Logo
До статей

Мін’юст vs приватні виконавці – 6:10 у першому таймі

08 листопада, 2017
Журналістські статті
Мін’юст vs приватні виконавці – 6:10 у першому таймі

Напевно, тільки ледачий не чув історію про провальні осінні іспити приватних виконавців. Спочатку здавалося, що реформа поступово стартувала: перші щасливчики проходили навчання і стажування, складали іспити та відкривали вхідні двері в нову правову професію. Склалося враження, що впровадження ефективної системи виконання судових рішень в Україні вже не за горами!

Однак восени ситуація з показниками успішного складання іспитів кандидатами у приватні виконавці значно змінилася. За результатами 6-ти екзаменів, що відбулися у вересні-жовтні, до виконання професійних обов’язків допущено лише 10 правників. Усім іншим, як зазначається в офіційних повідомленнях на сайті профільного Міністерства, у видачі свідоцтва приватного виконавця було відмовлено.

Нагадаємо, що передували цьому зміни до Порядку допуску до професії приватного виконавця (далі – Порядку), які були внесені наказом Міністерства юстиції від 18.09.2017 р. №2905/5, додавши до процедури кілька суттєвих новел. На думку юристів, саме це можна пов'язати як причину та наслідок.

Доки навколо особливостей обчислення балів та успішності кандидатів на екзаменах продовжуються дискусії (представники Міністерства юстиції озвучують аргумент про погану підготовку кандидатів – прим. ред.), претенденти на свідоцтва з цим категорично не погоджуються і подають позови до Міністерства.

Журналісти звернулися із запитом до Міністерства юстиції для уточнення, у зв’язку чим були прийняті такі зміни, а також які чинники при цьому враховувалися. У своїй відповіді, за підписом заступника міністра з питань виконавчої служби Сергія Шкляра, Мін’юст зазначив, що коригування до Порядку відбулися «з урахуванням результатів роботи тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців і зауважень експертів та спрямовані на вдосконалення процедури визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця».

Тестолог, президент МГО «Універсальна екзаменаційна мережа» Сергій Мудрук у коментарі підтвердив, що консультації з ним насправді проводилися. «Дійсно, представники Міністерства юстиції запрошували мене на зустріч, під час якої проходило обговорення з представниками донорських проектів (ЄС, ОБСЄ та ін.) майбутніх змін до Порядку. Зустріч відбулась після публікації мого інтерв’ю та передувала змінам у нормативному документі», – проінформував експерт.

Пан Мудрук зазначив, що ще влітку минулого року він рекомендував Мін’юсту публікувати один або кілька прикладів повного тесту, а не повний набір усіх можливих тестових запитань. «Загальноприйнятою, найрозповсюдженішою практикою у світі є публікація якісно та детально розробленої програми тестування і sample exams (прикладів екзамену). Такий набір інформації є достатнім для підготовки кандидатів до вимірювання предметних компетенцій, не перетворює таке вимірювання в оцінку обсягу та ефективності зусиль, витрачених на механічне запам’ятовування. У 2016 р. Міністерство вирішило опублікувати повну базу тестових запитань, але зараз прислухалося до рекомендації, повторно наданої в нових умовах», – констатував тестолог.

У відповіді на наш запит Міністерство також деталізує своє бачення інших змін у процедурі іспиту. Зокрема, чиновники вважають, що «встановлення мінімальної кількості балів, яку необхідно отримати особі за виконання практичного завдання, щоб скласти кваліфікаційний іспит, спрямоване, передусім, на усунення ситуації, коли недоліки результату з одного етапу тестування можна компенсувати успішними результатами з іншого».

