Як франківський ЛРЗ роками доводили до банкрутства

Навіщо місту ЛРЗ

Початкова ціна аукціону — 33,92 млн грн, і це лише початкова ціна, адже тут не враховано борги підприємства — понад 15 мільйонів гривень, які перейшли у спадок від попереднього керівництва.

Також не береться до уваги сума, потрібна для модернізації заводу, — ця цифра починається від 50 мільйонів гривень. Тобто мерія готова витратити колосальні для міського бюджету гроші на купівлю підприємства...

Оскільки перший квартал 2017 року став дефіцитним для міського бюджету, то купівля підприємства  може свідчити лише про те, що хтось із медиків або вчителів недоотримає зарплати. Або школи та дитячі садочки в опалювальний сезон залишаться холодними.

Цікаво, що за підсумками першого кварталу 2017 року прибуток локомотиворемонтного заводу відсутній, і працює на підприємстві 270 людей із середньою заробітною платнею 3 960 гривень. При цьому за 2016 рік чисельність працівників скоротилася вдвоє, і попри неприбутковість упродовж всього року на кінець 2016-го вдалось вийти на мінімальний прибуток.

Натомість міський голова Руслан Марцінків каже, що завод прибутковий, на ньому працює 350 людей із середньою заробітною платнею 5 400 грн.

Фонд держмайна, який сьогодні володіє контрольним пакетом акцій Івано-Франківського локомотиворемонтного заводу, виставив низку вимог до покупця підприємства. Зокрема, основною вимогою є обов’язкове подальше збереження основного виду діяльності заводу. Детальніше про вимоги до покупця можна дізнатись за посиланням.

Як голосували

24 депутати прогосували «за» даний проект рішення. Утримався лише представник БПП Андріан Волгін. Франкція УКРОП не голосувала.

«Чи доцільно місту купляти цей завод з його боргами та необхідністю проведення модернізації, якщо цього року місто планує будувати «пасічнянський міст», - прокоментував одразу після сесії депутат Андріан Волгін.

Очільник комісії з питань оренди та приватизації комунального майна «укропівець» Сергій Гаєвський вважає, що підприємством, як і містом, повинні керувати професіонали.

«Якщо у нас нема професіоналів у комунальних підприємствах, то які професіонали будуть керувати тим заводом? Ми вже маємо приклад «Сервіс-Авто», і КП «ДРЕУ», і ще багатьох славнозвісних комунальних компаній, які стали банкрутами», - коментує Сергій Гаєвський.

На його думку, якщо міські керівники будуть займатися ще і локомотиворемонтним заводом, то є ймовірність того, що його спіткає доля тих комунальних підприємств, які стали банкрутами.

«А потім земля під тим заводом піде так, як іде по всьому місту», – прокоментував депутат.

Хронологія питання

Як повідомило проінформоване джерело, попередній керівник заводу Ярослав Ленів робив все для його занепаду та банкрутства.

Питання щодо звільнення керівника заводу Ярослава Леніва постало ще 25 серпня 2014 року, коли представники Міністерства інфраструктури на чолі з керівником Департаменту залізничного транспорту Олександром Федоренком приїхали на завод для проведення аудиту та заміни керівника. Робочу групу тодішнє керівництво заводу не допустило на об’єкт, а також погрожувало фізичною розправою.

Наступний етап заміни керівника почався у вересні 2015 року з передачі акцій підприємства від Міністерства інфраструктури у підпорядкування Фонду держмайна.

З боку ОДА було вивчено питання та запропоновано кандидатуру з числа працівників, начальника виробництва Ющишина Олександра Орестовича, якого підтримувало 70-80% трудового колективу.

В момент представлення нового керівника, Ярослав Ленів повторив «шоу» дворічного зразка, спробувавши залучити на свою підтримку представників громадськості, які цього разу йому відмовили.

У продовж двох років відбувалося постійне підбурювання колективу – «керівництво заводу хочуть замінити, для того, щоб довести завод до банкрутства, вас всіх звільнити, а майно продати».

Ярослав Ленів вів переговори з кількома потенційними покупцями, що хотіли викупити завод. Одна з цих компаній – литовська «Vilniuseneries» - хотіла перетворити підприємство у логістичний центр, ліквідувавши виробництво та звільнивши висококваліфікованих працівників.

Свої послуги Ленів оцінив у 10% вартості проекту. Коли прийшов наказ про його звільнення, він звернувся до компанії з відмовою від згаданої винагороди за умови його підтримки Посольством Литви в Україні та залишення його на керівній посаді.

