Глобалізація економіки: як не стати державою-банкрутом

Це процес збільшення впливу різних міжнародних чинників на соціальну реальність в окремих державах. Підприємців особливо цікавить вплив глобалізації на економіку.

Він проявляється в наявності транснаціональних корпорацій, які функціонують в різних куточках Землі, використовуючи в своїх інтересах нові історичні умови.

Глобалізація посилює взаємозв'язки та унікальності людей і цивілізацій. Однак крім позитивних аспектів, є фактори, які насторожують.

Деякі вчені припускають, що роль транснаціональних організацій незабаром буде настільки велика, що зможе поставити під сумнів існування національних держав.

То які ж загрози несе глобалізація економіки, та що позитивного вона може додати в економічну систему світу?

Дві точки зору

Чимало експертів покладають на глобалізацію великі надії в аспекті вирішення економічних проблем. Це вирівнювання економічної ситуації у світі, вдосконалення виробництва, обмін продуктами першої необхідності, вдосконалення зовнішньої торгівлі, ефективне управління фінансами, зростання добробуту населення.

Протилежну точку зору мають антиглобалісти, які критикують процеси глобалізації. Однак всі згодні з тим, що глобалізація відкрила новий етап світових економічних відносин. Сама логіка розвитку світового ринку визначає доцільність участі кожної країни світу в процесах глобалізації та інтеграції у світове господарство.

Щоби підприємства мали можливість брати участь у формуванні міжнародної економічної структури і могли володіти високою якістю конкурентоспроможності, вони зобов'язані перебувати під постійним впливом іноземної конкуренції. Попри це, проблеми, що породжує глобалізація, теж неминучі.

Чим загрожує глобалізація

Глобалізація економіки в умовах сучасного світу стикається з однією проблемою: всі лідерські місця у світі вже зайняті державами, що входять у «Велику сімку». Саме на них припадає не менше 12% населення планети і 60-70% світового ВВП. Саме вони виконують вирішальну функцію в МВФ, Світовому банку, СОТ і ОЕСО.

Країни «Великої сімки» формують епіцентр глобалізаційних процесів, ядро світової економіки. До групи лідерів вдалося долучитися лише двом десяткам країн, що активно розвиваються і налагодили з ними плідну і взаємовигідну співпрацю.

Наслідки глобалізації — це не тільки пряме зіткнення культур, а й їх щільне взаємне переплетення. Для Заходу, який зазвичай ішов попереду, процес глобалізації завжди відкривав широкі перспективи й універсальні можливості.

Інші країни змушені були вибирати або залежність та ізоляцію, або модернізацію задля того, щоб наздогнати і навіть випередити розвинені західні країни. Із зростанням глобалізаційних процесів зростатиме нерівномірність між державами, що може стати причиною виникнення нових конфліктів.

Негативні наслідки очевидні: розвинені країни ставатимуть ще багатшими, а бідні біднішатимуть, в результаті чого розрив лише збільшуватиметься. В процесі глобалізації у виграші буде лише мала частина населення — близько 14%.

Найбільш негативні наслідки цього процесу відчують країни з найменшим рівнем розвитку. Відбудеться розмежування суспільства в економічному плані. Різко зросте безробіття, спричинене інноваційними технологіями та роботизацією.

Що чекає на Україну

Глобалізація світової економіки — це не лише формування вільної системи світової торгівлі. Це процес стрімкого розвитку продуктивних сил, що вимагає нового типу виробничих відносин не в окремій країні, а в масштабах планети.

Спроби адміністративними методами обмежити доступ іноземних товарів на внутрішній ринок або створити неринкові переваги для власних товаровиробників неминуче провокуватимуть подібну реакцію з боку урядів інших країн.

Крім того, за таких обставин уряд, скоріше за все, не матиме можливостей та мотивації впроваджувати ті заходи, які би дозволяли забезпечити конкурентність продукції вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.

Ліберальна модель світової торгівлі визначається нинішнім рівнем проникнення технологій та фінансових інструментів. Створюючи великі можливості, ліберальна модель економіки на глобальному рівні формує і свої надзвичайно жорсткі правила гри: або конкуренція, або вимушене банкрутство.

Тільки це банкрутство не підприємств, а цілих країн, які повільно, але невпинно деградують, а їх громадяни роз'їжджаються по світу у пошуках кращої долі.

На жаль, саме це відбувається в Україні.

Якщо ми хочемо, щоб Україна вижила як самостійна держава, ми повинні зробити все, щоб економіка країни була конкурентною — як з точки зору витрат на виробництво, так і з точки зору інвестиційної привабливості.

Варто усвідомлювати, що ми володіємо обмеженим переліком переваг.

Сировинна структура української економіки є головним фактором, що створює надзвичайну залежність від зовнішніх впливів. Від цін на сировину на світових ринках протягом останніх двадцяти років залежить стан української економіки та державних фінансів, рівень зарплат і добробут мільйонів українських громадян.

Вітчизняні сировинні олігархи не зацікавлені в збільшені доходів населення та в розвитку внутрішнього ринку. У цьому випадку їх бізнес з переважно застарілими підприємствами стане менш прибутковим або навіть збитковим.

Українським підприємствам необхідно проводити модернізацію, вдосконалювати виробництво, покращувати якість продукції. Держава повинна вкладати кошти в розвиток інновацій і технологій. Без цього ми і далі будемо відставати від розвинених економік, а згодом можемо перетворитися на державу-банкрута.

Тимур Чмерук, підприємець, член Української асоціації професіоналів у сфері GR та лобістів