На честь Леоніда Талана: людина живе доти, доки про неї пам’ятають

Організацію вечора пам’яті Леоніда Талана взяла на себе Національна професійна  спілка арбітражних керуючих. Місце проведення теж обрали не випадково: саме в «ІнЮре» було видано сім томів юридичних праць Леоніда Талана.

Вшанувати пам’ять видатного колеги прийшли арбітражні керуючі, судді, науковці, адвокати, а також родичі й друзі Леоніда Талана. Кожен знайшов тепле слово, щоб згадати про нього.

Так, головний редактор юридичного журналу «Право України» Олександр Святоцький поділився спогадами про те, як сильно Леонід Талан хотів дочекатися видання ще трьох томів своїх наукових праць.

«Я знав Леоніда Григоровича близько 10 років. Дуже порядна привітна людина. Спілкувалися не лише як колеги, але й чисто по-людськи. Новина про його смерть стала несподіваною. Він дуже чекав виходу 8-го, 9-го, 10-го томів. Хотів завершити. Але не встиг. Та ми його не забудемо. Як кажуть, людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають», - зазначив пан Святоцький.

За словами керівника Національної профспілки арбітражних керуючих України Анатолія В'язовченка, найкращим увічненням пам’яті про Леоніда Талана було б здійснення його мрії – видання трьох останніх томів його праць.  

«У цих книгах - його життя протягом 15 років, його досвід та доробок, який він хотів передати наступним поколінням. Йому було важливо, щоб професія розвивалася. Тому я хочу запропонувати нам усім взятися та продовжити його справу. Спільними зусиллями видати 8-й, 9-й і 10-й томи», - запропонував В’язовченко.

Присутні гаряче підтримали цю пропозицію. Також домовилися продовжувати справу Леоніда Григоровича, проводячи тематичні семінари для студентів Інституту управління при Харківській юридичній академії.

Адже, як розповів учень та упорядник юридичних праць Леоніда Талана Олексій Доброгорський, студенти його дуже любили, бо він був справжнім учителем. Причому навчав власним прикладом, а не сухою теорією.

«Він показував, як треба працювати, та ставитися до власної справи. Дякувати Богу, що у мене був такий учитель», - зазначив Олексій.

А голова комітету з конкурсного права Асоціації правників України Ірина Сербін згадала, що Леоніда Талана поважали навіть опоненти.

«Він, напевно, нікому ніколи не відмовив. Більше того: він був настільки порядною та добросердою людиною, що його поважали навіть опоненти. У нашій професії, яка завжди пов’язана з конфліктними ситуаціями, повага опонентів дорого варта», - розповіла пані Ірина.

Вечір пам’яті видатного юриста пройшов у теплій атмосфері. Кожен, хто згадував Леоніда Талана, підкреслював, що і світ юриспруденції, і його родина зазнали страшної втрати. Бо це була справжня величина, яку неможливо замінити. Тому його пам’ятатимуть ще багато років. Присутні вирішили не обмежуватися одним вечором пам’яті пана Талана, а проводити їх щорічно. Адже ця людина того варта. 

Також, на прохання інфомаційного порталу Банкрутство & Ліквідація близькі колеги Леоніда Григоровича Талана, пригадали якою він був людиною та професіоналом. 

Леонід Талан – людина-еталон

Вячеслав Лецкан, глава ради Всеукраїнської саморегульованої організації арбітражних керуючих «Асоціація антикризового менеджменту»: 

У нашому середовищі – юристів, арбітражних керуючих, суддів – велика втрата. Пішов із життя грамотний професіонал старої школи, практик і теоретик, справжній еталон нашої професії.

Я знав Леоніда Григоровича багато років, причому не тільки як колегу, а й як людину. Веселун, життєлюб, балагур, який, незважаючи на значну комплекцію, міг і в танок пуститися – під настрій.

А про його порядність і педантичність ходили легенди! Адже наша сфера діяльності досить конфліктна. І тут легко «зісковзнути» на некоректну поведінку. Але Талан собі цього ніколи не дозволяв. Він дуже високо цінував професійну етику. До всіх питань підходив ґрунтовно, вивчав їх. І навіть у найскладніших справах, коли мова йшла про конфлікт інтересів – перше, що він намагався зробити, – посадити сторони за стіл переговорів і переконати їх домовитися.

Завдяки допитливості й аналітичному розуму він дуже багато знав, пам'ятав, аналізував. І не просто збирав цей досвід, а щедро ним ділився – з будь-ким, хто цього потребував. Кожен міг звернутися до нього за порадою. Як арбітражний керуючий-початківець, так і маститий колега.

Він і сам все життя вчився, й іншим намагався передавати знання. Постійно читав лекції на курсах підвищення кваліфікації для арбітражних керуючих. Йому завжди цікаво було займатися теорією, він їздив по регіонах, дискутував із колегами. Дуже уважно стежив за розвитком законодавчого процесу в нашій сфері. І не просто як сторонній спостерігач, а брав активну участь у всіх робочих групах при Кабміні, при Верховній Раді. Допомагав в написанні законів. На жаль, до його коментарів не завжди прислухалися, і це не кращим чином вплинуло на якість законодавства.

Щоб ця гігантська праця не пропала марно, він протягом двох років скрупульозно збирав усі свої знання, досвід, узагальнення законодавства. Це виявився такий масив, що вистачило на 7 томів! Безумовно корисних для будь-якого арбітражного керуючого або судді, який веде справу про банкрутство.

