Костянтин Ворушилін: Роботу Фонду в 2016 році оцінюю критично

Очевидно, топ-темою минулого тижня був Приватбанк. Фонд брав безпосередню участь у процесі перетворення комерційного банку на державний?

Роль Фонду в цьому процесі була суто технічною: за рішенням Нацбанку, Кабміну та Міністерства фінансів ми повинні були прийняти банк від старих власників і передати його новому – державі. За 72 години було зроблено колосальну роботу: сформовано резерви під активні операції, здійснено додаткову емісію акцій, забезпечено їх розміщення, внесено зміни до статуту банку, сформовано перехідний баланс. За цими словами - практично цілодобова робота потужної команди Фонду, Мінфіну, НБУ, Нацкомісії з цінних паперів тощо. Тільки зі сторони Фонду було залучено майже 80 осіб, що знаходилися безпосередньо у головному офісі та філіях банку, в тому числі на Кіпрі. Ще півсотні наших працівників здійснювали супроводження дистанційно. Це – колосальна робота. Та сьогодні, думаю, все ж головне те, що входження держави у капітал гарантує виконання усіх зобов’язань перед клієнтами банку.

Костянтине Миколайовичу, як ви оцінюєте - що вдалося в цьому році, що вийшло, що ні?

Критично оцінюю. Попри усю нашу роботу, результати, на жаль, недостатні. Цього року ми провели структурну перебудову – запрацював консолідований офіс управління активами, відділ розслідувань.

На ринку була ілюзія, що зі створенням консолідованого офісу ми швидко почнемо продавати активи. Але я прекрасно розумів, що насправді цей крок призведе до падіння продажів. Є об’єктивні причини: прийшла нова команда, якій потрібно осягнути колосальний обсяг нової роботи. Це працездатні та вдумливі люди, але вони постійно перестраховуються: тобто після оцінки активів починають переоцінювати - то в бік підвищення, то зниження, втрачаючи час.

Крім того, є незалежні оцінщики, і нам досі не вдалося узгодити наші методики оцінки з Фондом держмайна, за якою з них вони мають працювати. Так, у Дельта-банку оцінка більшості активів була завищена, у деяких інших - навпаки, занижена. Ми бачимо це по ринку.

Розкажіть детальніше про результати роботи консолідованого офісу.

Його створення - одне з ключових питань структурної перебудови. З організацією продажів він більш-менш справляється. Гірше – з управлінням активами, які потрібно підхопити, з якими потрібно працювати. Це - як живий організм. Тим більше, що у нас 80% - це кредити, які живуть своїм життям. На превеликий жаль, основна маса наших позичальників про свою кредитну історію на майбутнє не турбується.

Ще одна проблема - багато кредитів, які тягнуться ще з 2008 року. Наприклад, узяв позичальник устаткування, яке тоді коштувало мільйон доларів. Тоді це було 8 мільйонів гривень, а сьогодні на балансі - 25 мільйонів. За цей час обладнання амортизувалося. За скільки його можна продати? Ну, точно не за 25 млн! Дай Боже, щоб за 8 млн пішло. А якщо в заставі спеціалізоване обладнання, то воно потрібне десятку людей на цьому ринку. Менший попит на актив - менша його ціна.

Тому організувати нормальну роботу консолідованого офісу – це найскладніше. Повторюю: вони обирають поширену у нашій державі тактику «перестрахуватися». У нас як: якщо продали з першого разу - це погано, бо спитають, чому не поставили вищу ціну. Тобто вони намагаються видушити максимум за своєю методологією. Але це не працює! Ми виставляємо кожного тижня активи вартістю від мільярда гривень до трьох, а продаємо на 40-80 млн. А це - дрібниці. Ми не вгадуємо, не розуміємо та не відчуваємо ринок. Мені ж краще, щоб ціни були адекватні, активи продавалися і були надходження грошей. Бо тільки за борги перед Мінфіном та НБУ – 60 млрд грн під 12,5% річних – Фонд виплачує 2 млрд на рік.

