Токсичні активи держбанків: Мінфін знайшов рішення?

Україна у 2017 році встановила світовий рекорд за обсягом проблемних кредитів. За даними Національної асоціації банків України, прострочені кредити у вітчизняній банківській системі складають понад 50%, у державних банках взагалі сягають 75%. Міністерство фінансів та НБУ намагаються впоратися з цією проблемою. Зокрема у проекті стратегії розвитку державних банків до 2022 року Мінфін планує створити спеціальний підрозділ з управління та нагляду за державними активами.

Чи зможе майбутня структура покращити ситуацію з «поганими» кредитами у державних банках та позитивно вплинути на банківський сектор загалом?

Як нам відомо, зазначений проект стратегії ще опрацьовується у Міністерстві фінансів без широкого обговорення, його текст ще не був оприлюднений. Відтак щодо створення певних підрозділів чи структур та їх функціоналу можна лише робити припущення, а не обґрунтовані висновки.

У будь-якому випадку, створення чи не створення окремого підрозділу для управління проблемними активами держбанків, його підпорядкованість - це суто організаційні питання. Вдале вирішення цих питань може мати певний позитивний ефект, якщо це дозволить залучити до розв’язання проблеми професіоналів, які не лякаються відповідальності та мають необхідні повноваження.

Проте, цей ефект буде мінімальним без вирішення базових проблем, які призвели до сумного рекорду з NPL і перешкоджають врегулюванню проблемних боргів. Ці базові проблеми лежать у площині:

- шпарин у законах, завдяки яким боржники успішно уникають виконання зобов’язань перед банками (законопроекти давно розроблені, але роками парламент їх ігнорує);

- неефективності судової системи, яка фактично не здатна захистити права кредиторів;

- податкових наслідків реструктуризації та прощення боргу, які спонукають боржника і кредитора консервувати проблему, а не розв’язувати її (частково вирішується законодавчими змінами, частково – узагальнюючими податковими роз’ясненнями, проекти яких розроблені в Асоціації та надіслані до Мінфіну, але не затверджені);

- відсутності ефективного ринку управління боргами (також потребує оновлення законодавства та є певною мірою наслідком попередніх чинників).

Є і специфічна для державних банків проблема – реструктуризація боргів часто супроводжується зменшенням обсягу зобов’язань (прощенням частини боргу). Яким би ефективним не було таке врегулювання, для того щоб захистити керівництво державних банків від ризиків, необхідно посилювати корпоративне управління у державних банках щодо забезпечення незаангажованості та об’єктивності органів управління у прийнятті бізнесових рішень.