Медіація: не поступки, а шлях пошуку взаємовигідних рішень

- Що таке медіація?

Марина Саєнко: Медіація – це процес посередництва, який допомагає конфліктуючим сторонам дійти консенсусу - знайти спільне взаємовигідне для обох сторін рішення. Незалежний посередник, який допомагає знайти таке рішення – і є медіатором. А сама медіація ґрунтується на трьох принципах: добровільність, конфіденційність, незалежність та нейтральність медіатора.

Для України це явище досить нове і недостатньо поширене у порівнянні з іншими країнами. І хоча медіатори в Україні вже працюють, закону, який би регулював цю діяльність, ще немає. Люди, які за своєю професійною діяльністю мали б добре знати, що таке медіація – депутати, представники Міністерства юстиції, судді, юристи та адвокати – часто не зовсім розуміються на цій темі. І це професіонали! А що вже говорити про простих людей та про представників бізнесу? Тут рівень обізнаності дуже низький, і це є головним стримуючим фактором для широкого застосування медіації бізнес-спільнотою.

- Чи використовується медіація у бізнесі і, зокрема, у справах про банкрутство?

Марина Саєнко: У моїй практиці був випадок: підприємство отримало великі гроші в якості передоплати за постачання продукції, але потім у нього почались проблеми і воно не могло виконати зобов’язань і поставити продукцію замовникам. Кредитори звертались до керівництва, але отримували відповідь «завтра»-«післязавтра», і так тривало більше року. Сплачені гроші знецінювались, строки позовної давності поволі спливали, а справа ніяк не рушила з місця. Юристи радили два шляхи: подавати позов про стягнення коштів, або ж ініціювати процедуру банкрутства. Але на підприємстві не було достатньо активів і перший варіант був взагалі безперспективний. Тож кредитори ініціювали банкрутство і це вже спонукало боржника піти на переговори. В цей же час підприємство знайшло цікавого іноземного інвестора, і якби той дізнався про процедуру банкрутства, то всі переговори з підприємством одразу б припинив. Тому боржник був готовий йти на поступки, щоб кредитор відкликав заяву про банкрутство у суді. За сприяння медіаторів це питання було вирішено: хоча кредитори і не отримали всі кошти одразу, але задовольнили свої вимоги альтернативним способом -  частину боргу отримали майном і продукцією підприємства-боржника, яку потім успішно реалізували. Крім того, вдалось домовитись, що частину грошей кредитори отримають після того, як на підприємство-боржник зайде інвестор.

В цілому, коли ви вже входите в процес банкрутства, то потрапляєте в певні обмеження, накладені законом. Наприклад, закон встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, яку складно обійти, не порушивши закон. Але навіть в процедурі банкрутства можна використати прийоми медіації для пошуку взаємовигідних рішень. Наприклад, активи боржника можна продати по-різному: якщо ви знаходитесь у конфлікті, коли кожна сторона думає тільки про себе, це негативно відображається на ціні та оперативності реалізації майна; за допомогою ж медіації сторони мають шанс знайти спільну мову з іншими кредиторами, і це максимально задовольнить інтереси всіх сторін, у т.ч. за рахунок підвищення ціни продажу активів боржника.

- А чи залучають медіаторів банки при вирішенні проблем з неповерненими кредитами?

Марина Саєнко: Треба чітко розуміти, що у суперечці банка і позичальника перший займає сильну позицію, а другий – більш слабку. Медіація дозволяє відновити баланс сил сторін, а позичальнику відчувати себе рівноправним партнером, який  у співпраці з банком може   отримати оптимальний для себе результат. Це дуже важливо, оскільки надає позичальнику додаткову впевненість у тому, що цей процес може бути ефективним. Банкіри поступово починають цікавитись медіацією, але дуже часто хочуть неможливого. Були випадки, коли представники банків помилково ототожнювали медіаторів із колекторами, ставлячи завдання домовитись із проблемним боржником про сплату конкретної суми коштів на користь банку. У таких випадках доводиться пояснювати, що медіація так не працює. Не може медіатор працювати на результат і в інтересах тільки однієї сторони. Це є наслідком недостатньої обізнаності банкірів із суттю медіації та її унікальними можливостями в процесі врегулювання спорів. При чому медіація може застосовуватися не тільки у спорах банків з проблемними боржниками, а й в багатьох інших, як то: спори з аутсорсинговими компаніями, що надають послуги банкам; спори між акціонерами банку; спори між власниками і топ-менеджментом; організаційні конфлікти всередині банку, що негативно впливають на результати діяльності; спори з вкладниками банку та інші, Слід усвідомлювати, що медіація, в силу своїх особливостей, не може застосовуватись у форматі «мас-маркету», тобто пакетної послуги, а є, швидше, ексклюзивною послугою, яка допоможе вирішити особливо важливі кейси для банків.   