На підтримку цієї позиції наводяться аргументи про те, що раніше «непоодинокими були випадки, коли за відповіді на тестові питання теоретичної частини автоматизованого анонімного тестування та за виконання ситуаційних завдань особи отримували настільки високі бали, що фактично нівелювалося значення третього етапу іспиту». Міністерство стверджує, що «найбільш повно скласти уявлення про практично значущі професійні навички особи та перевірити її професійну компетентність дає змогу саме виконання практичного завдання». А що стосовно цієї ситуації говорить досвід осінніх іспитів, зі слів їхніх учасників?

Провальний іспит 25 вересня: історія з продовженням

У день першого осіннього екзамену, 25.09.2017 року, коли за результатами першого етапу тестування жоден із кандидатів у приватні виконавці не склав іспит, більшість правників у своїх аргументах у соцмережах та неофіційних коментарях стверджували, що відбувся збій у системі. Тоді на сторінці інтернет-проекту «Приватні виконавці» з’явилася така інформація: «Наразі Мін'юст зв'язується з НАІС (ДП «Національні інформаційні системи», що здійснює технічне і технологічне обслуговування реєстрів, які створюються відповідно до наказів Мін’юсту – прим. ред.) для отримання інформації, чи відбувся збій у системі». Варто зазначити, що тестування проводився вже зі змінами, які набули чинності напередодні. Про це учасникам перед початком іспиту оголосила Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі – Комісія, Тимчасова комісія).

На думку тестолога Сергія Мудрука, причину нестандартної ситуації з тестуванням 25 жовтня слід шукати точно не в змінах до Порядку. Що ж стало причиною провалу? Учасники іспиту майже в один голос скаржаться на технічне забезпечення, посилаючись на постійні збої.

«У когось видавало три варіанти відповіді замість чотирьох. Когось вибивало з системи, тому кандидат заходив знову (хоча на початку іспиту нас запевняли, що технічно це неможливо). В ситуації, коли система запропонувала три варіанти замість чотирьох, «спеціаліст» (як нам його представили) щось зробив на своєму комп'ютері, а за 5 хвилин у кандидата були вже всі 4 варіанти відповіді. У всіх учасників, як вони згодом між собою з'ясували, траплялися ідентичні запитання, чого не повинно було статися», – розповідає кандидат у приватні виконавці Володимир Боєру.

Ще один кандидат у «приватники», що складав іспит 25 вересня, адвокат Дмитро Гненний розповідає, що траплялися випадки, коли варіанти відповідей не відповідали чинному законодавству, запитання були складені відповідно до застарілих нормативних актів, а окремі формулювання запитань не мали однозначної відповіді. Також він зазначив, що трохи дивним виглядало те, що при оцінці ділової мови майбутніх приватних виконавців деякі запитання не були бездоганними з позиції мовної практики (наприклад, починалися зі слів «на протязі якого часу…» тощо).

Ще одна проблема, про яку говорять учасники «чорного» іспиту, полягає у формулюванні запитань. За їхніми словами, є значна вірогідність наявності у базі набору запитань, правильні відповіді на які не є такими з позиції системи. В той же день, 25 вересня, всі кандидати направили до Комісії звернення з приводу технічних недоліків роботи. Дмитро Гненний уточнює, що в цьому колективному зверненні до комісії містилося прохання перевірити викладені факти та поновити право групи на складання іспиту (у разі підтвердження помилок у роботі системи), а також надати об’єктивну оцінку отриманих балів (за наявності технічної можливості) та допустити осіб до продовження складання іспиту.

Однак наступного дня на сайті Міністерства з’явилося повідомлення: «За результатами проведення кваліфікаційного іспиту прийняте рішення відмовити у видачі посвідчень приватного виконавця 19 особам, які іспит не склали» (тобто всі кандидати, які з’явилися на іспит та складали його – прим. ред.). Це викликало доволі великий резонанс у правничій спільноті, який отримав свою «реалізацію» не лише у вигляді професійних online/offline-дискусій та колективного звернення, а ще й адміністративного позову В. Боєру про визнання неправомірним рішення про відмову у видачі посвідчення приватного виконавця та його скасування.