А хто зазвичай купує лоти з перших торгів?

Зазвичай - самі позичальники, які думають: краще викупити зараз, бо потім невідомо, що буде. Викуповують, зазвичай, через факторингову компанію. Звісно, це неправильно. Але більше за позичальника ніхто ціну не дасть. Всі інші хочуть купити за копійки, щоб потім з того самого позичальника витягнути якомога більше.

Які ще структурні перебудови вдалося зробити у Фонді?

Ми створили відділ розслідувань. Мені подобається команда, вона активна, жива, небайдужа - це найголовніше. Вони прийшли з правоохоронних органів, хочуть щось зробити, зарекомендувати себе. Але одна справа - бути слідчим, інша - економістом і слідчим. Нашим хлопцям-слідчим іноді не вистачає економічних знань. Буває, йдуть шляхом: він украв, давайте його спіймаємо, посадимо за грати. Але мені від цього ані холодно, ані гаряче. І державі теж. Потрібно, щоб він повернув кошти! Він винен гроші і повинен повернути активи.

Готових кадрів для відділу розслідувань на ринку немає. Я кілька разів піднімав цю тему, у тому числі перед нинішнім генеральним прокурором, перед СБУ, МВС, ДФС. Що нам потрібні кадри. Є позитивний досвід Південної Кореї. Там за аналогічним Фондом закріплено два прокурори і 15 слідчих із різних підрозділів. Ці люди повинні розуміти не тільки юридичну, а й економічну суть питання. Тоді буде синергія, успіх. Поки що ми не знайшли розуміння в Генпрокуратурі з цього питання. У той же час у роботі з київською прокуратурою ми набагато сильніше просунулися цього року.

Що про це свідчить?

Робота над окремими кейсами відділу розслідувань. Є непогані напрацювання за окремими напрямками і конкретними банками. Є перші результати повернення активів, і це вже добре.

Ви підписали угоду з деякими юридичними компаніями з транскордонного розшуку активів, щоб можна було шукати їх і за кордоном. Які успіхи?

Досвіду немає, ми набиваємо ґулі. За кордоном цим займаються так звані фаундери. Але вони хочуть відшкодування за рахунок надходження грошей. І тут виникає ступор. Тому що ціна питання - це в усьому світі така практика - доходить до 30% від вартості повернення. А в деяких випадках навіть більше.

У нашій державі парадоксальна ситуація: питають, не скільки повернули, а скільки ти заплатив тим, хто знайшов. І тут починаються пошуки винних. Кажуть: вони ж так багато заробили! Але ж головне, що вони повернули! Це питання не відрегульоване.

Проте за багатьма кейсами ми почали просуватися ефективніше. Наприклад, ми не мали досвіду роботи за форензіком (forensic). По Надра Банку KPMG аудит робили, по «Дельті» - «Ернст енд Янг». Ми, до речі, досі не можемо звіт у них прийняти. Тому що є низка моментів, які ми відстежили, а вони ні.

Коли формували завдання щодо форензіку, нам допомагали фахівці МВФ. Ми поставили мету: знайти усі докази недоліків у роботі акціонерів чи топ-менеджерів або злий намір щодо виведення активів. І завдання цього дослідження – довести, що є такі факти і підозри. І вони як аудитори це підтверджують. Для того щоб ми надалі використовували це у своїй роботі.

Звичайно, часом доводиться шукати активи за межами України. Наприклад, Південкомбанк. Колишні власники вже не в країні. Якісь активи у них залишилися у Донецьку – на непідконтрольній території. Незрозуміло, що робити. Потрібно шукати за кордоном. І коли ми розмовляємо з тими самими KPMG, які робили форензік по «Надрах», вони кажуть, що питання повернення активів затягуються навіть не на роки – на десятиліття. Найголовніше – це змусити тих, хто вивів активи, віддати хоча б частину. Щоправда, деякі політики намагаються на цьому спекулювати. Мовляв, за балансовою вартістю до Фонду зайшов актив 450 млн, проданий за 100 млн, значить, 350 - вкрали. Хто вкрав? Ну, звісно, працівники Фонду! Але ж це дурість.

