Logo
До статей

Чи відповість власник банку «Національний кредит» за банкрутство

31 серпня, 2018
Журналістські статті
Чи відповість власник банку «Національний кредит» за банкрутство

У Фонду гарантування вкладів фізосіб з'явилася можливість притягнути до відповідальності власника однієї з неплатоспроможних фінустанов.

Власник банку «Національний кредит» Андрій Оністрат і група осіб підозрюються в розтраті майже 600 млн грн. Оністрат заявив, що нікуди не втече, а оскільки заставу в $1 млн сплатити не може, то оскаржить запобіжний захід.

Загроза терміну з конфіскацією

Столичні правоохоронці 20 серпня повідомили групі колишніх посадових осіб банку «Національний кредит», що зараз ліквідується, про підозру в розтраті 597 млн ​​грн. У цьому злочині підозрюються колишні голова наглядової ради, голова правління, радник голови правління і фахівець відділу банку. Головою наглядової ради «Нацкредиту» тоді був власник банку Андрій Оністрат, керівником – Ігор Клименко, якого ще наприкінці 2016 року звинуватили у махінаціях на суму 3,6 млн грн. У Фонді запевняли, що Ігор Клименко підписав між банком і комерційною структурою заздалегідь збиткові договори про відкриття кредитної лінії за заниженою «в десятки разів» кредитною ставкою.

Нинішнє кримінальне провадження тягнеться з квітня 2015 року. Слідчі встановили, що екс-керівники виводили кошти з банку на підставних осіб за допомогою коррахунку, відкритого в ліхтенштейнському Bank Frick & Co AG. Їм інкримінують скоєння злочину за ст. 191, ч. 5 КК «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах», санкція за цим пунктом передбачає позбавлення волі на термін від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

У судових матеріалах окреслені контури схеми. У банку «Національний кредит» відкрито кореспондентський рахунок у Bank Frick & Co AG, на якому до моменту запровадження тимчасової адміністрації перебувало $25,47 млн. Рахунок відкривався для проведення клієнтських міжбанківських платежів, а валюта належала банку. Однак остаточним отримувачем і розпорядником коштів коррахунку був не банк, а особисто Андрій Оністрат. «Зазначений рахунок відкрито головою наглядової ради банку, що підтверджується угодою про зберігання документів у Bank Frick & Co AG від 07.06.2013. Він безпосередньо мав доступ з правом здійснення відповідних дій за кореспондентським рахунком як відповідний представник банку в його інтересах», – йдеться в матеріалах суду.

Після запровадження тимчасової адміністрації уповноважена особа ФГВФО ініціювала переказ грошей з коррахунку «Нацкредиту» в Bank Frick на коррахунок в Укргазбанку. Але операція не була проведена. Як пояснили в іноземному банку, «у нез'ясовану дату за розпорядженням голови наглядової ради Андрія Оністрата за попередньою домовленістю з іншими посадовими особами банку було укладено фіктивний кредитний договір на невідому суму, але не менше ніж $25,47 млн, на невідомий банку термін», заставою за яким виступали кошти на коррахунку.

За Bank Frick залишалося право на списання коштів у разі невиконання зобов'язань перед ним. «У банку відсутні рішення, протоколи, документи колегіальних органів, якими могло б оформлятися рішення про укладення договору застави з Bank Frick і надання права третій особі одноосібно звертати стягнення на кошти банку, що суперечить вимогам законодавства», – повідомили правоохоронці суду. Більш того, валюта в Bank Frick не була відображена у звітності банку як обтяжені кошти.

У липні 2017 року представники Головного слідчого управління звернулися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до оригіналів документів у Bank Frick. Йдеться про документи, пов'язані з компаніями Europa Trading L.P., Eastmond Sales LLP, Universal Trading L.P .: договори кредитування, інформація про рух коштів, контракти, які надавалися банку тощо. «З відповідей Bank Frick від 25.06.2015 та 23.12.2015 встановлено, що $25,47 млн на коррахунку, відкритому для ПАТ «Банк Національний Кредит», були розміщені під заставу кредитних договорів компаній Eastmond Sales LLP, Europa Trading LP, Universal Trading LP на загальну суму $40 млн, згідно з якими були укладені договори застави з власником рахунку ПАТ «Банк Національний Кредит». При цьому банк не має жодних підтверджуючих документів, які свідчили б про надання цих коштів під заставу», – йдеться в матеріалах.

Публічність як козир

Досудове слідство триває: сторона обвинувачення попросила для «організатора» схеми грошовий запобіжний захід. Захист Андрія Оністрата, до якого входить старший партнер юрфірми «Ілляшев і Партнери» Міхаїл Ілляшев, відразу ж оскаржив заставу в 27 млн ​​грн. В якості аргументів Андрій Оністрат зазначив, що у нього на утриманні знаходиться вісім осіб: старший син Остап (17 років), середня дочка Соломія (9 років), молодший син Михайло (7 років), молодша дочка Мирослава (4 роки), дружина Валентина, яка зараз вагітна четвертою дитиною, батько й мати екс-банкіра (75 і 79 років відповідно), бабуся 1926 р.н.

«З огляду на всі ці обставини, ми підготували документи про те, що немає ризиків, що я кудись зникну. Крім того, я член Національного олімпійського комітету від Федерації триатлону і віце-президент Федерації триатлону, яка відповідає за аматорський триатлон. Усі ці аргументи ми підготували для того, що апелювати позиції звинувачення про те, що мене треба до засідання суду позбавити волі та взяти під варту. Прокурори просили неможливе і отримали максимум – рішення судді Печерського суду про те, що мені необхідно внести заставу в $1 млн. У мене немає мільйона доларів зараз, і я не можу внести заставу, мені навіть нема в кого її попросити», – сказав Андрій Оністрат.

