дуже сильно психологічно впливало на людей. В мене величезна кількість клієнтів, хто взяв кредит у серпні 2008 року, а вже у вересні банки припинили кредитування. Проблема цих кредитів не закрита до цих пір – якісь банки тримають їх у себе і все намагаються з ними працювати, а якісь – вже давно продані, і вони по 25 разів переходили з рук в руки факторингових компаній. У народі їх називають колекторами, але це юридично неправильно – ніде у законодавстві ця назва не закріплена.

Якщо говорити про правове поле, то у банків достатньо складна ситуація – якщо людина правильно захищається, то ефективність стягнення боргу і предмету застави банками – дуже-дуже низька. Тому вони використовують психологічний тиск на позичальника через колл-центри, колекторів, листи, іноді приїжджають додому. Більшість банків намагаються працювати у правовому полі, а ось колектори – не гребують ніякими методами.

Які методи використовують колектори?

Дмитро Головко: Найбільш ефективні: СМС на телефон, «терроризм» листами. Тобто активно телефонують, погрожують, присилають листи. Причому доходить до того, що повідомляють: проти вас порушено кримінальну справу і завтра посадять. Звичайно, це все сумнівно з точки зору права, це ніяк не врегульовано, і колекторів не можна притягнути до відповідальності за тиск, тому що не можна довести, що це СМС або лист – від їх співробітника. Якщо звернутись до правоохоронних органів з заявою на тиск колекторів, вони відмахнуться: «Йдіть звідси!»

А якщо написати заяву і в ній все розписати – притягнуть до відповідальності?

Дмитро Головко: Написати заяву можна, але правоохоронні органи ледве борються з реальною злочинністю, тому витрачати сили і засоби, щоб пригрозити пальчиком колектору за те, що він написав «страшного» листа – вони не будуть. Якщо позичальник піде до юриста, той скаже, що це нісенітниця, і порадить листа просто порвати і викинути.

Якщо у нас, як у Росії, приймуть закон щодо колекторів і поставлять великі штрафи за порушення, тоді правоохоронні органи будуть зацікавлені поповнювати бюджетну сферу за цей рахунок. Але поки цього немає, на весь цей телефонний тероризм можна не звертати уваги.

Чому досі не прийнято закон про колекторську діяльність?

Дмитро Головко: Складно сказати. Напевно, просто немає серйозно ставлення з боку держави, є багато інших нагальних питань. Але колекторська діяльність не легалізована, вони всі – поза правовим полем. І реального механізму вирішення питань немає. Питання вирішується двома способами: або банк намагається забрати заставу чи інше майно боржника, або боржник намагається домовитись з банком, і механізми вирішення питання тут індивідуальні. Але немає закону, який би врегулював права боржників і обмежив права банків. Права банків необмежені – вони можуть стягувати будь-яке майно за борги, просто немає ефективних механізмів. І позичальник може за рахунок цього виживати: переоформити майно до накладення арешту і захищати його роками. І такі дії вже змушують банк домовлятись.

Скільки відсотків боржників захищаються?

Дмитро Головко: Я думаю, що 40% не займаються активним захистом, 40% - захищаються, а 20% - знаходяться у «вакуумі», тому що банки ними ще не зайнялись. Ще є позичальники 2007-2008 років, якими ніхто ще серйозно не займався, тому що фізично немає часу. Але рано чи пізно про них згадають, це очевидно – ніхто борги прощати не буде.

Велика кількість позичальників, які до нас приходять, перестали платити в 2014-2016 роках. Багато хто погашав кредити навіть вже за курсом 25 гривень за долар. Вони платили 10 років, і їм ще платити 20 років, але квартира, яку вони купували в 2007 році за 100 тис. доларів, вже коштує 30 тис. Вони говорять: «Ми вже не можемо платити, що нам робити?» Всі гроші, які вони сплачують, йдуть на погашення відсотків, тому люди фактично потрапляють у рабство до банків. Держава, звичайно, не має такого допускати. Має бути інструмент, в рамках якого, на мою думку, відповідальність слід розділити між банками, державою і позичальниками.

Який інструмент? Був закон про перерахунок валютних кредитів, але президент його не підписав…

Дмитро Головко: Я вважаю цей закон правильним. Казали, що закон дозволить врегулювати проблему 70 тисяч позичальників, хоча, на мою думку, по всій країні їх більше сотні тисяч. Цей закон дав би можливість цим позичальникам закрити питання, але проблема набагато більша – тоді б ті, хто погашав кредити і вже заплатив по мільйону-півтора, почали б вимагати у банків повернути частину грошей. І в такому випадку з’явиться велика кількість позовів до банків. Я думаю, що саме ця обставила вплинула на те, що закон не було підписано. Але проблему необхідно вирішувати.

