Logo
До статей

Вони не повертають борги: Хто заборгував Україні 56 мільярдів гривень

21 травня, 2018
Аналітика
Вони не повертають борги: Хто заборгував Україні 56 мільярдів гривень

Яку суму боргів «мертвих» підприємств повісила на себе держава через механізм державних гарантій і чи є шанси на їх повернення?

«Держава готова підставити плече бізнесу» Подібні твердження часто лунають з вуст чиновників та державних управлінців, як місцевих, так і рівня прем’єра, президента.

Часто це не просто слова

Докази — десятки мільярдів гривень державних гарантій, які уряд надає підприємствам, і не тільки державним. Механізм державної гарантії дуже простий: якщо підприємство з якихось причин не може повернути кредитору кошти, за нього це робить держава.

На останньому засіданні 16 травня Кабінет міністрів надав шістьом державним шахтам гарантій більше ніж на мільярд гривень: шахта ім. Сургая — 138,8 млн грн, ДП «Первомайськвугілля» — 276,2 млн грн, ДП „Львіввугілля» — 228,1 млн грн, ДП „Торецьквугілля» — 133,3 млн грн, ДП „Селидіввугілля» — 278,1 млн грн.

На перший погляд ці суми невеликі, а мета зрозуміла — модернізація підприємств. Однак практика минулих років свідчить, що державні гарантії були одним з найпопулярніших способів взяти кредит, а потім «повісити» його повернення на державу.

Результат вражаючий — понад 56 млрд грн простроченого богу перед державою. Або близько 1100 грн — на кожного українця.

Проаналізувавши дані Держказначейства і Мінфіну, з’ясувалося, за кого з позичальників заплатила держава, і чи є має бюджет  шанс на компенсацію цих втрат.

Як це було

Державні гарантії — це один з видів державної допомоги. Найчастіше вони видаються під кредити від іноземних кредиторів.

Для кредитора державні гарантії — це індикатор надійності позичальника, запорука того, що за будь-яких обставин гроші повернуть.

У різні роки сума наданих державою гарантій обмежувалась певною стелею. Так, у 2010 дозволялось видати держгарантій на 45 млрд грн, у 2014 — на 25  млрд грн, цього року — на 24 млрд грн.

Останні два роки і в майбутньому планується, що щорічний ліміт державних гарантій не повинен перевищувати 3% доходів загального фонду державного бюджету.

Причин для таких обмежень кілька. По-перше, неповна вибірка. Далеко не завжди підприємства «вибирають» усю суму гарантій.

По-друге, ризики неповернення. У 90-х влада влаштовувала аукціони небаченої щедрості і роздавала державні гарантії компаніям, які потім не гасили свої борги.

«Через неспроможність підприємств виконувати своїх зобов’язання за іноземними експортними кредитами, залученими державою або під державні гарантії, у 1990-2000 роках понад 90% платежів на користь іноземних кредиторів здійснювались за рахунок коштів державного бюджету», — зазначили ЕП у прес-службі Міністерства фінансів.

За відкритими даними державної казначейської служби, сума простроченої заборгованості за залученими під державні гарантії кредити та кредити, залучені державою, перевищує 56 млрд грн. Це борги 191 підприємства. Шанси на їх повернення — мінімальні.

Чому виникали борги

Борги накопичувалися поступово і виникали з різних причин.

По-перше, через різницю планування та реалій. Частина рішень приймалась на основі застарілих програм розвитку, схвалених ще за часів СРСР.

Тоді з цими компаніями все було добре. За «плановими» документами, вони були фінансово стабільними. Проте, плани реалізації кредитних проектів не передбачали зміни економічних умов, приватизації, скорочення прибутковості від експорту та гіперінфляції.

По-друге, у деяких випадках державні гарантії видавались з порушенням процедур, без належної експертизи проектів та їх розгляду.

По-третє, зазвичай іноземні кредити під державні гарантії залучались для фінансування закупівлі обладнання. Підприємства мали їх повертати за рахунок власних коштів.

В умовах значної інфляції, фіксованого курсу гривні, непрогнозованого зростання відсоткових ставок за банківськими кредитами, підприємства-позичальники втратили обігові кошти і, відповідно, можливості повертати борги.

По-четверте, за даними Мінфіну, 16% суми заборгованості перед державним бюджетом припадає на кредити, які були надані так званим «агентам» (корпорація «Украгропромбіржа», концерн «Украгротехсервіс», Украгробіржа), які відмовились від зобов’язань погашати і обслуговувати надані їм кредити.

