Logo
До статей

Банкрутство крізь призму можливостей для кредитора

03 травня, 2018
Аналітика
Банкрутство крізь призму можливостей для кредитора

Арбітражний керуючий, партнер NOBILI Олена Фоміна розповідає, як кредитору вичавити максимум з процедури банкрутства свого контрагента.

Банкрутство - це впевненість в тому, що вкрасти більше нічого. Саме такий підхід часто застосовується до підприємств-боржників в Україні. Економічна складова, спрямована на відновлення платоспроможності, замінена ідеєю швидкої ліквідації через банкрутство.

Зіткнувшись з банкрутством боржника кредитор дізнається, що активів у підприємства вже немає, директором з недавнього часу є нерезидент, а компанія перереєстрована в сусідньому регіоні для оптимізації судової процедури. Особиста зацікавленість арбітражного керуючого, де-юре незалежного професіонала по оздоровленню підприємств, може стати останньою краплею при прийнятті рішення кредитора поставити хрест на спробах повернути борг.

Однак навіть у випадках юридично підготовленого, контрольованого банкрутства кредитор в силах дієво впливати на процедуру і домогтися погашення заборгованості.

Хто володіє інформацією, той володіє світом

Інформація - добре, а своєчасна - ще краще. Сучасні технології, такі як OpenDatabot, YouControl, з легкістю дозволяють тримати руку на пульсі організаційних змін в компаніях-боржниках, а також оцінювати процентне співвідношення розміру власної заборгованості в порівнянні з іншими кредиторами для розуміння розстановки сил в разі банкрутства. Наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості в розмірі понад 300 мінімальних заробітних плат (на сьогодні 1 116 900 грн) без апеляції з боку боржника або початок добровільної ліквідації підприємства - непрямі ознаки, що заздалегідь готується банкрутство.

Найбільш значущим для кредитора в процедурі банкрутства є місячний термін з моменту порушення справи, передбачений для подачі заяв з вимогами до боржника. Його пропуск загрожує практично повною втратою можливості впливати на хід процедури. Якщо подані кредиторські вимоги визнані судом, кредитор отримує статус конкурсного поряд з можливістю брати участь в конкурсному процесі. Такий процес покликаний забезпечити відповідність задоволення вимог кредиторів, а також захист інтересів сторін від неправомірних дій боржника і у відношенні один до одного.

Розглянемо ряд можливостей, використовуючи які кредитори здатні впливати на хід судової процедури і протистояти недобросовісним боржникам.

Активна участь в роботі комітету кредиторів

Саме комітет кредиторів як колегіальний орган покликаний представляти інтереси кредиторів в банкрутстві. Невелика кількість голосів кредитора повинна мотивувати об'єднуватися з іншими кредиторами. Це дозволить приймати найважливіші рішення: перехід до наступної процедури (санації / ліквідації), вибір кандидатури арбітражного керуючого, можливість ініціювати усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Контроль за діяльністю арбітражного керуючого

Декларована незалежність арбітражного керуючого найчастіше на практиці нівелюється зацікавленістю конкретного кредитора чи боржника в справі. Дієвим способом впливу на арбітражного керуючого є можливість його усунення за зловживання правами або невиконання обов'язків в судовому порядку, а також оскарження неправомірних дій до органів юстиції. Як то кажуть, якщо у арбітражного керуючого немає «дисциплінарки», то це не його заслуга, а чиясь недоробка. Арбітражні керуючі прирівнюються до службових осіб боржника, відповідно, можуть бути суб'єктами службових злочинів.

Повернення активів, виведених за рік до банкрутства

Стаття 20 чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає особливі підстави для визнання угод, укладених за 1 рік до порушення справи, недійсними.

В ліквідаційну масу можуть бути повернуті активи, передані безкоштовно або за значно заниженими цінами, в силу припинення зобов'язань, в результаті яких боржник став неплатоспроможним. Йдеться про угоди, які, як правило, використовуються для виведення активів. Якщо боржник не виждав рік до початку процедури, кредитори можуть повернути активи і задовольнити свої вимоги. Складнощі при такому поверненні, безсумнівно, є, так як багато нюансів виконання таких рішень не врегульовані, проте сама можливість - інструмент для захисту прав кредиторів.

Окрему увагу слід приділити кредиторам, чиї вимоги забезпечені предметом застави. З одного боку, наявність застави має гарантувати повернення заборгованості, а з іншого - такі кредитори практично позбавлені можливості впливати на хід процедури, так як навіть позбавлені права голосу в комітеті кредиторів. Оцінка стану предмета застави і можливості його монетизації важлива для прийняття рішення щодо доцільності відмови від статусу забезпеченого кредитора. Якщо все ж кредитор приймає рішення зберегти заставу, важливим етапом впливу є необхідність отримання арбітражним керуючим згоди на продаж предмета застави. При цьому важливим є не так сам факт згоди, як саме узгодження вартості і порядку здійснення продажу, на що кредитору варто звернути увагу.

Доведення до банкрутства: покарати не можна пробачити

Банкрутство може бути причиною прорахунку в бізнес-процесах, наслідком об'єктивних обставин, а може бути результатом навмисних дій зацікавлених осіб, які привели до стійкої неплатоспроможності. Нерідкі випадки, коли банкрутство є логічним продовженням інших злочинів, наприклад ухилення від сплати податків. При цьому неплатоспроможність як форма оптимізації фінансових потоків стає підставою для ліквідації підприємства.

Незважаючи на те що в Україні передбачена ​​кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу), більшість справ «розсипаються» ще на стадії досудового розслідування, не доходячи навіть до суду. Однією з основних проблем українських реалій є номінальні власники компаній-боржників, в той час коли реальні бенефіціари не мають ніяких зв'язків з банкрутами. У судовій практиці склалося 2 позиції. Відповідно до першої до кримінальної відповідальності можна притягнути лише після винесення господарським судом рішення про банкрутство підприємства. Друга передбачає, що наявність такого рішення не повинно впливати на хід кримінальної справи. Вважаємо, що друга позиція дозволяє найбільш повно оцінювати всі обставини справи.

Тому можливість притягнення до кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства можна вважати інструментом захисту в руках кредиторів. Необхідність заявляти про виявлення фактів і обставин, які свідчать про ознаки злочину, покладена і на арбітражного керуючого.

Практика нового Верховного суду України в 2018 році підтвердила роботу ще одного способу впливу на керівників недобросовісних боржників - можливість покласти на них субсидіарну (додаткову) відповідальність у зв'язку з доведенням до банкрутства. Закон про банкрутство передбачає право арбітражного керуючого заявити такі вимоги, при цьому покладання відповідальності не може залежати від наявності вироку суду щодо таких осіб.

Банкрутство, звичайно ж, не те явище, з яким бізнесу хочеться мати справу. Але реальність така, що доводиться стикатися з ним. І якщо контрагент вирішив оголосити про банкрутство - це не привід впадати у відчай і опускати руки. Цей дзвіночок означає, що прийшов час задіяти весь наданий законодавством арсенал правових засобів для захисту своїх, в першу чергу фінансових, інтересів.

 

За матеріалами: biz.liga.net

Коментарі
Додати коментар