У своєму обґрунтуванні позивач посилається на ст. 58 Конституції України, ст. 21 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п. 3 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», наголошуючи, що «таким чином, на момент проведення іспиту 25.09.2017 р., зміни до Порядку допуску до професії приватного виконавця від 18.09.2017 р. взагалі не набули чинності та не могли бути застосовані». Наразі за позовом вже відкрите провадження та призначене перше судове засідання.

Окрім того, у відповіді на запит нашого видання щодо іспиту 25 вересня Міністерство юстиції повідомило, що результати кваліфікаційного іспиту затверджені у встановленому законом порядку, а отже, відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, має право скласти його повторно не раніше ніж через 6 місяців. Проте, як бачимо, історія продовжується.

Досвід інших груп: важливі акценти

Що стосується другого та третього іспитів, які відбулися 2 і 9 жовтня за новою процедурою (однак, із розповідей учасників, переважно з тим же набором запитань, що траплялися кандидатам раніше), то вони також не продемонстрували великої результативності. 2 жовтня пройшов випробування лише один кандидат, а 9 жовтня не було жодного позитивного результату. При цьому на кожному іспиті були присутні 14 осіб з 23 допущених. Як результат – значно нижча подальша явка учасників на іспити (у порівнянні з попередніми) та знижена зацікавленість у старті навчання.

Про це 17 жовтня, у перший день нового навчального набору слухачів, що передує стажуванню/іспиту, зазначив на своїй сторінці у Facebook Олександр Кузь – знаний фахівець у галузі виконавчого провадження, який викладає майбутнім кандидатам. «З кожним наступним потоком навчальних курсів охочих стати приватним виконавцем все менше і менше. Сьогодні на відкритті навчальних курсів 5-го набору зареєстровано лише 99 осіб (можливість потоку – 210 слухачів). На 6-ий потік навчальних курсів, який розпочнеться, можливо, в листопаді цього року, подали заяву приблизно 160-170 осіб. За таких умов реформа запровадження інституту приватних виконавців, як і реформа виконання судових рішень, дуже пробуксовує», – стверджує експерт.

Щоправда, подальші іспити певною мірою продемонстрували вже дещо кращу успішність: 20 жовтня вдало склали тест 2 кандидати, 23 жовтня – 4 кандидати, 30 жовтня – 3 кандидати. Журналісти поцікавилася думками учасників щодо тестування з огляду на складність запитань та технічну частину, а також попросила надати рекомендації майбутнім колегам.

Кандидат у «приватники», який єдиним склав іспит 2 жовтня, Дмитро Недоступ стверджує, що в той день програма працювала без зауважень, однак всі кандидати були вражені низькими балами на першому етапі. За його словами, на екзамені були запитання «вище середньої тяжкості», а завдання другого етапу здалися йому менш складними, у порівнянні з першою частиною, оскільки стосувалися виключно виконавчого провадження.

«Я не був впевнений у кількох відповідях та отримав відповідний бал. Нарікань на якусь невідповідність у мене немає. Після іспиту, прочитавши норми закону, я виявив власні помилки», – ділиться враженнями пан Недоступ. Третє завдання успішному кандидату видалося найскладнішим (через можливу «закрученість» умови завдання та «пастки» у додатках до нього), особливо для тих, хто раніше не працював в органах ДВС.

Василь Лелеко, який складав тест 20 жовтня та вдало пройшов першу частину іспиту, проте не склав другу – ситуаційну, говорить переважно про позитивні враження. Однак, за його словами, запитання містять дуже заплутані формулювання, а іноді трапляються варіанти відповідей, які взагалі можуть не стосуватися запитання. «Звичайно, необхідно мати значні теоретичні знання для проходження першого етапу та потрібно бути дуже уважним. На другому і третьому етапах наявність практичного досвіду, безумовно, є обов'язковою», – наголошує кандидат. Причиною свого провалу пан Лелеко називає питання щодо процедури стягнення аліментів з боржника, що перебуває закордоном, з яким він у своїй правовій практиці, на жаль, раніше ніколи не зіштовхувався.