По-п’яте, існують випадки, коли при реорганізації підприємства-боржника просто не передбачалось правонаступництво зобов’язань за кредитом. Це випадки з Головхлібопродуктом і Головкомбікормом, які вже ліквідовані.

По-шосте, корупційна мотивація — державні гарантії отримували компанії або проекти близьких до влади осіб. В результаті проекти не виконувались, а кошти зникали в невідомому напрямку.

Так, у 2010 році пріоритетне право на держгарантії отримав Держінвестпроект та його перший керівник Владислав Каськів, який сьогодні разом зі своїми колегами фігурує в справах Генпрокуратури та НАБУ.

Один із найскандальніших проектів періоду Каськіва - «Повітряний Експрес». У 2011 році ДП «Дирекція з будівництва та управління національного проекту «Повітряний експрес»  залучила у Ексімбанком КНР кредитів на суму 382,3 млн. дол. І не повернула їх.

Тоді реалізація проекту припинилась через відсутність остаточної схеми та його неокупність. Українською та Китайською сторонами в ході двосторонніх переговорів було підтверджено доцільність припинення реалізації проекту. На початку 2018 року уряд відновив свої плани побудувати залізничне сполучення між Києвом та аеропортом «Бориспіль».

Міністерство фінансів надало інформацію про ТОП-10 боржників, які не виконали свої зобов’язання за отриманими під держгарантії кредитами.

1. Концерн «Украгротехсервіс». Борг – 10,34 млрд грн

Згаданий концерн залучив чотири кредити від Німеччини і США під державні гарантії.

Перший кредит на 55,5 млн. німецьких марок або 28,4 млн. євро на придбання сільськогосподарської техніки та комплектуючих. Контракти були укладені з фірмою «ББГ Лейпціг АГ» у 1992 році.

Період погашення та обслуговування кредитів за угодами — з 1992 по 2002 роки. Концерн свої зобов’язання не виконав. 

Вдруге концерн отримав кредити під держагарнтіїв рамках німецької кредитної лінії, яку отримав Укрексімбанк. На умовах субкредитування «Украгротехсервіс» отримав 259,1 млн. німецьких марок або 132,5 млн. євро. Знову на закупівлю сільгосптехніки і запчастин. Кредит підприємство так само не погасило, через що виник борг ще на 177,7 млн. євро.

Втретє Укрексімбанк залучив у Ексімбанку США кредити під державні гарантії у березні 1998 року. «Украгротехсервіс» отримав ще 82,2 млн. дол. Кошти надавалися шляхом оплати 85% вартості сільгосптехніки, закупленої у компанії «Джон Дір Експорт».

Гасити та обслуговувати позику концерн мав за рахунок власної виручки. Цього він не зробив, що призвело до зростання боргу ще на 52,9 млн. дол.

Четвертий кредит «Украгротехсервіс» отримав в рамках угоди з банком «Societe General, New York Branch», у сумі 13,4 млн. доларів  у 1998 році. Концерн за традицією борг не повернув, через що у нього виникла прострочена заборгованість перед державою.

Наразі сума простроченої заборгованості «Украгротехсервіс» перед державою за кредитами складає 229,4 млн. євро та 95,0 млн. дол. Нарахована та несплачена пеня — 1,1 млрд грн. У травні 2001 порушена справа про банкрутство концерну. Наразі ще триває процедура санації.

2. ВАТ «Оріана». Борг – 5,7 млрд грн

Концерн «Хлорвініл», правонаступником якого є ВАТ «Оріана», корлись був одним із найбільших хімічних підприємств України, де виробляли поліетилен та ще  понад 100 найменувань різноманітної продукції.

У 1992 році підприємство отримало під державні гарантії перший кредит від торгового товариства Удеко ГмбХ (Люксембург).

Разом із сумою відсотків, яка була накопичена за період будівництва заводу з виробництва поліетилену, сума заборгованості за кредитом становила 245,2 млн. німецьких марок або 125,4 млн. євро. ВАТ «Оріана» не змогла погасити борг.

Вдруге концерн «Хлорвініл» отримав кредит від Удеко на 8,5 млн. німецьких марок або 4,4 млн. євро у 1996 році. «Оріана» так само борг не повернула.

У грудні 2001 Україна та Нічеччина підписали угоду про реструктуризацію частини зовнішнього боргу України. У суму державного боргу, який підлягав реструктуризації, були включені і два кредити «Оріани».

В результаті борг повернула держава. Станом на квітень 2018 заборгованість «Оріани» перед державою становить 170,3 млн. євро. Пеня — 249,5 млн. грн.