Але він здав два своїх закордонних паспорти і вже отримав повістку на ознайомлення з наступним клопотанням про новий розгляд забезпечувального заходу.

Керуючий партнер адвокатського об'єднання Suprema Lex Віктор Мороз зазначає, що в Україні законодавчо не регламентовано механізм встановлення розміру застави за кримінальними злочинами. «Зазвичай розмір застави визначається виходячи зі шкоди, розрахованої слідчим. Очевидно, слідство вважає, що кредиторам і вкладникам банку «Національний кредит» завдано збитків у розмірі 27 грн грн, чим і обумовлений такий розмір застави. До кредиторських вимог включаються заборгованість перед Нацбанком, вкладниками та іншими клієнтами банку, його співробітниками, а також іншими кредиторами. Тому заборгованість банку перед кредиторами цілком може становити 27 млн грн, але це не означає, що дії голови наглядової ради банку завдали шкоди саме в розмірі 27 млн грн, тобто сума застави може бути завищеною», – пояснює Віктор Мороз.

Екс-власник банку не вважає себе винним.

«Головне слідче управління підозрює мене в скоєнні злочину за ст. 191, ч. 5 – в розкраданні грошей банку «Національний кредит». Маячня цієї фрази в тому, що виходить, що я вкрав у самого себе!» – прокоментував звинувачення Андрій Оністрат. Але якби кошти з коррахунку не зникли, їх направили б на виплату вкладникам банку «Нацкредит»: отже, крадіжка грошей з коррахунку, якщо вона була, – це крадіжка грошей не банку, а його клієнтів. І ФГВФО довелося покривати цю недостачу (в рамках виплати гарантованих вкладів) з держбюджету.

У своєму відеоблозі Андрій Оністрат зазначив, що, згідно із заявами звинувачення, він був серед тих, хто «вступив у змову в невстановленому місці в невстановлений час у невстановлений спосіб». «Жодного показника, жодного свідка того, що це я зробив. Тільки Оністрат зробив, тому що він поганий, тому що він керівник банку, тому що він бенефіціар. Це повністю неадекватне сприйняття того, що відбувається, без будь-якої доказової бази. Справи немає!» – упевнений Андрій Оністрат.

Він також посилається на те, що кримінальне провадження відкрито 30 квітня, тобто за півтора місяці до запровадження тимчасової адміністрації. «Тимчасову адміністрацію ввели в банк і фізично усунули мене від керівництва банком аж в червні. Півтора місяці різниця», – обурений Андрій Оністрат. При цьому саме 30 квітня вийшла постанова НБУ № 300/БТ, яка, за словами екс-банкіра, повністю паралізувала роботу банку. Банку заборонили видавати кредити, проводити операції з цінними паперами, інсайдерами та акціонерами, проводити заміну застав, залучати вклади.

Примітно, що відразу після запровадження тимчасової адміністрації в банк «Національний кредит» 5 червня 2015 року сам Оністрат не виключав кримінального переслідування і визнавав, що йому довелося віддати більшу частину терміналів «Банк 24 Національний кредит» за борги: «В результаті банкрутства банку у мене народжується нескінченна кількість особистих зобов'язань і черги кредиторів. Я – банкрут! Складно, коли в тебе великі яйця, написати у себе на лобі зеленкою: «Я – банкрут!». Яйця стають меншими».

Покарання без покарання

Банк «Національний кредит» – не єдина установа, яка, як стверджують у Фонді гарантування, використовувала коррахунки в іноземних банках для виведення коштів. Схема була досить поширеною: кошти клієнтів банку на коррахунках в іноземних банках виступали заставою за кредитами, виданими компаніям-нерезидентам, пов'язаним з власниками українських банків, і в подальшому списувалися через непогашення кредитів.

Двома найвідомішими учасниками цих схем стали австрійський Meinl Bank Aktiengesellschaft і ліхтенштейнський Bank Frick & Cо AG. З австрійським банком співпрацювали «Таврика», Терра Банк, АКБ Банк, Міський комерційний банк, «Київська Русь», Південкомбанк і Експобанк. А через Bank Frick працювали Енергобанк і «Національний кредит».

У Фонді гарантування вкладів раніше підрахували, що через Meinl Bank було виведено $361 млн, а через Bank Frick – $166 млн. Щоправда, поки ніхто з власників або керівників цих банків не поніс суворого покарання. Екс-керівник банку «Таврика» Анатолій Дроб’язко отримав п'ять років умовно, колишній керівник Енергобанку Алла Вольська – три роки умовно. «Довести реальну провину власників або топ-менеджменту банку в махінаціях з коррахунками досить складно, що зумовлено складним корпоративним управлінням в банківських структурах. Рішення про перерахування коштів на закордонні рахунки приймається керівником банку не одноосібно, а колегіально на рівні правління на підставі рекомендацій комітетів банку. Таким чином, ті випадки, коли керівники банків усе-таки отримали умовні терміни, обумовлені угодою зі слідством, на яку пішли або самі ці керівники, або інші менеджери відповідних банків», – вважає Віктор Мороз.

Він не виключає варіанту, що до виборів жодного обвинувального вироку не буде, а «після виборів ми можемо дізнатися, що банки були виведені з ринку незаконно і підлягають відновленню на ринку з компенсацією їхнім власникам завданих збитків».

Апеляція на запобіжний захід має бути розглянута 4 вересня в Апеляційному суді Києва, паралельно слідчі за погодженням із ГПУ винесе на розгляд Печерського районного суду Києва нове подання по запобіжному заходу.

Автор: Вікторія Руденко, Фінклуб

Коментарі
Додати коментар