Олександр Мукорез, який успішно склав іспит 20 жовтня та незабаром отримає свідоцтво, також не має нарікань на технічну частину іспиту. «Дуже зручно, що є можливість позначити запитання, у яких кандидат не впевнений. Хоча на другому етапі ситуаційних завдань така відмітка ставиться на все завдання, що не зовсім зручно. На третьому етапі комісія замінила моє практичне завдання, оскільки pdf-додатки не завантажилися (це виключно технічний збій). Заміна завдання відбулась автоматично і надалі я продовжив виконання. Загалом, програма працювала стабільно, без викидань та зависань», – розповів про особистий досвід пан Мукорез.

За його словами, найважчим був перший етап, де потрібно відповісти на 100 запитань. Кандидатам варто серйозно підійти до підготовки до іспиту, адже варіанти відповідей схожі, а інколи різниця може бути в одному слові. «Деякі статті закону я вчив напам'ять (наприклад, випадки зупинення/підстави закінчення виконавчого провадження). Звичайно, необхідно уважно читати умови завдання, оскільки укладачі тестів у деяких випадках відверто маніпулюють положеннями законів та умовами завдань. Найдовший варіант відповіді не завжди означає, що він правильний», – ділиться власними лайфхаками тепер уже приватний виконавець.

Інший успішний кандидат Дмитро Недоступ радить майбутнім колегам уважно читати умови завдань другого та третього етапу. «Особисто мені часу, відведеного для іспиту, на перших двох етапах вистачило, щоб двічі переглянути всі запитання. На третьому етапі раджу спочатку прийняти рішення, а лише потім викладати його у вигляді процесуального документа», – зазначив «приватник».

Тобто думки тих, хто вже пройшов іспит, збігаються у тому, що для майбутніх кандидатів важливими є не лише теоретичні знання з права та спеціалізовані навички у сфері виконавчого провадження, а й наявність відповідної практики.

Деякі правники мають іншу позицію з цього приводу. Зокрема, Василь Лелеко не є прихильником тестування із загальними нормами права. Він вважає, що їх кількість має бути мінімальною. «Ніхто з колег не розуміє та не бажає розуміти, навіщо виконавцю знати про те, як набувається чи втрачається громадянство або що є предметом архівознавства. Виконавці повинні досконало володіти нормами законодавства з виконавчого провадження», – аргументує пан Лелеко. Багато в чому згоден зі своїм колегою О. Мукорез. Він стверджує, що оскільки головним завданням іспиту є перевірка професійних знань, варто було б встановити пропорційність питань з різних галузей права.

Важливим недоліком пан Лелеко вважає те, що в підсумку кандидат отримує результат – набрав достатньо балів чи ні. «Програма не відібражає поточний результат. Неможливо перевірити себе та екзаменаторів. Хто знає, можливо, відбулося втручання в систему сторонніми. Можливо, відповідь претендентів навмисно була виправлена на неправильну. Стосовно цього було дуже багато зауважень від тих, хто не склав іспит. Цей момент потрібно відкоригувати», – резюмував правник.

Такий потрібний інститут апеляції

Окрім рекомендацій щодо покращення процедури проведення кваліфікаційного екзамену, багато кандидатів у приватні виконавці, з якими спілкувалася, наголошують на необхідності впровадження апеляції на результат такого іспиту. Особливо, це актуально для практиків, які в результаті складання іспиту отримали негативний результат. По-перше, вони хотіли б зрозуміти, де помилилися; по-друге, хотіли б мати можливість це оскаржити. Варто зазначити, що таку процедуру тестолог Сергій Мудрук рекомендував впровадити Міністерству ще в минулому році.