Як можна було б її вирішити?

Дмитро Головко: Я думаю, треба розділити позичальників на дві групи: ті, хто перестав платити за кредитами у 2008 році, і ті, хто припинив платити у 2014 році. Тому що другі готові платити і за курсом 8 гривень за долар, і якщо курс буде 12-ть. А ті, хто припинив платити у 2008 році, не платив вже по 8 гривень. Це дві різні групи позичальників. Проблему треба вирішувати у площині вартості застави. Тому що грошей вже давно немає, банки їх вже давно списали, а люди – давно витратили. І триматись банкам за ниточку, що, мовляв, ви винні нам 100 тис. доларів – дурниці. Банки самі це знають, бо якщо позичальник розумний, він вже давно переоформив своє майно, і у більшості з них немає офіційних доходів, і взяти з них немає чого. Має бути адекватний підхід – запропонувати позичальнику заплатити якусь адекватну суму грошей и закрити це питання. В мене є випадок, коли банки подають до суду позови по 8-9 млн гривень, нараховують божевільну пеню, штрафи і відсотки на відсотки, хоча тіло кредиту – $ 80 тис.

А за скільки ці кредити банки можуть продати колекторам?

Дмитро Головко: За безцінь – від 5% до 30% вартості боргу. Банки продають, щоб скинути цей тягар, тому що банки витрачають колосальні гроші просто на те, щоб обслуговувати судові процеси зі стягнення боргів – юристи, судові збори, транспортні витрати, канцелярія, офіс. Наприклад, УкрСиббанк продав борги, оскільки щомісяця витрачав біля півмільйона гривень лише на утримання штату, оренду офісу, але ефективність роботи була нульовою.

Чому тоді деякі банки не продають кредити колекторським компаніям?

Дмитро Головко: Тому що більшість банків – іноземні, і наш вкрай неефективний топ-менеджмент «доїть» материнські компанії. Тим більше, що при нинішньому курсі 1 млн євро допомоги з материнської компанії – це 28 млн гривень. Так відбувалося у банку, де я працював. На сьогодні банків і компаній, які можуть адекватно вирішувати питання з боргами – одиниці. Банки продовжують викручувати руки, тому попит на наші послуги дуже великий.

А як поводять себе факторингові компанії з боржниками?

Дмитро Головко: Ці поводять себе набагато гірше, деяких можна назвати своєрідними лідерами ринку - ТОВ «Кей-Коллект», «УкрБорг», «Вектор Плюс», «Кредекс Финанс». Хоча, на щастя, таких компаній і не так багато. Ми створили правозахисну організацію «Правовий сектор», а вони – громадську організацію «Боргова поліція» і поводять себе дуже агресивно. Вони давно зрозуміли, що у правовому полу у них перспектив – нуль, тому здійснюють жорсткий тиск на боржника. Як це виглядає? Вранці боржник відкриває двері квартири, а там стоїть вісім «лобів». Вони, маю зазначити, боржника і пальцем не торкнуться, тому що розуміють, що це – кримінальна відповідальність. Тому намагаються психологічно тиснути, начебто повернути боржника у 90-ті. Людина, яка знає свої права, їх не боїться, закриває двері або викликає поліцію. Але скільки боржників – прості жінки, без чоловіка і підтримки. І тому цей тиск колекторів іноді спрацьовує.

Крім агресивного тиску деякі компанії, такі як «УкрБорг», «Кей-Коллект» і «Вектор Плюс», почали діяти трохи інакше. Є реєстр речових прав на нерухоме майно і окремі нотаріуси, які, ігноруючи всі правові нюанси, на підставі договору іпотеки, який вони беруть у якості правовстановлюючого документу (хоча це не так), реєструють в цьому реєстрі майно на кредитора. І видають витяг, що начебто факторингова компанія є власником майна. Цей витяг – не зовсім правовстановлюючий документ, це додатковий документ, як колись була довідка з БТІ. Алей цей документ на бланку, з печаткою, і дозволяє їм приходити до людей і говорити: тепер ця квартира – наша. Без рішення суду, без виселення, без виписки людей – вони просто приходять вранці і вдираються до помешкань. Іноді їм вдається навіть виписувати людей з квартир. Цей документ їм дозволяє навіть викликати поліцію і розповідати, що це – їх майно. А наша поліція ще не зовсім професійна, та вони і відношення до цього не мають. І тому часто вони погоджуються з колекторами.

