Logo
До статей

Нюанси порушення справи про банкрутство за заявою фіскального органу

25 вересня, 2018
Аналітика
Нюанси порушення справи про банкрутство за заявою фіскального органу

Достатньо цікавим практичним питанням є можливість фіскальних органів подавати заяви на порушення справи про банкрутство платників податків. Адже в цій процедурі є певні нюанси та проблеми, з якими можуть зіштовхнутися як платники й контролюючі органи, так і суди.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343-XII (далі – Закон України «Про банкрутство»), справу про банкрутство порушує господарський суд, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів – грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, яке набрало чинності, та постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включається неустойка (штраф, пеня), а також інші фінансові санкції.

Таким чином, Закон України «Про банкрутство» встановлює, що справа про банкрутство може бути порушена господарським судом, якщо:

- вимоги кредиторів загалом складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітних плат, які не були задоволені платником податків (боржником) протягом 3-х місяців після встановленого строку для їх погашення;

- грошові вимоги підтверджені рішенням суду, яке набрало чинності, щодо наявності у платника податків (боржника) податкового боргу.

Ч. 7 ст. 16 Закону України «Про банкрутство» передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо:

- заявник не довів наявність підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство;

- вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника;

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;

- відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону;

- у разі наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Крім того, потрібно врахувати ч. 7 ст. 11 Закону України «Про банкрутство», яка передбачає, що до заяви кредитора – органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Спеціальний порядок стягнення податкового боргу регламентований ст. 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі – ПК України).

П. 95.1 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, а також з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Згідно з абз. 2, 3 п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII та ПК України, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків (юридичної особи за законом) покладено виключно на контролюючі органи за визначеною ПК України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи з вимог ст. 95 ПК України, ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про банкрутство», доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора (фіскальної служби) є наступні:

- рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало чинності;

- інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету в рахунок погашення податкового боргу;

- докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною ПК України.

Крім того, перебіг 3-місячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 10 Закону України «Про банкрутство», починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало чинності.

Тобто строк невиконання боржником податкового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, оскільки списання коштів здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених ПК України, а не Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII.

Господарські суди, розглядаючи заяви про порушення справи про банкрутство, повинні перевіряти, чи вжили фіскальні органи відповідних заходів щодо стягнення податкового боргу, які передбачені ПК України, а контролюючі органи повинні надати докази вжиття таких заходів.

Спеціальним податковим законодавством, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено також інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме продаж майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, стягнення готівкових коштів та стягнення дебіторської заборгованості платника податків.

При цьому передбачений законодавством широкий арсенал відповідних заходів надає фіскалам, поряд із заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника.

Тільки вжиття всіх наведених вище заходів у сукупності, якщо вони не призвели до погашення податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання фіскальним органом справи про банкрутство боржника на загальних підставах.

(Схожої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018 р. у справі №908/ 2229/17).

Костянтин Чарторийський, експерт «TaxLink, платформа податкових знань», Юридична газета

Коментарі
Додати коментар