Дмитро Романович: Закон про банкрутство може оновитись до кінця року

Закон про банкрутство було ухвалено ще у 2012 році, з того часу чимало учасників ринку критикують його. Думки розділились: одні кажуть про необхідність прийняття нового закону, інші – про доопрацювання діючого. Яка ваша думка з цього приводу?

Дмитро Романович: Той закон, який ми маємо сьогодні - не відповідає сучасним реаліям. Про його ефективність красномовно кажуть цифри. Наприклад, у рейтингу Doing Business в компоненті легкості й доступності процедури банкрутства Україна посідає 83-є місце. Очікуване повернення кредиторам складає 8 копійок з кожної гривні позики, витрати на процедуру банкрутства - приблизно 42% вартості активів, середня тривалість процедури – близько 3 років.

Тобто в реальному житті банкрутство - це вирок і для підприємства, і для кредитора. Підприємство, що потрапляє до процедури банкрутства, вже майже не має шансу вийти з нього чи потім пройти процедуру санації, відновити свою діяльність. Якщо в Сполучених Штатах чи Європі банкрутство – це звичайна процедура, неприємна, але звичайна, після якої змінюються власники, менеджмент, проте підприємство продовжує жити, то у нас цього немає. Більш того, у світовій практиці основна частина підприємств навіть не доходять до процедури банкрутства, вони вирішують проблеми на попередніх етапах – через медіацію чи реструктуризацію.

Але поточний закон можна доопрацьовувати. Сьогодні у Верховній Раді є законопроект №3132. Він вже 11 чи 12 разів був на порядку денному та до голосування жодного разу не доходило. Цей законопроект неідеальний та Офіс ефективного регулювання вже напрацював пакет змін, завдяки чому протягом другого читання він буде майже ідеальним. Щоб зрозуміти важливість цього законопроекту, варто відзначити, що його ухвала підвищить рейтинг України в Doing Business одразу на 10 позицій. І мова не про окремий критерій, а про загальний рейтинг. Вважається, що 10 сходинок в рейтингу дають країні додаткові 600 млн доларів інвестицій.

Тож тепер головне – переконати депутатів в тому, що це – пріоритетне і важливе питання.

А що із законопроектом про банкрутство фізичних осіб?

Дмитро Романович: Це трохи інша історія але теж дуже потрібна. Взагалі, сьогодні у нас дуже дивна ситуація в країні – з одного боку, незахищені права кредиторів, з іншого, незахищені права людей і юридичних осіб, які залучають кредити. Це глобальна неврегульованість, яка стримує залучення інвестицій в країну. Потрібно прийняти багато правильних рішень, наприклад, змусити нормально працювати правоохоронну і судову системи. Бо навіть якщо ми будемо в рейтингу Doing Business на першому місці, але у нас не буде нормальних судів, нормальної правоохоронної системі, нормальної податкової системи, Україна нікому з інвесторів не буде цікава.

Чому так багато спроб було врегулювати це все, і чому не вдалося?

Дмитро Романович: Основна причина в тому, що Верховна Рада просто завалена важливими документами, пов’язаними з війною, соціальними питаннями, з антикорупцією – починаючи з реформи поліції, прокуратури, НАБУ і так далі. Є зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом по безвізовому режиму. Тому справа не доходить. Моя особиста думка - такими відверто нудними речами, як банкрутство, важко наш великопопулістський парламент надихнути на роботу. Депутатам легше піаритись на яскравих кроках: «лівим» – на піднятті пенсій і на тарифах, «правим» - на скасуванні дозволів та ліцензій, на боротьбі з корупцією. А питання банкрутства занадто важке для виборців, і тут не так суттєво наскільки воно важливо, якщо воно не призведе до блокування трибуни. Таких реально важливих питань в парламенті – дуже багато. Ми намагаємося все це пояснювати депутатам, але складно конкурувати із зняттям чи призначенням генпрокурора.