Отже, проблема полягає в тому, що Міністерство на іспиті «приватників» не публікує оцінку за критеріями, а оприлюднює лише загальну оцінку за окремі етапи (як за теоретичну частину першого етапу, друге завдання, так і за практичний третій етап). До речі, критерії оцінки третього етапу Комісією викликали запитання ще за старою процедурою навіть у тих кандидатів, які успішно склали іспит.

Адвокат, кандидат у приватні виконавці Максим Костін, якому ще на одному з літніх іспитів не вистачило 1,25 бала до свідоцтва «приватника», має кілька запитань до оцінки свого іспиту та вважає, що міг би вирішити це питання шляхом процедури апеляції. Юрист розповідає: «Цікаво, яким чином система оцінює правильні/неправильні відповіді, а також з чого виходить Комісія, оцінюючи практичне завдання. Зокрема, як можна оцінити законність рішення від 1 до 5 балів; скільки потрібно зробити помилок при оцінці ділового мовлення чи граматики, для того щоб отримати певний бал тощо».

«Не існує чітких вимог, відповідно до яких має оцінюватися дотримання критеріїв під час вирішення практичного завдання. Навіть якщо йти до суду, кандидати не зможуть аргументувати, у скільки балів повинно бути об’єктивно оцінено практичне завдання. Порядок доступу до професії визначає, що практичне завдання оцінюється індивідуально кожним членом Комісії за 5-бальною шкалою оцінювання, в якій 5 – досконалий рівень; 4 – добрий рівень; 3 – посередній рівень; 2 – низький рівень; 1 – дуже низький. Однак що вважати досконалим рівнем, а що посереднім – залишено на особистий розсуд членів Комісії», – роз'яснює пан Костін. 

Апелюючи до норм законодавства, він розповідає історію про спробу отримати результати іспиту «на руки». Після звернення за допомогою адвокатського запиту спочатку до Тимчасової комісії, а згодом двічі до ДП «НАІС» кандидат отримав формальні відповіді. По-перше, Тимчасова комісія не може надати відповідь, оскільки не володіє цією інформацією, а ДП «НАІС» є окремою юридичною особою, тому потрібно туди звертатися. По-друге, підприємство не є розпорядником інформації, а здійснює лише технічне обслуговування, тому не може надати відповідь на такий запит. В результаті – позовна заява щодо відмови у видачі йому посвідчення приватного виконавця. 27.10.2017 р. відбулося перше засідання у справі, однак представник Тимчасової комісії не з'явився, тому засідання було відкладено.

«Насправді, суд – це крайній захід. Можливо, якби мені надали мої варіанти відповідей, я б заспокоївся і почав краще готуватися до складання нового іспиту. В ситуації, коли відповіді ховаються від кандидатів, залишається лише звертатися до суду», – коментує свої дії М. Костін.

Тут знову ж таки постає питання про необхідність законодавчого закріплення інституту апеляції на результати іспиту. Законодавча норма про таку можливість – це те, що дійсно могло б допомогти у такому випадку. Позивач Костін наводить приклад зі свого досвіду: «За критерієм законності прийнятого рішення Комісія оцінила мою відповідь на практичне завдання у 0 балів, хоча я був впевнений у його та готовий аргументувати рішення з посиланням на норми закону і практику Верховного Суду України. Можливо, якби існувала можливість навести Комісії власні аргументи на користь того, що тестове завдання було вирішене правильно, члени Комісії змінили б свою позицію, а в мене не було б потреби звертатися до суду».

Однак на цьому спори навколо іспиту на отримання свідоцтва приватного виконавця не закінчуються, зокрема щодо третього етапу іспиту.

Цей спірний третій етап

В результаті внесення змін до Порядку було встановлено мінімальний прохідний бал для третього етапу іспиту – практичного завдання. Це нововведення Міністерства спричинило дуже багато дискусій серед кандидатів та практикуючих юристів. Що про це думають експерти, юристи та Міністерство?

