Не до лиця: чому в Україні досі не запроваджено інститут банкрутства фізичних осіб

Але правовий вакуум тільки погіршує ситуацію – з наступного року в країні почнуть діяти приватні виконавці, і фізичні особи-боржники можуть виявитись незахищеними.

Немає грошей

Для розуміння того, що проблема вже давно назріла, можна навести декілька цифр: за даними Національного банку України, українські банки видали фізичним особам кредитів на суму близько 140 млрд гривень, але при цьому частка простроченої заборгованості, за одними оцінками, складає близько 25%, за іншими, значно більше - 60-80 млрд гривень. Крім цього, така ж сума кредитів фізичних осіб зосереджена в банках, які Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визнані неплатоспроможними. Тобто, як мінімум, чверть, а максимум, половина позичальників фактично не можуть вчасно обслуговувати позики банків через брак стабільних доходів на достатньому рівні. «В цілому по державі – це доволі значна сума заборгованості. І проблема повернення прострочених кредитів фізичних осіб уже вийшла на загальнонаціональний рівень та може призвести до соціального вибуху», - вважає партнер Адвокатського об'єднання «Юридична фірма Ario» Юліан Хорунжий.

На думку арбітражного керуючого і керівника Національної профспілки арбітражних керуючих України Анатолія В'язовченко, цивілізація вже давно розробила механізми врегулювання ситуацій, коли особа не може виконувати свої зобов’язання – боржник або кредитор можуть звернутись до суду і порушити справу про банкрутство, аби знайти справедливе рішення, яке б максимально задовольнило усіх учасників процесу. «Колись, за часів відомого персонажа Голохвастова, банкрутів саджали до в’язниці. Сьогодні в Україні такого способу вирішення проблеми неплатоспроможності фізичної особи не існує, але проблема вже перезріла, оскільки напруга у ланцюжках неплатоспроможності боржників-фізичних осіб за кредитами, комунальними послугами, іншими зобов’язаннями вже зашкалює», - вважає Анатолій В'язовченко.

Питання про запровадження інституту банкрутства фізичних осіб в Україні дискутується вже давно, але проблема так і не вирішується. На думку керуючого партнера юридичної фірми Honcharuk & partners Михайла Гончарука, прийняття закону про банкрутство фізичних осіб могло б вирішити складну ситуацію, що склалася з боржниками банків. «Адже ні для кого не секрет, що проблема з так званими валютними позичальниками зайшла в глухий кут. Можливість банкрутства фізичної особи дала б змогу людині «почати все з початку», обнуливши зобов'язання перед банком та фіскальною службою», - вважає юрист.

У них вже давно все є

У розвинутих країнах світу подібні ситуації вирішуються просто – борги громадянам реструктуруються, а якщо вони не можуть погасити їх навіть після цього, тоді вже особа повинна заслужити їх списання. «Для прикладу, в ЄС Радою Європейського Союзу ухвалено Регламент №1346/2000 від 29 травня 2000 року, який обов’язково застосовується у всіх державах-членах, про провадження у справах про неплатоспроможність, незважаючи на те, чи є боржник фізичною особою або юридичною особою, торговцем або окремою особою», - пояснює партнер консалтингової компанії «ТІС» Юлія Шапочка. За її словами, універсального та ідеального алгоритму вирішення ситуації просто не існує – в одних країнах закони спрямовані в першу чергу на максимальне задоволення вимог кредиторів та захист їх інтересів, в інших - використовуються більш лояльні інструменти, спрямовані на створення можливостей для боржника виконати свої зобов’язання. Наприклад, у США (та значною мірою в Канаді) закони більш лояльні для споживачів – процедури банкрутства менш суворі та тривалі, тому за певних обставин фізичні особи можуть позбавитися боргу протягом кількох місяців. «У європейських країнах регулювання неплатоспроможності надає перевагу правам кредитора, дозволяючи задовольняти більшу частку позовів на його користь, часто шляхом суворіших правил та довшого періоду добросовісної поведінки для споживачів», - пояснює Юлія Шапочка.

За словами партнера адвокатського об’єднання «Соколовський і партнери» Владислава Філатова, в окремих країнах ставлення до боржника суворе – у нього відбирається практично все майно, деякі країни більш поблажливі – боржнику можуть залишити останній автомобіль і останній будинок. «Але, у буд-якому разі, забезпечується реструктуризація і очищення людини, яка опинилася в скрутному становищі, від боргів і, як наслідок, її соціальне одужання», - нагадує він головну мету процедури банкрутства фізособи.

Тому під час вирішення питання про банкрутство фізичних осіб українським можновладцям необхідно буде знайти баланс між цими двома системами. Якщо ставитись більш лояльно до позичальників, то вони ставитимуться менш відповідально до погашення боргу. Але якщо при цьому не враховувати інтереси кредиторів, то вони будуть нести надмірні втрати внаслідок примусової реструктуризації боргів. «У будь-якому разі, основною проблемою є дотримання балансу інтересів кредиторів, боржників та суспільства в цілому», - вважає Юля Шапочка. На її думку, для вирішення боргових проблем повинні застосовуватися декілька принципів: справедливий та рівномірний розподіл ризиків кредитування, забезпечення певних форм списання заборгованості, реабілітація для боржника, можливість застосування позасудового розгляду над судовим та надання переваги позасудовому варіанту. Також, аби не доводити ситуацію до банкрутства, необхідно вжити і запобіжних заходів, таких як освітні програми, нагляд за умовами надання споживчого кредиту, моніторинг колекторської діяльності з метою скорочення необхідності втручання, запровадження системи консультування боржника щодо боргу та реструктуризації, планування та управління бюджетом споживача.