А що ви робите з цінними паперами, які залишилися як активи?

У нас на балансі їх на 40 мільярдів. В одному «Хрещатику» - 2,5 млрд. І це теж велика проблема, бо це мертві папери. Потрібно зрозуміти, що це – гра «у довгу». Треба заходити і вимагати від тих, хто вивів активи, повертати їх. Я кажу цим позичальникам: панове, для вас дешевше викупити свої активи та кредити. Ви ж будете судитися та переховуватися до безкінечності. Будете підвищувати добробут окремих суддів, слідчих, прокурорів. Але питання буде незакрите доти, доки ви не викупите ці активи. Хтось розуміє, йде на співпрацю. Кажуть: дайте мені 7-10 років, я розрахуюсь. Але проблема в тому, що у нас ліквідація триває всього 5 років.  Як ми можемо надати боржнику розстрочку на 7-10 років? Це законодавчо не врегульовано. Але сама ідея непогана, беручи до уваги, що в країні економічна криза.

Вас постійно критикують – то погано продаєте, то погано розпоряджаєтесь активами. Часто і від депутатів можна таке почути...

Ага, особливо від тих, у кого «рильце в пушку». Вони найголосніше кричать «Тримайте злодія!». А взагалі ми звикли до бруду. Я завжди кажу, може, це грубо, але це насправді так: наш Фонд – це вигрібна яма продуктів життєдіяльності банківської системи. (Сміється. - Ред.).

Якщо серйозно, то ми і самі незадоволені результатами продажів. Адже ставили на цей рік план повернення від неплатоспроможних банків 7,2 млрд. Бачимо, що на кінець року буде близько 7 млрд.. Це не лише надходження від продажу, але й від роботи з активами.

Тому з деякими позичальниками працювали, з деякими домовляємося. Зокрема з тими, для кого кредитна історія – не порожній звук. Бо всі погані кредитні історії ми здамо до кредитного бюро. І ті, хто хоче працювати далі, мають розуміти, що якщо ти «кинув» кредитора, не виплатив банку свої борги, історія буде зіпсована.

Із тим, хто думає про перспективу, можна домовлятися. Але це близько 5% від усіх. Вдумайтесь у цифру: тільки 3% позичальників продовжують обслуговувати кредит після банкрутства банку. Тільки 3%! Це мізер.

У Фонді виникала ідея формувати пули кредитів і виставляти їх на продаж. Наскільки вона життєздатна?

У нас є така система і щодо юридичних, і щодо фізичних осіб. Це хороша і правильна ідея, і ми будемо її втілювати. Але при продажу пулом ти отримуєш меншу суму, ніж при продажу у роздріб. Тому до пулів будуть потрапляти лоти, які не було продано з 3-4 торгів зі зниженням ціни. Ми їх поєднуватимемо, нехай їх викуповує колекторська компанія. Такі лоти часто цікавлять представництва зарубіжних компаній.

Тобто саме ті активи, що погано продаються, будуть поєднувати? Незалежно від того, чи бізнес, чи фізичні особи?

Ні, пули будуть поєднуватися логічно: беззаставні кредити, автокредити,  іпотечні кредити та інше. Якщо застава за кредитом перебуває у Нацбанку за рефінансом, тоді регулятор особисто визначатиме, як йому продавати  це майно – можливо, одразу пулами. Ще раз підкреслю, наша задача – зібрати більше грошей.

Чому ви вважаєте, що це гарна ідея щодо пулів?