Коментуючи третій етап кваліфіспиту, Сергій Мудрук наголошує, що саме ця частина іспиту є вкрай важливою, адже перевіряє реальні професійні компетенції, а не просто знання. «Відсутність власного прохідного бала на третьому етапі було значним недоліком, – стверджує пан Мудрук. – Прохідний бал має бути більшим ніж 10 з 25 балів. Чому саме 10 балів? Тому що продемонстрована кандидатом хороша стилістика ділової української мови та грамотність приносить йому саме 10 балів у процесі виконання практичного завдання».

Це пов'язано з тим, що визначені законом і нормативною документацією способи оцінювання практичного завдання вимагають оцінки грамотності та стилістики наданого кандидатом тексту незалежно від його правничої суті. Крім того, експерт вважає, що встановлений Міністерством прохідний бал 15 є дуже лояльним до кандидатів: «Він означає, що статус «склав» отримуватимуть кандидати з правильною письмовою мовою, що продемонстрували лише 1/3 частину (5 балів) від максимального рівня (15 балів) оцінки в частині суті практичного завдання».

За словами кандидатів, набрати 15 балів за практичне завдання – це не так вже й просто? Наприклад, ще влітку на одному з іспитів жоден кандидат не отримав за практичне завдання 15 балів. Вже після внесення змін до Порядку окремі кандидати, які продемонстрували хороші результати на першому та другому етапах, в результаті взагалі не склали іспит саме через завдання третього етапу.

Ще один нюанс був зафіксований на іспиті 30 жовтня. Два кандидати, маючи однакову кількість балів, можуть отримати різні результати: один з них отримає посвідчення, а інший – ні. Причина в новому принципі обчислення результатів іспиту. Кандидати та їхні колеги у правовій спільноті надалі обурюються щодо доречності/коректності таких змін. Справа тут не лише в особливостях оцінки третього етапу Комісією чи у впровадженні прохідного балу. Наразі, наскільки відомо, у судах України оскаржується законність наявності третього етапу на кваліфікаційному іспиті приватного виконавця одразу за двома позовами.

Обґрунтувати цю ситуацію можна таким чином. Ст. 21 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» передбачено, що кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Саме таке твердження має на меті виключити корупційні чинники та усунути вплив членів кваліфікаційної комісії на оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту. Ідея, закладена в законі, була дещо доповнена наказом №3053/5 від 25.10.2016 р. «Про затвердження Порядку допуску до професії приватного виконавця». До кваліфікаційного іспиту було додано практичне завдання, яке оцінюється Кваліфікаційною комісією.

«Такий порядок виконання та оцінювання практичного завдання не відповідає вимогам щодо автоматизованості, оскільки останнє полягає в автоматизованості усього процесу від надання відповідей до їх оцінювання. Враховуючи зазначене, факт підготовки практичного завдання на комп’ютері без автоматизації процесу оцінювання не може вважатися автоматизованим анонімним тестуванням», – коментує Олексій Воронько, керуючий партнер адвокатського об`єднання ЮФ «Ario», позивач до Міністерства юстиції. Він наголошує, що такий позов до Міністерства – це спроба встановити, хто має право на правду. Якщо вдасться довести, що Міністерство не праве у цьому аспекті, то й інші питання, які викликають аналогічний суспільний інтерес і резонанс, аналогічно можна буде ставити під сумнів та вимагати перегляду.

Яка ж позиція Міністерства щодо окресленої проблематики? Мін'юст вважає, що таке практичне завдання відповідає вимогам автоматизованого тестування. «Практичне завдання є тестовим завданням відкритої форми, яке передбачає самостійне конструювання відповіді особою та повністю виключає можливість надання правильної відповіді шляхом вгадування. Таким чином, норми розділу V Порядку повністю узгоджуються з вимогами Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та прийняті з метою його вдосконалення», – йдеться у відповіді Міністерства.

