Ощадбанку не вдалося через суд арештувати кредитний портфель Дельта Банку на 1,3 млрд грн

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на відповідну судову ухвалу.

10.04.2018 Верховний Суд відмовився задовольнити заяву Ощадбанку про перегляд постанови Вищого госпсуду від 14.11.2017, якою залишено без змін рішення Госпсуду м. Києва від 22.11.2016 та визнано недійсним вказаний договір застави майнових прав за кредитами.

Свою заяву про арешт майна Дельта Банку Ощадбанк обґрунтовував частиною 5 статті 1057-1 Цивільного кодексу, відповідно до якої визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Також суд констатував, що у спорах, пов’язаних з виконанням неплатоспроможним банком своїх зобов’язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, оскільки цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Нагадаємо, Ощадбанк заявляв про грошові вимоги до Дельта Банку на 3,9 млрд грн, а ФГВФО визнав 3,28 млрд грн та включив їх у 7-му чергу. При цьому Фонд гарантування публічно звинувачував Ощадбанк в сумнівних операціях щодо виведення активів з Дельта Банку на 2 млрд грн (через укладання договорів застави активів як забезпечення по зобов’язанням по договору коррахунку).