Бо менші працезатрати. І головне, що ми позбудемося активів зі свого балансу.  Плюс збільшимо відсоток тих, хто викуповуватиме свої борги з перших чи других торгів. Бо краще викупити, а не чекати проблем від колекторів, які  часто працюють на межі фолу з боржниками.

Ми попереджаємо боржників, надсилаємо листи, коли кредит виставляється на продаж. Вони починають грати на пониження ціни. Багато на ринку недобросовісних гравців, зокрема факторингових компаній, які мають доступ до інформації та працюють з клієнтами напряму. Багато тих, хто «розводить». Багато  покупців лінуються  зайти на сайт Фонду чи банку, тож вони наймають посередників-факторинг, про що потім часто жалкують.

Сподіваюся, наступного року ми зробимо так звані цифрові «кімнати даних». Покупці, котрі підписали із нами договір про конфіденційність, матимуть повну базу даних лотів – чиї кредити, які активи. Взагалі, я вважаю, що гриф «банківська таємниця» для тих банків, які збанкрутували – недоречний. Особливо для банків, які пішли з ринку через неплатоспроможність.

Ще одне важливе нововведення: ми ухвалили рішення, що з 1 січня 2017 року ми виставляємо активи на продаж лише на тих майданчиках, які уклали договір з Prozorro. Потім ми даємо ще місяць на те, щоб інші майданчики перейшли на цю систему. А з 1-го лютого всі лоти, які були розподілені на інші майданчики, якщо вони не продалися, ми забираємо і виставляємо на тих, які працюють із Prozorro.

Чому?

Бо ми маємо подолати «конвертні» продажі. основна проблема у тому, що працівники банку часто грають на стороні боржника. Вони «здають» їм усю інформацію, у тому числі  слабкі місця у кредитній справі, адже вони її писали. Отримавши ці дані, боржник звертається до суду й скасовує кредитний договір..  буває, що платоспроможний клієнт припиняє платити. Значить, до нього добіг хтось із факторингової компанії з інсайдерською інформацією і переконав, що не треба платити. І пообіцяв викупити кредит  «дешевше». І до нього лише через півроку доходить, що його «розвели». Банальна жадібність боржника заводить його у глухий кут.

А що не так із майданчиками?

«Хімічать»! Ми переконалися, що і на СЕТАМ є комерція. І там, і на інших майданчиках організаторів торгів вибудуваний цікавий бізнес. Наприклад, на певний актив є кілька бажаючих. Якимось дивним чином він або не з’являється на сайті, або його далеко ховають, або потенційний покупець не може зареєструватися під час торгів проходять ddos-атаки. Грають на одного покупця!

Тому ми прийняли рішення щодо Prozorro. Можливо, це теж не ідеальна система. Але низку ризиків ми прибираємо.

Але сьогоднішня недобросовісна робота багатьох майданчиків просто бісить. Нам потрібні продажі, добросовісні. Потрібно, щоб було більше покупців.  Коли участь у прозорих торгах бере кілька покупців, ціна часом зростає до 50%!

Prozorro виступає у ролі платформи для брокерів і дає можливість покупцю  зайти на будь-який майданчик і через нього купити лот. Нехай електронні майданчики будуть брокерами, а не спекулянтами та «рєшалами». Хочуть працювати – нехай бігають по ринку, шукають покупців. Нехай заробляють свої комісійні.

Як ви ставитеся до того, щоб змінити законодавство і дозволити не тільки фінансовим факторинговим компаніям викуповувати кредити?

Ми вже виходили з такою ініціативою на Нацкомфінпослуг. Але вони не пропустили цю ідею. Заявили, що їм потрібно теж вносити зміни до законодавства. Але це потрібно робити. Хоча факторингових компаній сьогодні багато, але вони просто посередники, які заробляють гроші. І заразом гроблять ринок, бо «розводять» клієнтів та збивають ціну на лоти.

Зрозуміло, що буде багато незадоволених. Бо ми позбавляємо нечесного заробітку багатьох людей. Почнуть бігати по судах, не виключаю і появи спірних судових рішень.

