Logo
До статей

Об’єктивний та неупереджений відбір кандидатів до Верховного Суду під великим питанням

13 липня, 2017
Журналістські статті
Об’єктивний та неупереджений відбір кандидатів до Верховного Суду під великим питанням

Одна з першочергових вимог міжнародних організацій, що підтримують Україну, – судова реформа. Без проведення судової реформи неможливо не тільки покласти край таким явищам, як корупція, а й залучити в Україну інвестиції, які потрібні для економічного зростання країни.

Нещодавно Європейська бізнес-асоціація оприлюднила результати опитування керівників 142 найбільших іноземних та вітчизняних компаній, що працюють в Україні, щодо стану інвестиційного клімату в країні. Результати свідчать, що хоча ситуація загалом поліпшується, але ще залишається безліч проблем на шляху подальшого покращення. І фактор повільної судової реформи назвали більшість опитаних представників бізнесу.

Один з аспектів судової реформи – очищення судових установ та наповнення їх новими кваліфікованими кадрами або ж суддями зі стажем, які довели свою відданість Феміді.

Як свідчать матеріали, що потрапили в розпорядження «Банкрутство та ліквідація», об’єктивному відбору кандидатів на посади суддів чиняться перешкоди з боку Громадської ради доброчесності (ГРД) при Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС), яка здійснює перевірку суддів на чесність та незаангажованість. Разом із тим, до об’єктивності роботи ГРД є багато питань.

Спочатку кілька слів про саму ГРД. Координатором  ради є Віталій Титич, якого висунули громадська організація «Автомайдан» та міжнародна Transparency International Ukraine. Склад ради налічує 20 осіб, але тільки  дві людини  мають право підпису під рішеннями ради, один із них – Титич. Тобто фактично він може впливати на схвалення кандидатур до Верховного Суду України шляхом підписання або непідписання відповідних позитивних або негативних висновків щодо кандидатів.

Стали відомі деякі подробиці рішень, що були прийняті ГРД під головуванням Віталія Титича. Зокрема мова йде про розгляд двох кандидатур на посаду суддів Верховного Суду України - Ірину Панову та Олександра Короткевича, щодо яких ГРД надала негативний висновок.

Висновок щодо Ірини Панової Громадська рада доброчесності затвердила ще 14 квітня цього року. Це документ, що висвітлює, як оцінює ця організація доброчесність кандидатів. Згідно ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ГРД має аналізувати чесність та порядність кандидатів, відповідність їхніх статків заробітній платні (аби зрозуміти, чи бере суддя хабарі, чи ні), моральні якості кандидата тощо. У своєму ж висновку по судді Пановій ГРД посилається на рішення ВГСУ, прийняте при головуванні Панової 24.04.2011 у справі № Б29 / 117-09-6, і дозволяє собі оцінювати це рішення як таке, що «суперечить практиці Європейського суду з прав людини і порушує право на справедливий суд». Згідно ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ГРД створювалася з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Однак ГРД не є органом, який може давати оцінку правосудності будь-якого рішення суду. Тим часом, якщо знайти в Єдиному реєстрі судових рішень цю ухвалу ВГСУ, оцінку якій надала ГРД, то можна побачити, що стороною у справі виступав ніхто інший, як Віталій Титич, котрий був на той час виконувачем обов’язків директора державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів». Він фігурував у першому банкрутстві цього підприємства і був його ліквідатором. Але процедура була припинена постановою ВГСУ від 1 квітня 2009 року. А ось при другій спробі банкрутства «Придніпровського заводу кольорових металів» Віталій Титич виступає вже як в.о. директора. І ухвала суду під головуванням Ірини Панової була прийнята не на користь Титича. Тобто ГРД надає оцінку судовому рішенню, прийнятому колегією суддів, не знаючи ані обставин, ані матеріалів справи. Може, через те, що ця суддя винесла рішення не на користь одного з членів ГРД? А той факт, що Титич брав безпосередню участь у цьому засіданні, свідчить про ймовірні намагання звести рахунки з суддею, яка винесла вирок не на його користь.

Другий негативний висновок ГРД стосується судді того ж ВГСУ Олександра Короткевича. У висновку також є посилання на справи, в яких доля звела разом суддю-кандидата та Віталія Титича – постанова ВГСУ від 17 грудня 2014 року по справі №Б8/022-12 про банкрутство ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція». В постанові ВГСУ було припинено посягання на майно підприємства з боку керуючого санацією і розпорядника майна цього підприємства Олексія Жмайла. Цікаво, що Олексій Жмайло є партнером Віталія Титича – вони разом створили адвокатське об’єднання «Віталій Титич та партнери». Примітно, що стосовно Олексія Жмайла порушено низку кримінальних проваджень: щодо вимагання неправомірної вигоди від акціонерів ПрАТ «Білицький завод «Тепло звукоізоляція» у розмірі 2 млн. євро та від комітету кредиторів ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний завод «Біличі», які перебувають на стадії досудового розслідування. Також щодо зловживання повноваженнями та укладення без погодження з комітетом кредиторів ПрАТ «Білицький завод «Тепло звукоізоляція» договору комісії з ТОВ «Корост-БЕП», обвинувальний акт за яким перебуває на розгляді Печерського районного суду міста Києва. Варто зауважити, що в усіх зазначених кримінальних провадженнях щодо Олексія Жмайла Титич В.М. фігурує як його захисник, а ТОВ «Корост-БЕП» було залучено як інвестора одночасно з призначенням Жмайла О.В. керуючим санацією як у процедурі банкрутства ПрАТ «Білицький завод «Тепло звукоізоляція», так і в банкрутстві ПАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний завод «Біличі».

У негативному висновку щодо судді-кандидата Олександра Короткевича рішення, яке він виніс по справі, в якій фігурував компаньйон Титича, називається «свавільним» і таким, що є «порушенням принципів професійної етики незалежно від того, чи було таке рішення оскаржене, скасоване, чи притягався суддя до юридичної відповідальності». Тобто ГРД вдруге дає негативну оцінку судовому рішенню через те, що суддя виніс рішення не на користь одного з членів ГРД - Титича, а саме його партнера Жмайла, бо попереднє рішення суду апеляційної інстанції (КАГС) було прийняте на його користь та за його апеляційною скаргою. Себто незалежно від того, чи давав оцінку рішенням ВГСУ суд вищої інстанції, Громадська рада, одним з координаторів якої є Титич, робить це сама.

У цій історії можна згадати вираз «А судді хто?». Чи має моральне право Громадська рада доброчесності виносити подібні рішення стосовно суддів-кандидатів, якщо є сумніви в доброчесності самих членів ради? 

Коментарі
Додати коментар