Протягом останнього періоду роботи Леніва завод працював 2-3 дні на тиждень. Виконання замовлень, що поступають на завод, всіляко гальмувалося. Створювалися умови для укладання контрактів через фірми-»прокладки» синів Леніва та партнерів.

Зокрема, реалізація основної продукції (гальмівних колодок) своїм компаніям здійснювалося за заниженими на 10-20% цінами. Поставка матеріалів та комплектуючих відбувається за завищеними цінами.

В процесі вибіркової інвентаризації основних засобів було зафіксовано наступне.

Цех механічної обробки (в складі механічної ділянки, інструментального цеху, ковальського цеху):

- в ковальському цеху відсутні інвентарні номери на деяких об’єктах, зокрема, поряд з обладнанням плавки поковок (можливо це частина обладнання або інвентар);

- в ковальському цеху відсутній об’єкт з інвентаризаційного опису з інв №132369; за словами керівника цеху, об’єкт знаходиться на території, що не працює в даний момент цеху (на місці передбачуваного його знаходження ідентифікувати об’єкт не вдалось, так як інвентарний номер не був видним);

- на території інструментального цеху присутній об’єкт без інвентарного номеру, переміщений з ковальського цеху як об’єкт з інвентарним № 132365;

- тельфер з крана консольного з талю інвентарний №132361 був переданий в ремонтну службу головного механіка (за словами начальника цеху, первинні документи на частковий демонтаж і переміщення об’єкта на поточний момент не оформлені (потрібно оформлення документів);

- в кожному з оглянутих підрозділів присутні об’єкти ОЗ в неробочому стані, на деяких з них відсутня частина комплектуючих, деталей (були демонтовані ймовірно в ремонт або пропали).

Цех ливарний:

- за словами працівника, в експлуатації цеху перебували 2 нові формувальні машини (2001 р. введення) і 3 зношені формувальні машини (з 1990 року введення) – при частковому огляді вказані в наявності 1 нова і 1 зношена. Встановити, чи був об’єкт переміщений або взагалі відсутній не було можливим.

Ліквідація не повністю замортизованих основних засобів має здійснюватися за згодою Міністерства інфраструктури України та відповідного нормативного акту Товариства. Протягом 2016 року в обліку присутні операції списання об’єктів основних засобів тільки з нульовою балансовою вартістю.

КУДИ ДІЛОСЬ ОБЛАДНАННЯ?

За період з травня по грудень 2016 року вивезено металобрухту близько 300 тонн.

Цікава математика

В 2016 році ЛРЗ працював в середньому 15 днів на місяць (3,5 днів на тиждень). В 2017 році – в січні 7 днів, в лютому 11 днів (згідно наказу).

Замовлення на завод від клієнтів не брались, а ті, які брались, в основному виконувались через штучних посередників. Наприклад: завозився метал, оформляли як завезення деталей для шліфування, а насправді робилась повноцінна шестерня, різниця між оформленням і реальною роботою складала 8 разів (виготовлення – 8 тис. грн, шліфування – 1-1,2 тис. грн).

Другий приклад: ТГМ (тяговоз) ціна ремонту 700-800 тис. грн, оформлялось 250-300 тис. грн. через посередника. Посередниками, як правило, виступали компанії синів Леніва або його партнерів.

ПАТ «Івано-Франківський ЛРЗ» був заснований в 1866 році. Основний вид діяльності заводу - ремонт та обслуговування інших транспортних засобів.

У користуванні товариства перебуває 34 споруди та земельна ділянка площею 9,96 га.

Станом на початок 2017 року кредиторська заборгованість ПрАТ становила 21,1 млн грн, в тому числі перед бюджетом – 2,31 млн грн, по виплаті заробітної плати – 1,15 млн грн. Дебіторська заборгованість перевищує 20 млн грн, в тому числі 18,9 млн грн – заборгованість за продукцію і послуги.

Середньооблікова кількість працівників заводу на 1 квітня поточного року – 270 осіб. Статутний капітал ПрАТ становить 19,56 млн грн.

З 6 березня 2017 року після перемоги в конкурсі ФДМ на заміщення вакантної посади керівника завод очолив Олег Сирота, який раніше обіймав посаду начальника відділу зовнішніх правових відносин Івано-Франківського ЛРЗ, до цього – експерта з питань інвестицій та капітального будівництва НЕК «Укренерго».

За матеріалами: Firtka