У вересні 2002 року Господарський суд Івано-Франківської області порушив справу про банкрутство «Оріани». У 2010 суд ввів процедуру санації підприємства.

Сьогодні «Оріану» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають продажу у 2018 році.

3. Макіївський металургійний комбінат. Борг – 4,46 млрд грн

У 1992 році Макіївський металургійний комбінат залучив у консорціуму банків АКА кредити на загальну суму 199,31 млн. німецьких марок або 101,9 млн. євро.

Кредити надавались шляхом оплати вартості контрактів між ММК і фірмою SKET Handel GmbH на поставку обладнання для будівництва прокатних станів. ММК так само позики не повернув. Сума прострочених боргів перед державою становить 133,1 млн. євро. Пеня — ще 749,3 млн. грн.

У 1997 році Арбітражний суд Донецької області порушив справу про банкрутство ММК. У 2002 році розпочалась процедура санації підприємства.

4. Корпорація «Украгропромбіржа». Борг – 4,3 млрд грн

У березні 1996 року Украгропромбіржа отримала кредит на суму 171,5 млн дол шляхом оплати 85% вартості зовнішньоторговельного контракту на поставку зернозбиральної техніки на суму 200 млн. дол.

Решта 15% вартості зазначеного контракту було оплачено за рахунок коштів, залучених Украгропромбіржею у банку «Societe General, New York Branch» під державну гарантію.

Отриману зернозбиральну техніку фірми «Джон Дір» Украгропромбіржа передала c/г виробникам, уклавши з ними договори купівлі на умовах розстрочення платежу терміном на п'ять років під заставу с/г продукції.

Передбачалось, що аграрії розрахуються за отриману техніку власними коштами. Компанії вчасно не розрахувались, що призвело до виникнення прострочки.

Через неспроможність Украгропромбіржі своєчасно розрахуватися за кредитами, це зробила держава, а у Украгропромбіржі виникла прострочена заборгованість перед державою. Станом на 1 квітня 2018 вона складає 152,3 млн доларів. Пеня — ще 1,15 млрд грн. Борг стягує ДФС у судовому порядку.

5. Українська зовнішньоторговельна фірма «Біомед». Борг – 3,2 млрд грн

«Біомед» залучила кредити на загальну суму 133,2 млн. німецьких марок, еквівалент 68,1 млн євро, для фінансування 85% вартості семи зовнішньоторговельних контрактів з фірмами ФРН на поставку технологічного обладнання.

Обладнання знадобилось для оснащення хіміко-фармацевтичних підприємств для розвитку вітчизняного виробництва лікарських препаратів.

Кредити було надано за рахунок коштів, залучених Укрексімбанком, який виступав банком-агентом Кабміну, в рамках німецької кредитної лінії. Строк повернення кредиту — 1993-2001 роки.

«Біомед» не сплатила ані авансові 15% платежі за контрактами, як того вимагали умови, ані тіло кредитів. Це зробила держава. В результаті виник борг перед державою у розмірі 96,3 млн євро. Пеня — 523,3 млн. грн.

У березні 2013 року господарський суд м.Києва визнав боржника банкрутом. Наразі триває процедура ліквідації «Біомед».

6. ВАТ «ЗаЛК». Борг – 2,2 млрд грн

В 1993 році Запорізький алюмінієвий комбінат уклав  контракт на поставку обладнання вартістю 71,67 млн. дол.

Авансовий платіж у розмірі 15% вартості контракту (10,75 млн. дол) ЗАлК сплатив за рахунок власних коштів. Решту 60,92 млн. дол. (85% контракту) залучив Укрексімбанк в італійських кредитних організацій.

Щоб підприємство могло розрахуватись за кредитом, йому встановили пільговий тариф на електроенергію. Незважаючи на це, «ЗАлК» не виконав свої зобов’язання за кредитом. Кредит виплачувала держава.

Ця боргова історія була врахована при приватизації 68,01% акцій  російській компанії «АвтоВАЗ-Інвест». Остання перемогла у тому числі завдяки своїй пропозиції рефінансувати борг підприємства за поставлене італійською компанією фольгопрокатне обладнання. Пропозиція рефінансу полягала у сплаті 76,45 млн. дол.протягом шести місяців.

Проте, обіцянка так і залишилась обіцянкою — інвестор борг не рефінансував. Як наслідок, рішенням суду 68,01% акцій ПАТ «ЗАлК» було повернено у державну власність.

Наразі «ЗАлК» включений до переліку державних об’єктів, що підлягають приватизації.