Кілька питань по Нацбанку. Є інформація, що певний час НБУ не погоджував ціну по активах під рефінансування. Яка зараз ситуація?

За нашою методологією остаточне рішення щодо вартості продажу майна під  рефінансом приймає правління НБУ. А всі отримані кошти йдуть туди. Нам за управління активами залишається 1,5%. Весь головний біль – нам, вся дохідна частина – їм. Ми сперечаємося, навіть до судів доходить – через грошові відносини.

Це навіть не позиція правління, але деякі розумники там є. А оскільки рефінанс  фактично їхні активи, то ми готуємо технічний бік їхнього продажу, відправляємо їм, а вони мають ухвалити рішення та виставити лот на аукціон. Звичайно, їм простіше. У них рефінанс сформований. А у нас – кредити, які потрібно обслуговувати. Тому ми поспішаємо, а вони кажуть – ми почекаємо. Але  це можна ще на нерухомості чекати, а кредит кращим з роками не стає. От, наприклад, дочекався НБУ: Дельта-Банк, позичальник «Дніпрометалсервісгруп», кредит 1,3 млрд грн. У них у заставі були також кримські активи. І вони пішли в ліквідацію. Їх взагалі виключили з реєстру. А потім швидко закрили – менше, ніж за рік. Навіть податкова виступила за те, щоб швидше ліквідувати це підприємство, незважаючи на величезну суму заборгованості. Хто  від цього виграв? Тому я й кажу: потрібно швидше продавати активи, бо таких шахраїв, як «Дніпрометалсервісгруп», дуже багато. Наприклад, по авіакомпанії МАУ, яка винна банку «Фінанси та кредит» 42 млн доларів. Була вина. Вже є рішення судів, що 33 млн вона вже не винна!  Є ціла шахрайська схема… Як «поклали» Градобанк?  Вони показали, що є збитки, бо недовидали кредит, і їх треба списати. Таку саму схему задіяли при банкрутстві банку «Фінанси та кредит».  Тому не можна сидіти на грошах, з ними потрібно постійно працювати. Зволікання – це шлях в нікуди.

А чому суди приймають такі рішення, як у ситуації з МАУ?

У нас взагалі всі стають на позицію позичальника - судді, слідчі, всі інші. А кредиторів можна «роздягати». От і роздягнули фактично всю банківську систему.

До речі, все частіше банки подають до суду, оскаржуючи рішення щодо визнання їх неплатоспроможними та введення тимчасової адміністрації. Прокоментуйте цю ситуацію.

В ідеалі потрібно ухвалити закон, щоб відкликання ліцензії у банку відбувалося за рішенням суду. Тоді більшість питань вдасться зняти. Подивимося на ситуацію  з Укрінбанком. НБУ виводить його з ринку. Ми заходимо. Є вкладники.  Протягом 20 днів ми повинні розпочати видавати їм гарантовані виплати. Ми виплачуємо 1 млрд 800 тисяч. Через деякий час банк оскаржує в суді рішення НБУ про виведення його з ринку. Вища інстанція постановляє відновити Укрінбанк. Ми говоримо: добре, але оскільки ми виплатили вашим вкладникам 1,8 млрд грн, ставте нас у чергу кредиторів. Але банк вчиняє «мудро»: через суд у Сєверодонецьку створюється компанія «Укрінком», яка є правонаступницею Укрінбанку, а сам банк ліквідують.  При цьому нова компанія є правонаступницею за активами, а не за зобов’язаннями. Проста злодійська схема, як вкрасти гроші у держави.