- Чи готові сьогодні арбітражні керуючі стати медіаторами?

Марина Саєнко: Це ще велике питання. Якщо вони знають, що таке медіація, і правильно її сприймають і використовують, то вони готові. Питання тільки у відсутності конфлікту інтересів. Звичайно, було б дуже добре, щоб діяльність медіаторів була врегульована законом, але сьогодні, навіть за відсутності закону багато моїх колег, в тому числі і державних службовців, використовують навички медіації. Це можна називати процедурами примирення, можна називати переговорними навичками - будь-як це можна називати, але це складові медіації, як процесу. Для мене було одкровенням, що працівники Державної фіскальної служби, наприклад, теж використовують прийоми медіації. Звичайно, це ті співробітники, що сумлінно ставляться до роботи, налаштовані на конструктивне вирішення всіх суперечок, прагнуть розвиватися, а не відбувають формально свій робочий день.

Я ще хотіла торкнутися питання судів в Україні і медіації. У нас суди виносять рішення, керуючись принципом законності, в той же час принцип справедливості для них – другорядний. Тому дуже часто рішення українського суду – законне, але не справедливе. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) при розгляді заяв проти України вже втомився наголошувати, що рішення суду має бути не тільки законним, але й справедливим. І це просто червоною ниткою йде через всі його рішення. Добре, що суди в Україні останнім часом стали більш активно застосовувати практику Європейського суду, тому що ще 3-4 роки тому, коли судді чули, як адвокат посилається на практику ЄСПЛ, для них це було шоком. Вони взагалі не могли зрозуміти – для чого адвокати це роблять. А особливо, якщо адвокати посилались на рішення Европейського суду не стосовно України, а іншої країни, прикладаючи при цьому рішення, викладені англійською мовою. Медіація менше працює із законністю – це сфера відповідальності юристів, а більше – зі справедливістю: чи відповідає те чи інше рішення інтересам особи, чи буде така  особа задоволена від отриманого результату, а також, що не менш важливо, - чи може прийняте сторонами рішення бути реально виконане. Якби суди теж йшли в такому напрямку, це б істотно підвищило ефективність судочинства та наблизило його до омріяного правосуддя.

- Де можна отримати сертифікат спеціаліста з медіації?

Марина Саєнко: Базові навички медіації я отримала в Українському центрі медіації при Києво-Могилянській бізнес школі, а поглиблено навчалась і отримала сертифікат Мюнхенської торгово-промислової палати завдяки проекту «Бізнес-медіатор», що реалізовувався в Україні. Навчання в рамках проекту відбувається в Україні із залученням іноземних спеціалістів – найкращих медіаторів Німеччини. Це достатньо серйозний рівень навчання, після якого необхідно скласти кваліфікаційний іспит. Після того, як я пройшла навчання, я зрозуміла, що навіть якщо і не буду працювати медіатором, навички все одно знадобляться в адвокатській професійній діяльності, і я буду видавати своєму клієнтові найкращий результат. Я бачу з власного досвіду, що після того, як я стала медіатором, в юридичній діяльності я стала більш миролюбивою: коли я бачу, що конфлікт має перспективу багаторічних судів, я пропоную сторонам конфлікту домовлятись. По тим справам, якими займається наша компанія, ми бачимо, що це дійсно працює. Ми пропонуємо нашим клієнтам домовлятись із самого початку, хоча вони не завжди готові йти на переговори – це сприймається, як поступки і прояв слабкості. Переконувати не завжди легко, але коли ти чесно пояснюєш перспективи і говориш, що клієнт нічим не ризикує, що суд нікуди не подінеться і варіант слухання справи в суді залишиться – деякі клієнти прислухаються. Це не завжди медіація в класичному вигляді, іноді це виглядає просто, як переговори. Буває так, що на переговорах сторони чують щось таке, чого вони раніше не чули, тому що просто не контактували один з одним через свої емоції або з інших причин. І ми рухаємось по переговорному процесу, підписуємо нотаріально договори або мирові угоди, або сторони відкликають позови, і всі залишаються задоволені, часто зберігаючи партнерські стосунки на майбутнє. До того ж, часу на це витрачається значно менше, ніж на судові суперечки.

