Які доходи – самі збитки!

Відверто кажучи, фіскально-стяжательська концепція оподаткування «додаткового блага» у вигляді прощення або реструктуризації боргу давно себе зжила і кілька останніх років тягарем висіла на шиї не тільки боржників, але і банків, які страждали від неможливісті звільнитися від сумнівних кредитів без узаконеного «відкату» державі. На практиці нерідко виникали ситуації, коли боржник, ледь позбувшись одного грошового зобов'язання, тут же отримував інше – податкове, оскільки закон кваліфікував будь-яку поступку кредитора як «подарунок» – ситуацію, економічно тотожну придбанню доходу. В результаті, перспектива заміни кредитора з доброго банку на злу державу зарубала на корені тисячі переговорів про реструктуризацію.

Правозастосовна практика виробила три підходи до кваліфікації «прощених» сум як додаткового блага (від найменш сприятливих для боржника до більш сприятливих):

а) додатковим оподатковуваним благом є як тіло кредиту, так і відсотки, штрафи, пені, комісії і взагалі будь-які платежі за кредитним договором;

б) оподатковуваним благом є лише сума, фактично отримана боржником, тобто лише тіло кредиту;

в) суми зменшення (прощення, анулювання) кредитного зобов'язання взагалі не є додатковим благом.

І хоча третя позиція існувала в основному в фантазіях боржників та їх безпідставно сміливих адвокатів, якийсь час і вона захоплювала найкращі суддівські уми. Пізніше, у світлі пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, перша (фіскальна) позиція остаточно утвердилася в якості безальтернативної.

Закон суворий, але податкова – ще суворіше, тому спершу її клієнтами ставали невдахи-«безнадійники», потім же потік клієнтів спустошився: боржники почали шукати альтернативні способи врегулювання з банками.

Автору видається справедливою та розумною друга концепція, за якою додатковим благом вважається сума, фактично отримана боржником, але не повернена банку. Відсотки, комісії і неустойка – це історія (не)любові між банком і позичальником, це (в кращому випадку) неодержаний дохід банку, і якщо вже він сам відмовляється від цього доходу, автоматично зараховувати його в дохід боржника логічно некоректно. Однак в умовах кредитної (фінансової, платіжної банківської) кризи ініціатива держави щодо відмови від оподаткування будь-якої «фінансової вигоди» прощеного боржника виглядає тимчасовим, але своєчасним заходом.