Як цьому протидіяти?

Дмитро Головко: Необхідно зробити «пакунок безпеки» - копії правовстановлюючих документів, форму №3, яка доводить, що ви там прописані і проживаєте – і показувати поліцейському. А якщо такого пакунку немає, то потрібен юрист, який пояснить: примусове виселення в нашій країні можливе тільки за рішенням суду, тільки органами виконавчої служби, а не колекторами і полісменами.

Головне – не панікувати і не боятись. Як тільки вони побачать відсіч – зрозуміють, що тут ловити немає чого. З ними не потрібно спілкуватись, сперечатись, і відкривати їм двері. Краще самому викликати поліцію і говорити: «Ми тут живемо, ось наша прописка, ось наше майно, наші речі, що це за витяг – ми не знаємо, а з цього спірного питання ми будемо звертатися до суду».

Які шанси у позичальника виграти суд?

Дмитро Головко: З точки зору закону – 100%. А якщо говорити з точки зору реальної судової практики, то вона ще не визначена – це тенденція останнього року, справи ще в судах і рішень ще немає. Поки що рішення судів першої інстанції та адміністративних судів на нашу користь – незаконні дії нотаріусів відмінено і майно повернуто власнику.

А як Ви ставитесь до приватних виконавців? Чи після їх появи не почнеться повний безлад?

Дмитро Головко: Це – основне питання. В принципі, приватні виконавці – це нормальне явище у світі. Але їх необхідно дуже жорстко обмежувати в правах, дати їм серйозну відповідальність і чітко врегулювати, які борги вони можуть стягувати. Якщо цього не зробити, будуть різні зловживання.

А у вас багато конкурентів?

Дмитро Головко: Велика кількість юридичних компаній надають такі послуги, але можу з впевненістю сказати, що якісно працюють тільки одиниці. Дуже багато спекулянтів, які розміщують фейкові статті, наприклад: «Верховний Суд заборонив банкам стягувати будь-яке майно, крім заставного», і під статтею розміщують свій коментар – це рішення чудове, бо дозволить вирішити питання. Це такий натяк: звертайтесь до нас і ми вирішимо вашу проблему. І люди йдуть. Хоча насправді існують окремі судові рішення, які до загальної проблеми не мають жодного відношення, і вони абсолютно не означають, що цей юрист гарантовано виграє вашу справу. Є юристи, які не відмовляють жодному клієнту, їх послуги – жахливі, сервіс – кошмарний, клієнта вони «розводять» і «кидають». Клієнт приходить до такого юриста і питає: «А можна визнати кредитний договір недійсним?» І хоча жоден суд такого рішення не прийме, цей юрист говорить: «Так!» Він бере гроші, а потім, звичайно, програє справу, але клієнту пояснює: «Хоча шанси були 50 на 50, і я зробив все що міг, але що вдієш – корупція!» На таких аферах юристи можуть заробляти мільйони. До мене приходили клієнти, які казали: «Ми були в юридичній компанії, і нам сказали дати 5 тис. доларів, і кредитний договір буде визнано недійсним. Ми гроші заплатили, але справу програли».

До Верховної Ради подавався законопроект про банкрутство фізичних осіб. Ваше до нього ставлення?

Дмитро Головко: Я вважаю, що такий закон потрібен, тому що він дозволить вирішити проблему боргів фізичних осіб. Сьогодні, якщо у людини немає грошей погасити борги, ця «невралгія» буде тягнутись хоч до кінця життя. Єдиний вихід для особи з боргами – сподіватись, що виконавча служба поверне виконавчий лист кредитору, і той знову не подасть його протягом року, тобто – пропустить терміни. Після цього у кредитора з’явиться можливість зняти арешт з майна. Але якщо виконавча служба переподасть, то процес стягнення може тривати хоч 20 років. Це нерозумно, це архаїчно і несучасно. Питання має бути вирішено: заплатив або закрив. Такий законопроект потрібен, він є в усіх країнах Європи. Фізична особа може оголосити себе банкрутом і почати життя з нового аркуша: брати нові кредити, нормально працювати, купувати квартиру і не боятись, що через 10 років опиниться під арештом.