Пан Воронько, озброївшись нормами законодавства та судовою практикою, має власні аргументи. Він звертається до аналогії з конкурсом до Верховного суду та ч. 3, ст. 78 Закону «Про судоустрій і статус суддів», де констатується, що практичне завдання не є тестуванням.

Також до Міністерства юстиції подано низку позовів щодо різних аспектів процедури проведення екзамену кандидатом у приватні виконавці, учасником АТО Денисом Матвійчуком. Один з його позовів стосується третього етапу іспиту (за його словами, подано клопотання про об'єднання цих справ). Другий позов стосується неправомірності дій Кваліфікаційної комісії щодо перенесення іспиту 30 червня, в якому він брав участь, та незаконного перенесення його на наступний робочий день (за законом інтервал має бути не менше ніж 5 днів). Третій позов стосується упущеної вигоди, де позивач також просить визнати неправомірними дії Міністерства юстиції щодо створення неправомірних перешкод у доступі до професії приватного виконавця.

Цікаво, що ще в одному зі своїх позовів пан Матвійчук просить визнати протиправними дії Тимчасової комісії щодо застосування різних за рівнем складності тестових запитань та відповідей на тестові запитання теоретичної частини кваліфіспиту, а також зобов'язати Комісію застосовувати однакові за рівнем складності тестові запитання та відповіді на них. Пан Матвійчук стверджує, що не має сумнівів у наявності таких «запитань різного рівня складності». Це підтверджують багато його колег. «Загалом, на сьогодні у мене понад 30 позовів до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців, Мін'юсту та обласного управління юстиції», – розповів правник.

Таким чином незгода правників/кандидатів у приватні виконавці з позицією профільного Міністерства перетворюється на протистояння в суді.

Підсумовуючи, дозволимо собі невелику алегорію: на футбольному полі рефері за порушення правил гри може показати жовту чи червону картку або вилучити гравця. Маємо надію, що зовсім скоро ми дізнаємося, як українська Феміда розсудить сторони нашого спору, а приватні виконавці нарешті поспішать робити те, що їм належить – покращувати відсоток виконання судових рішень. Сподіваємося, що згодом Міністерство відрапортує про успішно проведену реформу.

Коментарі

Максим Костін Максим Костін, адвокат, кандидат у приватні виконавці

Наказом №2905/5 від 18.09.2017 р. внесено зміни, відповідно до яких практичне завдання оцінюється індивідуально кожним членом кваліфікаційної комісії за 5-бальною шкалою оцінювання від 1 до 5 балів. Варто звернути увагу, що раніше Кваліфікаційна комісія могла поставити оцінку за певним критерієм 0 балів, а відтепер найменша оцінка становить 1 бал. За результатами оцінювання кожним членом комісії кожного критерію обчислюється середнє арифметичне число, яке становить підсумкову кількість балів за певний критерій. Загальний бал обчислюється шляхом складання балів кожного критерію оцінювання.

На мою думку, такий підхід до оцінювання практичного завдання не можна назвати по іншому, як колективна безвідповідальність. На сьогодні до складу кваліфікаційної комісії входять 7 осіб, лише 3 з яких мають відношення до роботи виконавчої служби. Відкритим залишається питання, яким чином інші члени комісії оцінюватимуть законність та обґрунтованість рішення, прийнятого кандидатом у приватні виконавці, якщо вони не практикують у цій сфері та не знайомі з судовою практикою, яка склалася у процесі застосування норм Закону «Про виконавче провадження».