Ще один приклад – банк «Київська Русь». Там був подвійний баланс: один для НБУ, другий реальний. Але вони оскаржили рішення НБУ, щоб отримати доступ до активів, які залишилися. А те, що держава витратила майже 2 млрд на гарантовані виплати вкладникам, кого хвилює? Причому навіть якщо ми продамо всі активи «Київської Русі», то зможемо закрити максимум половину з тих двох мільярдів. Але нам і того не дають зробити! Суди ухвалюють рішення не на нашу користь. Є ще банк «Дельта», де ми виплатили 16 млрд гривень вкладникам, із них тільки 3 млрд повернули. Є банк «Фінансова ініціатива», де ми виплатили (3,7), і також питання повернення цих коштів лишається відкритим.

Щодо Укрінбанку, то ми готуємо звернення до НАБУ, ГПУ, Президента. Це не наша проблема, а проблема фінансової стабільності держави. І якщо створити прецедент, це може обернутися новими судовими позовами від банків щодо відновлення їх на ринку.

Наразі у нас загалом проходить понад 90 тисяч судів на суму більш як 200 млрд. У виконавчому провадженні ДВС перебуває близько 114 тисяч справ на суму 140 млрд.

Кажуть, державні виконавці після реформи почали активніше працювати. Відчули це?

Вони активні, коли приймається рішення суду щодо блокування виведення банку з ринку. Тоді вони приходять з рішенням суду, через турнікети перестрибують, щоб ти розписався, що не маєш права відправити банк на ліквідацію. Мабуть, у таких випадках вони чимось мотивовані. Ми це питання з Прем’єром обговорювали. Якісь рухи йдуть. Щось змінюється в кращий бік, і правоохоронці починають активніше працювати. Але у них вочевидь не вистачає кваліфікації.

Що може кардинально змінити ситуацію на краще?

Потрібно, щоб виконувалися закони. Щоб працювала судова система. У нас близько  4000 заяв до правоохоронних органів, рішення ухвалені по 5 чи 6 з них. Коли люди відчувають свою безкарність, вони так і поводяться. Наприклад, Український професійний банк. Він у ніч перед нашим заходом спокійно виводить усі активи на свої факторингові компанії. А ми бігаємо - судимося, воюємо. Це зробив і Єврогазбанк.  Якби ми одразу цю практику припинили, у нас не було б банку «Михайлівський» у тому прояві, у якому він є. Заміна застави – це крадіжка, схемний продаж – теж. Бо коли банк залишається неплатоспроможним, у нього немає грошей на коррахунках. Тільки обліковий запис у балансі.

Яка ситуація з «Михайлівським»?

Воюємо по судах. Намагаємося повернути активи, кредити ритейлові, застави. Працюють правоохоронні органи. Наче Дорошенко пішов на співпрацю зі слідством.

Які плани у Фонду на наступний рік?

Маємо вибудувати систему раннього реагування в тих банках, які є на ринку. Домовляємося з НБУ, вимагаємо від банків мати первинну інформацію. Зараз посилили вимоги щодо звітності. Раніше ми отримували звітність 15-го числа за минулий місяць. Але деякі, наприклад, «Націнвестиції» за ці півтора місяця збільшили нам навантаження гарантованої суми на 500 млн. Тепер ми, щоб не допустити цього, зробили подекадні звіти. І щойно йде збільшення, ми інформуємо Нацбанк, і він має розбиратися.

Друге – ми маємо змінити систему виплат вкладникам. Важливо отримати нормальну базу. Суть змін у тому, щоб клієнт міг звернутися до будь-якого банку, відкрити рахунок і отримувати виплати там. Добре, якщо він захоче залишити гроші на депозиті в іншому банку, але це має бути добровільно.

Крім того, я сподіваюся, що у 2017 році закінчимо формування процедур продажів. Це має йти на автоматі. Також поставимо на потік форензік. Щоб це відбувалося зусиллями не лише зовнішніх аудиторів, але й наших. Щоб ми, щойно зайшовши до банку, могли провести форензік і знати, що до цього призвело. Але це потребує певних внесків. Трохи удосконалимо нашу структуру. Адже вдосконалення – це вічний процес.