Безсумнівно, Леонід Талан залишив помітний слід в історії. Пережити таку втрату буде дуже складно. Ми втратили світлу голову і добру людину. А його родина втратила свою опору. Залишається тільки висловити близьким Леоніда Григоровича щирі співчуття.

Ім’я Леоніда Талана треба увічнити  

Сергій Боярчуков, партнер ЮК «Алексєєв, Боярчуков і партнери» :

Є люди, в тому числі й у нашій професії, які в усьому бачать тільки вигоду  і все в житті вимірюють грошима. Леонід Григорович був точно не таким. Він був щедрим в усьому, не економив ні своїх грошей, ні знань, ні досвіду, ні часу.

Леонід Талан був безумовним авторитетом, причому визнаним усіма. У нього й потреби не було комусь доводити, що він кращий, у чомусь перевершує інших. Це і так було видно і зрозуміло. Але ж він не народився кращим! Цей статус він не отримав, а заробив. Тому що постійно працював над собою, самовдосконалювався, отримував досвід. І охоче ділився ним з іншими.

Для нього професія арбітражного керуючого була найкращою, і йому хотілося, щоб так думали й інші. Він боровся за підвищення її якості, престижу. Охоче ​​брав участь у законодавчій роботі, даючи свої правки і пропозиції. Дійсно «горів» участю в різноманітних круглих столах, був учасником обговорень. І робив це не для піару або самоствердження. Йому це абсолютно не було потрібно. Він дбав про підвищення якості нормативної бази, пов'язаної з цією професією.

Можна подумати, що така авторитетна людина, майстер, справжній «гуру» міг дивитися на оточуючих зверхньо. Але в ньому не було й краплини зарозумілості стосовно інших, в тому числі молодших колег. Навпаки: він з усіма спілкувався рівно і ввічливо. Виявляючи до будь-якої людини максимальну повагу. Він це вмів: підкреслити в розмові значимість співрозмовника. Це надихало і окриляло. Тому люди з ним так любили спілкуватися.

Леонід Григорович був справжнім титаном, і заповнити таку втрату вдасться далеко не відразу. Він залишив величезний слід у професії, його праці будуть корисними для ще не одного покоління арбітражних керуючих, спеціалістів з банкрутств, суддів. Він справжній приклад для молоді. І гідний того, щоб його ім'я увічнили.

Нам його не вистачає 

Керівник Національної профспілки арбітражних керуючих України Анатолій В'язовченко: 

Леонід Григорович Талан народився 20 травня 1954 року в м. Дніпропетровську. По закінченні середньої школи №80 м. Дніпропетровська (математичний клас) вступив до Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема, який закінчив з відзнакою у 1976 році за спеціальністю «гірничий інженер-електромеханік».

З 1976-го по 1991 рік працював конструктором III, II, І категорії, провідним конструктором, керівником групи, начальником відділу механізації гірничо-рудного виробництва у НВО «Чорметмеханізація».

З 1991-го по 1994 рік працював заступником генерального директора з економіки та фінансів науково-виробничого підприємства «Екохімтехніка».

З 1994 року і до останнього дня працював генеральним директором юридичного центру «Сприяння К».

Без   відриву   від   виробництва  у 1997 році закінчив   Національну  юридичну академію ім. Ярослава Мудрого, м. Харків.

З 2000 року набув статусу арбітражного керуючого та здійснював повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора на великих металургійних підприємствах (ВАТ «Баглійкокс», ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Комінмет», ВАТ «Дніпрококсохімремонт», ВАТ «Дніпроспецбуд» та ін.), а також здійснював процедури банкрутства (розпорядження майном, санація, ліквідація) на підприємствах будівельної галузі (ВАТ «Дніпроспецбуд» та ТОВ «Зодіак-Омега»), сільськогосподарських підприємствах (Державне підприємство «Військовий радгосп «Азовський»), потужних підприємствах рибної промисловості (Виробничо-пошукове підприємство промислової розвідки та науково-дослідного флоту Південного басейну «ПІВДЕНРИБПОШУК», ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», ВАТ «Керчрибпром») та в авіаційній галузі (ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро», ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», ТОВ «Авіаційна Компанія «АВIАДНIПРО»).  

Неодноразово виконував обов’язки розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора на державних підприємствах і підприємствах, де державна частка у статутному капіталі становить більше, ніж 25%.

У 2012 році на спеціалізованій вченій раді Національного університету «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого» захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Був беззмінним Президентом Спілки арбітражних керуючих Придніпров’я, Головою Дніпропетровського обласної організації Національної професійної спілки арбітражних керуючих України, членом Ради Всеукраїнської громадської організації «Асоціація антикризового менеджменту» та членом редакційної Ради фахового Всеукраїнського журналу «Санація та Банкрутство», членом робочої групи  з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства при Міністерстві юстиції України.

З 2009 року почав займатись адвокатською діяльністю, а з 2012 року набув статусу медіатора.

Викладацьку діяльність з підготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих Леонід Григорович здійснював з високим ступенем відповідальності, був справжнім наставником для своїх молодших колег.

Співавтор 26 винаходів, автор 49 наукових публікацій.

Працею всього життя Леоніда Григоровича стало багатотомне видання «Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з постатейними матеріалами».  Вже побачили світ 7 томів із 10. Колеги Леоніда Григоровича ухвалили рішення докласти усіх зусиль для виходу з друку всього видання протягом 2017 року.

Леонід Григорович Талан був надзвичайно висококваліфікованим фахівцем у галузі, видатним вченим та педагогом, головою великої дружної родини, чудовим батьком та дідусем, щирим другом та  надійним партнером.