Порядком допуску до професії приватного виконавця передбачено, що практичне задання оцінюється кваліфікаційною комісією без присутності кандидата, публікується лише загальний бал за результатами оцінювання практичного завдання. Тобто кандидат позбавлений можливості наводити аргументи на користь законності або обґрунтованості свого рішення та навіть отримати інформацію про кількість балів, поставлену кожним членом комісії. Також порядком не передбачена можливість звертатися до кваліфікаційної комісії із заявою про перегляд результатів оцінювання, якщо кандидат вважає оцінки необ’єктивними, та навести аргументи на свою користь. Водночас перспектива судового оскарження рішення кваліфікаційної комісії є досить сумнівною, оскільки у подібних справах суди здебільшого посилаються на наявність у кваліфікаційної комісії дискреційних повноважень на оцінювання результатів іспиту та обмежуються лише оцінкою дотримання процедури під час проведення кваліфікаційного іспиту.

Олексій Воронько, керуючий партнер адвокатського об`єднання ЮФ «Ario», позивач до Міністерства юстиції

Про предмет позову та позовні вимоги: думка стосовно того, що наразі доступ до професії закритий та не досить прозорий, належить не лише позивачам. Зокрема, про це неодноразово висловлювалися представники авторитетних організацій, серед яких Проект ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», Центр комерційного права тощо.

Найбільше сумнівів щодо оцінювання третього практичного етапу викликають критерії, за якими проводиться оцінювання. Саме практичне завдання, яке по суті є підготовкою процесуального документа, складно вважати тестом. Звісно, якщо зануритися у теорію тестів, то відомі тестологи можуть довести, що підготовка розширеної відповіді на будь-яке запитання може бути віднесена до тестів. Однак у розумінні більшості осіб і тих, хто готував Закон, тестом є завдання, яке передбачає обрання правильної відповіді (правильних відповідей) з визначеної множини варіантів.

На підтримку цієї позиції можна звернутися до аналогії з конкурсом до Верховного Суду. Відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону «Про судоустрій і статус суддів», кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та анонімного виконання письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок і вмінь у застосуванні закону та веденні судового засідання. Фактично Закон констатує, що практичне завдання не є тестуванням.

Безперечно, ми впевнені в юридичній компетентності членів комісії та їхніх фахових навичках. Однак відкритим залишається питання щодо професійного рівня оцінювання (наприклад, правил і норм ділової української мови та правопису). Очевидно, що вони не є фахівцями-лінгвістами, а отже, їхнє оцінювання грамотності є сумнівним з позиції компетентності. Не таємниця, що у деяких членів Комісії повсякденною і робочою мовою є російська. Як вони можуть оцінювати український правопис і норми ділового мовлення?

Окрім цього, запровадження автоматизованого анонімного тестування відповідало меті Закону та сучасним трендам у допуску осіб, які надають публічні послуги до професії, а саме – усунути можливі корупційні чинники та суб’єктивний чинник в оцінюванні осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Саме з цієї причини кваліфікаційне оцінювання було запроваджене не просто у вигляді тестування, а саме анонімного та автоматизованого, щоб забезпечити відсутність людського чинника в оцінюванні знань кандидатів.

Враховуючи, що наразі постають питання щодо роботи автоматизованої системи оцінювання та незалежної об`єктивної оцінки всіх кандидатів членами екзаменаційної комісії, проведення третього етапу оцінювання є одним із предметів позовної заяви про визнання протиправними окремих частин нормативно-правових актів Міністерства юстиції України (згідно зі ст. 171 КАС України).

На якому етапі наразі перебуває справа? Позовна заява була подана до Окружного адміністративного суду м. Києва у березні 2017 р. Перше засідання відбулося на початку серпня 2017 р. Під час засідання представники Міністерства юстиції України подали клопотання про об'єднання в одне провадження усіх справ, які знаходяться в ОАС Києва щодо визнання незаконними окремих положень Порядку, а таких справ на розгляді в суді є декілька. На засіданні, що планувалося на 25 жовтня, але не відбулося через лікарняний судді, мало б бути ухвалено рішення щодо об'єднання справ і продовжено розгляд по суті.

 

Магістр права, журналіст-аналітик Оксана Купер

За матеріалами: «Юридична Газета»

Коментарі
Додати коментар