Якщо законопроект №3132 буде ухвалено, чи зменшиться кількість банкрутств і чи зросте – санацій?

Дмитро Романович: Закон спростить процедури, розв’яже руки арбітражним керуючим, і вони зможуть проводити необхідні кроки швидше, якісніше та ефективніше. Я думаю, що відсоток санацій збільшиться.

Коли може бути ухвалений закон?

Дмитро Романович: Ми намагаємося зробити так, щоб у вересні пройти перше читання. Якщо все буде ідеально – у жовтні закон буде проголосовано у другому читанні. Ще місяць – на підписання президентом, тому у листопаді чи до кінця року є технічна можливість це зробити. Але чи зробить свій крок наш парламент, який вже думає про вибори – це питання. Я вам намалював ідеальну картину, та ми вже говорили про те, скільки разів законопроект потрапляв до порядку денного. Міністерство економічного розвитку та торгівлі цей законопроект всіляко підтримує ще з вересня минулого року, бо він потрібний і правильний.

Урядовці казали, що наша мета – 20-е місце в рейтингу Doing Business. Це реально?

Дмитро Романович: Це цілком реально. Наприклад, у нашому традиційному розумінні Білорусь дуже зарегульована держава, але вона у четвертій десятці рейтингу! Росія теж вище нас у рейтингу, хоча не можна сказати, що там вільна економіка. Тож місце у другій десятці – абсолютно реальне. Минулого року Мінекономрозвитку надало Кабінету міністрів дорожню карту з 43 кроків. Ця карта і має на меті привести Україну до першої двадцятки вже в DB-2018. Але ми не могли передбачити зміну уряду в грудні минулого року, не думали, що Рада буде настільки аморфна. Тож всі терміни змістилися.

А що це дасть Україні? Чому ми так боремося за це місце в рейтингу?

Дмитро Романович: Позитивна динаміка рейтингу - це чудовий сигнал, що країна реформується. Два роки тому ми були на 112 місці, потім – на 96, тепер – на 83. Якщо інвестори всього світу бачать динаміку, то фокусують свою увагу на Україні. Це, відповідно, сприяє приходу інвестиції в країну. Друге і, можливо, більш важливе: рейтинг Doing Business – це зручна дорожня карта вирішення реальних українських проблем. Банкрутство – це проблема, підключення до електричних мереж – теж проблема, дозволи у будівництві – знову проблема. Але це також компоненти рейтингу, які ми можемо покращувати. Doing Business – дуже зручний інструмент для відслідковування болючих точок України. Мій улюблений проект – електромережі. Підключення до мереж в Україні займає три квартали, близько 270 днів необхідно, щоб приєднати до мережі середнє за розміром підприємство. І за цим показником ми приблизно на шостому місці з кінця. Гірше від нас – у Гвінеї-Бісау, Мадагаскарі, Бангладеш, Південному Судані. Я не виключаю, що в цих країнах необхідно фізично прокладати мережі, щоб підключитись до живлення. Але ж в Україні – розгалужена мережа енергопостачання! А ось процедура підключення працює таким чином, що заздалегідь невідомо ані вартість підключення, ані проект. Як інвестор може планувати свій бюджет в такій ситуації?

Дуже часто говорять, що в цьому рейтингу кожен щабель – це близько $100 млн додаткових інвестицій.

Дмитро Романович: Як я вже казав, є поняття, що кожні 10 місць – це $600 млн додаткових інвестицій. І є статистика, що країни з першої десятки отримують у 50 разів більше інвестицій у порівнянні з останньою десяткою. Але це не означає, що якщо ми в рейтингу Doing Business посядемо перше місце, то на нас почнуть сипатись мільярди й мільярди інвестицій. Не треба забувати, що цей рейтинг оцінює лише 10 компонентів і там немає судової системи, правоохоронних органів, захисту прав власності, валютної лібералізації. Тому це важливо але не вирішує усіх проблем.