Антон Молчанов: іноземні компанії з ринку NPL цікавляться українськими активами

22 лютого цього року в Бухаресті пройшов форум, присвячений ринку проблемних боргів. Розкажіть, будь ласка, докладніше, хто зібрався і про що говорили?

Форум DEEM (Debt in European Emerging Markets) традиційно збирає представників ринку – інвесткомпанії та банки - що зацікавлені в торгівлі проблемними борговими портфелями, економістів, аудиторів та ризик-менеджерів, що беруть участь в оцінці NPL – та, звичайно, юридичних радників, що аналізують ризики та працюють над угодами з купівлі-продажу.

Цього разу в Бухаресті організатори, відверто кажучи, попали "в яблучко" з кількістю та статусом учасників. Тільки сто досвідчених фахівців, всього один день для жвавих дискусій та знайомств – як кажуть, нічого зайвого.

Цьогорічний форум показав, що на даний момент інтерес до NPL-ринків Східної Європи колосальний та продовжує зростати по експоненті. Дуже приємно, що цього року Україна стала найбільш обговорюваною темою – нам з колегами навіть виділили окрему панель для обговорень. Я не є прихильником порівнянь, але можна було неозброєним оком помітити різницю в кількості присутніх та жвавості дискусій на кіпріотській та українській панелях.

Якщо коротко - учасники обговорювали потенціал східноєвропейських ринків, нові підходи та проблематику в оцінці NPL та ризиках, що пов’язані з їх придбанням, реструктуризацією та примусовим стягненням, а також фінансування злиття та поглинання щодо проблемних компаній.

Несподівано це чути, адже всі інформаційні джерела говорять протилежне: в Україні «надуті» кредити, за ними нічого немає.

Так, це в певній частині сумна правда, що чималий обсяг українських NPL є безперспективним. Втім, на тлі загальної маси української "проблемки" вже зараз виділяється кілька великих гравців, що протягом тривалого часу утримували перші позиції в своїх галузях, мали активне фінансування від зовнішніх позичальників, але згодом зіткнулися з проблемами, з якими, очевидно, не можуть впоратися самостійно. Ці гравці переважно представлені в аграрному секторі та, враховуючи динаміку української агропромисловості, викликають величезний інтерес з точки зору придбання їх боргових портфелів. Це частково пояснюється тим, що навіть за найгіршими прогнозами розвитку агроринку, забезпеченість згаданих боргів активами та здатність боржників реанімуватись оцінюються як досить високі.

А які ще сектори економіки України цікаві для гравців ринку проблемних боргів?

Я б виходив від зворотного – в українського NPL невеликий потенциал відносно будівельних компаній\девелоперів, що спеціалізуються на житловій забудові, та левової долі рітейлу. Перші представляють нестабільний сегмент ринку з постійним коливанням попиту та великою ризиковістю. Рітейлери ж зазвичай мають невеликий відсоток покриття через малу кількість власних активів – орендовані приміщення, несплачений товар, що формально лишається у власності продавця та не належить боржникові тощо.

Якщо Україна була найгарячішою темою форуму, то що саме про неї говорили? Що у нас є цікавого?

По-перше, у нас величезний обсяг ринку в цілому. Коли колеги з інших юрисдикцій робили свої презентації і демонстрували оцінки східноєвропейського ринку, ми бачили порівняно невеликі цифри ринку проблемних боргів по Польщі, Угорщині, Румунії, Болгарії, Молдові. Але взагалі не бачили статистики по Україні.

Певною мірою це пов’язане з тим, що багато аналітиків рахують українськи показники в складі CIS (СНД), тобто в загальному обсязі ринків країн колишнього СРСР. Цей підхід, враховуючі про-європейській вектор українського розвитку, вже не відповідає реальності. Як наслідок, статистичні дані по ринку все більше підраховуються у складі CEE (Центральна та Східна Європа), що звичайно дає абсолютно інший "середній градус по лікарні".

Наприклад, за даними НБУ та ЄЦБ (Європейського Центробанку) станом на 30 вересня минулого року українськи NPL – це понад 22 мільярди доларів США з щільністю (відношенням проблемних боргів до непроблемних) більше 56 відсотків. Ті ж самі показники по Польщі – 7 мільярдів доларів США та 8 відсотків відповідно.

Отже, метою нашої української панелі було перш за все продемонструвати реальні, вражаючі  обсяги нашого ринку, ті реальні цифри, які він вже сьогодні готовий пропонувати.

Другий, не менш важливий момент – це потенціал іноземних гравців. Так, навіть в пояснювальній записці до відомого Вам проекту 8060 Кодексу процедур банкрутства наводяться невтішні цифри індексу стягнення в Україні – 9 центів на 1 долар США. Те, що така вартість може і має зростати – безумовний факт.

Що ще може привабити гравців ринку NPL в Україну?

Реформи, реформи та ще раз реформи. Іноземні партнери уважно стежать за змінами, що відбуваються в українській системі примусового стягнення, адже від її ефективності напряму залежить відсоток реального погашення придбаного боргу, що не сплачується боржником добровільно. Це – багатоелементна складова, вона включає і доступне й якісне правосуддя, і швидкий та ефективний механізм примусового виконання і, звичайно, банкрутство. Чим більш дієвим стає примусове стягнення, тим більше стимулів для добровільного погашення з’являється у боржників. І, що найважливіше – дієве примусове стягнення позитивно впливає на вартість придбання проблемного боргу, підвищуючи в такий спосіб привабливість ринку.

А якщо продовжить діяти чинний закон про банкрутство і суди в їхньому нинішньому вигляді?

В такому випадку це малоймовірно. Ті гравці, які мають певний бізнес-авантюризм, гарне страхове покриття, що дає можливість перекривати можливі ризики за рахунок страхових виплат, думаю, зможуть дозволити собі мати справу із сьогоденними українськими NPL, але виключно в стриманих обсягах.

Як скоро це може статися?

Я був би дуже стриманим у прогнозах. Ми бачимо, що з 15 грудня минулого року Україна почала жити за новим процесом, що має пришвидшити процедуру стягнення безспірних боргів, надати нові доказові механізми та важелі запобігання зловживанням з боку боржників. Втім на те, щоб новий процес сформувався на рівні впевненого правозастосування, коли суди разом з учасниками процесу "наб’ють собі гулі" й сформують сталий масив прецедентів – на це, за моїми очікуванням, піде не менше року.

Менш оптимістичною виглядає ситуація з банкрутствами. Навіть за умов, якщо проект Кодексу 8060 буде прийнятий в найбільш прокредиторській його версії, його формальний вступ в дію займе біля 6 місяців. Далі – не менш ніж півтора-два роки на проходження новими боржниками усіх процедур за зміненими правилами та формування ключових правових позицій Верховного Суду. Можливо я певною мірою песимістично дивлюся на речі, але добре пам'ятаю, як це відбувалося в 2012-13 рр., а тому варто розраховувати саме на такий проміжок часу.