7. Харківське державне авіаційне виробниче підприємство. Борг – 2,13 млрд грн

У 2009 році Кабмін дозволив ХДАВП розмістити облігації на суму 1,6 млрд. грн. Гасити облігації та виплачувати купон підприємство мало за рахунок власного доходу.

Проте ХДАВП не сплатив, ані відсотки з обслуговування, ані платежі з погашення. Замість нього, як того вимагали умови держгарантії, з власниками облігацій розрахувався Кабмін. Уряд виплатив їм 2,13 млрд. грн.

Власне, ця сума і є на сьогодні простроченим боргом ХДАВП перед державою. Нарахована та несплачена пеня — 9,6 млн. гривень.

29 квітня 2014 року Господарський суд Харківської області  порушив провадження у справі про банкрутство підприємства.

8. ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК. Борг – 1,97 млрд грн

Агентство було створено для організації роботи з повернення боргів аграрних підприємств перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків з підприємством та отримання прибутку.

У 2003 році ДАК «Хліб України» передала в Агентство (на виконання постанови уряду) зобов‘язання перед бюджетом та права вимоги ДАК «Хліб України» до дебіторів.

Агентство борг перед бюджетом не погасило. Станом на 1 квітня 2018 сума прострочки складає 70,4 млн. доларів. Нарахована та несплачена пеня — 290,1 млн. гривень.

25 березня 2015 Господарський суд м.Києва порушив провадження у справі про банкрутство Агентства.

9. ВАТ «Лисичанськвугілля». Борг – 1,68 млрд грн

У грудні 2011 року Кабмін та державний банк розвитку Китаю підписали угоду про надання кредиту «Лисичанськвугілля» в сумі 85 млн дол.

Мета кредиту — модернізація та оновлення вугільної шахти ім. Мельникова. Умови надання — оплата комерційного контракту, окрім авансового платежу. Джерела повернення - власні кошти підприємства.

З квітня 2014 року ДП «Лисичанськвугілля» не виконує свої зобов’язання за кредитом. Замість нього це робить держава.

За інформацією підприємства причини неповернення боргів — потреба в коштах для ремонту, придбання кріплення, ліквідації аварійних ситуацій, втрати доходів товариства від аварійних ситуацій на шахті ім. Д.Ф.Мельникова.

Сьогодні прострочена заборгованість ПАТ «Лисичанськвугілля» перед державою становить 59,8 млн. дол. Нарахована та несплачена пеня — 573 млн. грн.

10. Асоціація «Земля і люди». Борг – 1,54 млрд грн

У 1993 році асоціація «Земля і люди» уклала контракти з американською фірмою «Зенека Інк.» на загальну суму 70 млн. дол.

Розрахунки відбувались в рамках угоди між Укрексімбанком та Ексімбанком США по підтримці зовнішньоторговельних контрактів та гарантії українського уряду на користь Ексімбанку США.

Асоціація «Земля і люди» мала повернути кошти у відповідності з укладеним договором, а також виплатити відсотки за обслуговування, але цього не зробила.  У березні 1994 Укрексімбанк виплатив 3 млн. доларів замість неї.

Залишок боргу по акредитивах в 67 млн. дол. примусово списав Сітібанк США, який брав участь у виконанні зазначених акредитивів з кореспондентського рахунку Укрексімбанку.

Через порушення строків розрахунків також були списані відсотки за прострочені платежі на 300 тис. дол.. В результаті у Асоціації «Земля і люди» утворилась прострочена заборгованість перед державою.

Наразі борг становить 54,9 млн. доларів, пеня — 488,6 млн грн.

Рішення Господарського суду м.Києва від 25 травня 2009 та відповідні накази про примусове стягнення прострочки з асоціації «Земля і люди» не виконуються через відсутність майна, яке можна стягнути.

Шанси на повернення

Перспектива повернення цих боргів - дуже сумнівна. Із цих 56 мільярдів боргів - 8 млрд грн — це борги уже ліквідованих компаній. Що стосується решти боржників, то процедури банкрутства, судові процеси та довготривала санація — звична справа дня них.

Можливи варіант — визнати ці борги безнадійними та списати. Він передбачає цілий комплекс довготривалих бюрократичних процедур.

Шанси на повернення існують у випадку приватизації та виконання новим власником зобов’язань проблемного боржника перед державою. Але цей ідеальний варіант малоймовірний, адже боргове навантаження — один з перших пунктів, який опиняється у фокусі інвестора при виборі активу для покупки.

 

За матеріалами: ЕП

Коментарі
Додати коментар