- Скільки в Україні медіаторів, як їх знайти і де можна перевірити їх кваліфікацію?

Марина Саєнко: Можу сказати, що їх точно значно більше сотні. Однак я зіштовхнулась з проблемою, що часто люди, відвідавши декілька лекцій з медіації, вже пишуть на візитівках, що вони медіатори і готові надавати послуги. Висококваліфікованих медіаторів небагато. Наприклад, тих, хто склав іспити після участі в проекті «Бізнес-медіатор» від Мюнхенської торгово-промислової палати, близько 50 осіб. Дехто навчається за кордоном в індивідуальному порядку. Є такі, хто не має жодних сертифікатів і спеціальної підготовки, але застосовують медіацію успішніше, ніж власники сертифікатів. Їх, напевно, теж можна назвати медіаторами. Всіх порахувати дуже важко. Якщо ви шукаєте медіатора, то знайте, що якогось загального реєстру на сьогодні немає. Проте, вже сьогодні, розуміючи переваги та перспективи медіації, як альтернативного способу вирішення спорів у бізнесі, при Київській та деяких інших регіональних палатах Торгово-промислової палати України вже створені свої центри медіації, які спроможні надавати цю послугу українському бізнесу. На сайтах регіональних палат є повна інформація про кожну особу-медіатора: спеціалізація по основному профілю діяльності, чим займається особа, досвід роботи, де проходила навчання, які отримувала навички, чи є досвід медіації і який, чи є рекомендації. Там кожен може обрати собі медіатора до вподоби. До того ж слід пам’ятати про невід’ємне право учасників медіації у будь-який момент замінити медіатора на іншого, якщо для цього є відповідні причини.

Коли буде прийнятий закон про медіацію, може з’явитись і єдиний реєстр медіаторів по аналогії з реєстром адвокатів. Якщо медіація здійснюватиметься на засадах саморегуляції, то будуть окремі групи медіаторів, серед них також можна буде обирати.

- А вже є спільнота медіаторів?

Марина Саєнко: Є громадська організація «Національна асоціація медіаторів України». Це, власне, перша спеціалізована громадська організація, що існує в Україні вже понад два роки. Вона об’єднує, у тому числі, і випускників програми «Бізнес-медіатор» від Мюнхенської торгово-промислової палати, та покликана популяризувати медіацію в Україні. . Потужні центри підготовки медіаторів є в Києві, у Львові і в Одесі. Крім того, на ринку вже почали з’являтись потужні об’єднання   професійних медіаторів, які здатні проводити медіацію за найвищими європейськими стандартами. Отже, передумови для розвитку в Україні медіації як явища, існують вже сьогодні, і настав час втілити їх в реальність.   

  - А який алгоритм оплати послуг медіатора?

Марина Саєнко: Як правило, є два варіанти оплати послуг: фіксована  сума, обумовлена сторонами, або погодинна оплата. Це залежить від структури конфлікту, і від того, як сторони його оцінюють. Важливо, що платити медіатору мають обидві сторони навпіл, щоб зберегти принцип рівності. Але якщо обидві сторони не заперечують, то заплатити може тільки одна сторона, якщо це не викликатиме у сторін сумнівів в неупередженості медіатора.

- Скільки коштує послуга медіатора?

Марина Саєнко: Оскільки медіація належить до саморегулівної діяльності і за діючим законодавством найбільше підпадає під ознаки  послуг з консалтингу, погодинні ставки і вартість послуг визначається кожним медіатором індивідуально. Можу лише запевнити, що це не дорожче, ніж юридичні послуги. Однак, треба врахувати, що процес медіації відбувається набагато швидше за судовий порядок вирішення спору. Медіація може зайняти декілька годин, а може – декілька місяців у складних випадках. Але зустрічі при цьому не відбуваються кожного дня, це може бути раз на тиждень, чи навіть раз на місяць – залежно від конкретних обставин. Це допомагає сторонам не витрачати зайвих зусиль на «пошук винних» і «копання» в минулому, втягуючись в деструктивну площину, а дозволяє зосередитися на конструктиві, оскільки медіація, насамперед, працює з теперішнім і майбутнім, що є ще однією її перевагою.