Невдалі спроби

Законодавці вже декілька разів намагались полегшити життя позичальникам, над якими нависла загроза втрати майна. Наприклад, у минулому році вони законом ввели мораторій на стягнення майна громадян, які брали валютні кредити на купівлю житла. На думку Юліана Хорунжего, цей закон – неідеальний, і схеми звернення стягнення на таке житло все-таки існують. «По-друге, будь-який мораторій – це не вирішення проблеми, а лише її замороження, що має наслідком її поглиблення в майбутньому», - попереджає юрист. На його думку, частково вирішити проблему прострочених кредитів міг би законопроект про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла. Однак, по-перше, цей законопроект вже тривалий час не виноситься на голосування, а по-друге, закон, у разі його прийняття, матиме значно обмежену сферу дії, навіть серед фізичних осіб, які отримали такі валютні кредити. «Крім цього, під дію закону не попадуть у повному обсязі особи, які отримали кредити в національній валюті та ті, хто до цього часу встигли переоформити кредити в гривню, що є значно дискримінаційним, оскільки проблеми в економіці держави зачепили не лише валютних позичальників», - розмірковує він. Окрім того, орієнтована сума валютних іпотечних кредитів становить 25 млрд гривень, і під дію цього закону потрапить лише незначна частка проблемної заборгованості перед банками.

У парламентарів був ще один варіант вирішення проблем боржників – врегулювати це питання в законі «Про фінансову реструктуризацію». Однак законодавці не дослухались до пропозиції багатьох експертів та обмежили сферу його дії лише боржниками-юридичними особами.

Але необхідність прийняття закону про банкрутство фізичних осіб вже назріла. Справа в тому, що з наступного року в Україні запрацює інститут приватних виконавців, і ефективність виконання судових рішень, зокрема і по стягненню боргів з фізичних осіб, може сильно зрости.

Крім того, введення нормального та ефективного механізму банкрутства фізичних осіб позитивно вплине на легалізацію доходів значної кількості підприємців. «Справа в тому, що, знаходячись в перманентному статусі боржника, фізична особа не зацікавлена в легалізації своїх доходів та придбанні активів, оскільки все це може стати предметом стягнення. Таким чином, значний обсяг активів перебуває в тіні, а сама підприємницька активність не мультиплікується в повну силу», - зазначив керуючий партнер юридичної фірми Honcharuk & partners Михайло Гончарук.

Спроба №1

Парламентарі задля врегулювання питання банкрутства фізичних осіб вже розробили відповідний законопроект. Група депутатів на чолі з Сергієм Алєксєєвим ще в липні 2015 року зареєструвала законопроект №2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом». Він враховує світові практики, і його основним завданням було збалансувати інтереси кредиторів та фізичних осіб. «В основному розробникам це вдалось», - вважає Юліан Хорунжий. Цей законопроект запроваджує механізми та процедури, які часто використовуються у світовій практиці. «Деякі положення цього законопроекту можна вважати запозиченими з досвіду США, Великобританії, Німеччини, Російської Федерації, інших країн», - вважає Юлія Шапочка.

Законопроект пропонує дві процедури поводження з боржником. Перша – реструктуризація, яка схожа на санацію в процедурах банкрутства юридичних осіб. Вона передбачає доволі значні строки проведення реструктуризації – до п’яти років у випадку, якщо предметом реструктуризації є іпотечні борги. При цьому відсотки по кредиту не нараховуються, запроваджуються інші механізми мораторію на задоволення вимог кредиторів, боржнику залишається єдине житло, або ж, за його згодою, це житло може бути обміняне на дешевше.

Друга процедура – банкрутство з метою реалізації активів боржника. Однак, як і в процедурі реструктуризації, встановлюються гарантії щодо неможливості позбавлення боржника єдиного житла. Однак у випадку процедури банкрутства до боржника застосовується низка обмежень щодо отримання в майбутньому банківських кредитів та зайняття бізнесом. «Звісно, законопроект потребуватиме більш широкого професійного обговорення та доопрацювання у разі його прийняття в першому читанні, але вже той факт, що банківський сектор, на відміну від попередніх років, в цілому підтримує ідею запровадження механізму банкрутства фізичних осіб – додає оптимізму у вирішенні цієї проблеми», - вважає Юліан Хорунжий.

У той же час Анатолій В'язовченко вказав, що законопроект було зареєстровано більше року тому, але до цих пір він не розглянутий навіть у першому читанні. «Реальністю стає діяльність приватних виконавців, які почнуть вже з наступного року активно діяти в інтересах кредиторів, що підніме проблему врегулювання неплатоспроможності боржників на більш високий рівень, і вона стане просто кричущою», - попереджає він.