Андрій Авторгов: Механізм банкрутства фізичних осіб допоможе не всім

- Пане Андрію, на скільки гостро для України сьогодні стоїть питання банкрутства фізичних осіб?

- На мій погляд, в Україні нагальна необхідність запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб назріла давно. Передумовами для цього є ряд факторів. Так, населення вже тривалий час «пожинає» негативні наслідки буму споживчого кредитування, яке в подальшому змінилося на фінансову кризу та падінням цін на нерухомість. За інформацією НБУ, частка проблемних банківських кредитів перевищує 40%, що вказує на глибокі кризові явища в економіці країни. Реальна картина ж неплатоспроможності населення, на моє переконання, є набагато сумнішою, оскільки від частини «проблемки» банки позбавились, продавши її факторинговим та колекторським компаніям. Звичайно, можна у всіх негараздах звинувачувати самих позичальників, які «набрались кредитів», проте велика частина відповідальності за сьогоднішню ситуацію лежить і на державі. Так, держава дозволила кредитування в іноземній валюті, держава «не втримала» національну грошову одиницю, держава не забезпечила справедливого балансу між інтересами банків та позичальників. Окремої критики заслуговує нездатність законодавця захистити слабку сторону кредитного договору від кабальної неустойки.

Так, в Україні ще з 1997 року діє Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Зазначеним законом, передбачено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Парадокс ситуації в тому, що дія цього закону поширюється лише на підприємства, установи та організації, а також фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, проте не поширюється на громадян-споживачів фінансових послуг. При укладенні кредитних договорів з позичальниками –фізичними особами, банки як правило, встановлювали в них «захмарні» розміри пені та штрафу. Навряд чи можна назвати справедливою пеню в розмірі 1% в день (!) від суми невиконаного зобов’язання, яка фактично виливається позичальнику в 360% річних. Незважаючи на те, що Конституційний Суд України після відповідного звернення ще у 2013 році рекомендував Верховній Раді України законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування, цього зроблено до цього часу так і не було.

- Чи допоможе введення на законодавчому рівні відповідного механізму захисту людей і чи вплине це позитивним чином на оздоровлення економіки країни?

- Безперечно механізм банкрутства фізичних осіб позитивно вплине на економіку країни, а ось щодо захисту людей, то допоможе він далеко не всім. Тим позичальникам, які взагалі не мають майна або ж готові віддати своє заставне майно та почати фінансове життя із чистого аркуша, закон дійсно допоможе. Разом з тим не потрібно забувати про категорію позичальників по валютним кредитам, у яких іпотечна нерухомість є єдиним житлом. Законодавець запровадив для таких позичальників мораторій на стягнення єдиного житла та пообіцяв на законодавчому рівні вирішити питання реструктуризації таких кредитів. З огляду на це, вважаю що закон про реструктуризацію слід ухвалити, або ж до, або ж в крайньому випадку одночасно з прийняттям законодавства про банкрутство фізичних осіб, і лише вже лише після цього скасовувати мораторій.

У цьому випадку у позичальника буде вибір - або ж продовжувати обслуговувати реструктурований кредит, залишившись у власному житлі, або ж йти в процедуру банкрутства.

- У Верховній Раді зареєстрований законопроект 2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» авторства Сергія Алєксєєва спільно з колегами по парламенту. Наскільки цей документ відповідає світовій практиці у питанні банкрутства?

- Якщо брати закордонний досвід, то на мій погляд, перш за все слід вивчити проблеми, з якими стикається інститут банкрутства фізичних осіб.

Так, близько року тому такий інститут запрацював в Російський Федерації. Практика виявила катастрофічну нестачу арбітражних керуючих, яких в цій країні нараховується близько 9 000 осіб. Крім того, у своїй більшості участь у процедурі банкрутства для арбітражного керуючого є малоцікавою фінансово. Звучали заклики навіть ухвалити закон, яким накладати на арбітражних керуючих штрафи за відмову від участі в процедурі банкрутство фізичних осіб, або ж значно спростити доступ до цієї професії. Звичайно, цей негативний досвід також потрібно врахувати.