Сергій Боярчуков: Арбітражних керуючих часто демонізують

Сергій Григорович, які сьогодні існують головні больові точки процесу супроводження процедури банкрутства?

Мабуть, головна больова точка – це те, що закон про банкрутство часто використовують не за призначенням. Адже він є спеціальним законом, спеціальною процедурою, яка говорить, що ми маємо справу із суб’єктами господарювання, котрі перебувають у процедурі банкрутства. Ця тема дуже специфічна і апріорі конфліктна: учасники процедури банкрутства розуміють, що грошей на всіх не вистачить, і кожен з них намагається придумати якусь хитрість, щоб «добігти» першим, забрати більше та втекти подалі. І, повторюю, часто ця процедура застосовується не за призначенням, а для якихось речей, які не прийнято афішувати. Я маю на увазі фіктивне банкрутство, а не справжнє. Коли боржник використовує цю процедуру, щоб уникнути юридичної відповідальності перед банком, у тому числі для уникання або мінімізації оподаткування, перепродажу активів, іноді – рейдерства. Тож застосування цього закону дуже «широке».

Ви зачепили тему фіктивного банкрутства. Наскільки часто зараз на ринку застосовують цю процедуру, щоб уникнути відповідальності перед кредиторами?

Експерти твердять, що мало не більшість сучасних банкрутств – фіктивні. Можливо, це перебільшення, але таке буває досить часто. Коли боржник не ставить за мету очиститися від боргів, реанімувати підприємство, а має іншу істинну мету – очистити або захопити чужий актив.

Законодавець має припинити цю порочну практику?

Припинити це неможливо, адже це динамічний процес. Але вже зараз очевидно, що ми потребуємо два нових закони. Насамперед, закон про банкрутство фізичних осіб. Але градус дискусії з цього питання останнім часом знизився, та його все одно треба вирішувати. По-друге, сам закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Нинішня його редакція занадто недосконала, тож країні потрібен новий закон про банкрутство.

Дозвольте поставити питання щодо арбітражних керуючих. Під час форуму неодноразово звучали думки, що на них здійснюється тиск. Чи є така практика і як її припинити?

Так, така тенденція є. Коли виникають спірні ситуації, часто сторони бачать вихід у тому, щоб змінити арбітражного керуючого. І будь-який юрист, консультант, котрий бере справу про банкрутство, перше, що намагається зробити – змінити арбітражного керуючого на свого. Але неправильно і несправедливо ділити арбітражних керуючих на «своїх» і «не своїх». Вони апріорі мають бути незалежними. Їх функціональна задача – стояти у центрі процесу, дотримуватися процедур, тримати баланс між кредиторами та боржниками, судом, контролюючими органами. Вони організовують торги, контролюють організацію, яка здійснює торги. Мають багато функцій. Але, на жаль, не мають помічників. Хтось скаже, що вони у своїй роботі переходять межу. При цьому всі забувають, що арбітражні керуючі стоять посередні між конфліктуючими сторонами. Кредитор, особливо якщо це банк, вважає, що він йде за грошовим призом й для досягнення його мети всі засоби добрі. Боржник має інші цілі: або зберегти актив, або втекти, щоб до нього не було претензій. Єдина людина, яка не може втекти – арбітражний керуючий. Але він найбільш незахищений. Це при тому, що він нібито «ні до чого»: ні у кого грошей не брав, нікому не давав, прийшов на підприємство у якості тимчасового менеджера. Але, тим не менше, його атакують з усіх боків. І я все частіше останнім часом стикаюся з бажанням арбітражних керуючих кинути справу, бо вона викликає забагато негатива та не приносить позитиву.

Що може змінити ситуацію?

Підвищення гарантій професії. Щоб держава не боролася з арбітражними керуючими, а, навпаки, захищала їх. Під час Форуму по банкрутству прозвучала статистика щодо порушень з боку арбітражних керуючих. Але я вважаю, що Дисциплінарна комісія при Мін’юсті позбавляє арбітражних керуючих ліцензій часто під надуманими приводами. Безумовно, є нечистоплотні працівники, і їх справді потрібно карати – попередженням, позбавленням ліцензії тощо. Але за реальними, а не надуманими підставами.

Арбітражних керуючих часто демонізують, роблять ворогами. Кому це вигідно?

Причина в тому, що арбітражний керуючий стоїть у центрі будь-якого конфлікту між сторонами. Можливо, така сама ситуація у судді, але суддя має державну гарантію захисту. А от арбітражний керуючий мало того, що однозначно сприймається негативно, бо у конфлікті хтось обов’язково програє, так він ще й незахищений.

А новий закон про банкрутство може їх захистити?

У старому законі було намагання створити самоврядні організації, які мали на меті підвищити захист професії, посилити гарантії. Але наразі ці організації об’єктивно не працюють. Потрібно або шукати нові формати, або дати цим саморегулівним організаціям реальні повноваження та функції. Приміром, щоб дисциплінарні комісії проходили саме в рамках таких СРО, а не при Мін’юсті, або із залученням на засідання Дисциплінарної комісії представників саморегулівної організації, до якої входить арбітражний керуючий - «порушник».