Logo
До новин

ВС висловився щодо майнових вимог кредиторів у процедурі банкрутства

14 лютого, 2019
Законодавство
ВС висловився щодо майнових вимог кредиторів у процедурі банкрутства

Велика палата Верховного суду оприлюднила свою позицію стосовно майнових вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація.

В першу чергу привертає увагу категорія справи, розглянутої Великою Палатою та підстави такого розгляду, оскільки кількість справ про банкрутство, розглянутих Великою Палатою можна перелічити на пальцях однієї руки, а також підстава - справа містить виключну правову проблему, а тому розгляд даної справи Великою Палатою є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом касаційного оскарження в даній справі є судові рішення попередніх інстанцій щодо відмови у включенні до реєстру вимог кредиторів вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах про співпрацю з інвестування та будівництва та про пайову участь в будівництві одного житлового будинку з ідентичними умовами, до боржника - забудовника.

Ситуація майже типова для нашої країни - інвестори вкладають грошові кошти в нерухомість, яка перебуває на стадії будівництва, забудовник чи то банкрутіє з об'єктивних причин, чи то банально краде кошти інвесторів, починаються численні судові процеси, кримінальні провадження, але ж кошти зникли і, як правило, не повертаються інвесторам.

В цій справі ошуканих осіб виявилось більше 20, однак суди попередніх інстанцій замість виконання своїх прямих функцій щодо відновлення порушених прав у ефективний спосіб вдались до більш звичних своїх функцій - відмовляти користуючись прогалинами у законодавстві за допомогою різноманітних казуїстичних заготовок.

Оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанції були обґрунтовані тим, що факт вчинення сторонами правочинів (укладення договорів про співпрацю) підтверджено відповідними документами, однак зобов'язання боржника перед кредитором повинні мати грошовий характер; у заяві з грошовими вимогами кредитори посилались на невиконання боржником зобов'язань з будівництва об'єкту та передачі квартири, а отже, у останніх є вимоги до боржника щодо передачі квартири; судами також встановлено невиконання боржником своїх зобов'язань, однак вказані договори не розірвано та не припинено, договори продовжують діяти, й хоча відносно боржника введено процедуру розпорядження майном (яка не припиняє його підприємницьку діяльність), то відповідно, зобов'язання боржника за договорами підлягають виконанню в натурі та боржник зобов'язаний передати у власність інвесторам квартири після введення будинку в експлуатацію. Крім того, апеляційний господарський суд відхилив посилання скаржників на ч.2 ст. 23 Закону про банкрутство, оскільки фізичними особами заявлялись саме грошові вимоги, а не майнові, виражені у грошовому еквіваленті.

Позиція кредиторів зводиться до того, що суди мали застосувати, у даному випадку, положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка визначає зобов'язання сторони договору повернути одержану передоплату у випадку невиконання зобов'язання по передачі майна і таке зобов'язання, як вважає заявник, є грошовим за своєю правовою природою.

Крім того, вважає, що кредитор з майновими вимогами вправі звернутись до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Розгляд справи в касаційній інстанції тривав майже рік (можливо судді думали, що за цей час забудовник все ж таки добудує будинок).

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жуков С.В. угледів в даній справі виключну правову проблему та ухвалою від 19.04.2018 р. передав справу на розгляд Великої Палати для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Варто віддати належне пану Жукову, оскільки означену ухвалу він разом з колегами ретельно мотивував та навів, як на мене, беззаперечні аргументи необхідності розгляду даної справи Великою Палатою.

Зокрема, в ухвалі від 19.04.2018 р. зазначено про те, що правова проблема полягає у відсутності в судовій практиці єдиного підходу до вирішення спорів та встановлення правової природи вимог (грошових або майнових) які виникають у справах про банкрутство щодо звернення фізичних осіб вкладників (інвесторів) у справу про банкрутство забудовника, в той час коли укладені між боржником та кредитором інвестиційні договори продовжують діяти і щодо боржника ще не введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство.

Відповідна ухвала за посиланням.

Касаційний господарський суд звернув увагу, на те, що існує позиція, відповідно до якої завдання суду у попередньому засіданні у справі про банкрутство полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності в цей момент у кредитора грошових вимог до боржника, а отже, зобов'язання замовника будівництва перед інвестором є майновим у розумінні Закону про банкрутство, яке припиняється тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, і тоді майновий кредитор має право заявити грошові вимог до боржника в межах ліквідаційної процедури, до введення ліквідаційної процедури договори продовжують діяти, процедура розпорядження майном не припиняє підприємницьку діяльність, і відповідно, зобов'язання боржника за договорами підлягають виконанню в натурі та боржник зобов'язаний передати у власність інвесторам квартири після введення будинку в експлуатацію.

Водночас існує інша позиція, яка полягає у тому, що законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, перед якими боржник має грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі дати їм грошову оцінку відповідно до норм цивільного законодавства та звернутися до боржника з грошовими вимогами у справу про банкрутство, якщо такі вимоги виникли до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство (є конкурсними за своєю правовою природою) та випливають з підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, є вимогою про повернення коштів, внесених кредитором як передоплату за передачу майна, виконання певних робіт.

Врешті-решт Велика Палата поставила в постанові від 29.01.2019 р. жирну крапку в цьому питанні, дійшовши наступних, на наш погляд, революційних та досить цікавих висновків, що безперечно стануть в нагоді як арбітражним керуючим, так і іншим фахівцям в галузі конкурсного процесу.

Ось посилання на згадану постанову.

В ній Велика Палата вкотре констатувала. що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Крім того, аналізуючи положення статті 1 Закону про банкрутство, Велика Палата дійшла висновку, що спеціальний Закон про банкрутство регулює правовідносини грошового характеру та пов'язує можливість участі особи у справі про банкрутство в статусі кредитора, за наявності у неї вимог до боржника саме грошового характеру.

Також в аналізованій постанові зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону).

За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Враховуючи вказані висновки та положення законодавства, Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок укладення інвестиційного договору між боржником та скаржниками виникли виключно майнові зобов'язання, а їх вимоги мають речово-правовий характер, оскільки це спростовується як змістом заяв про визнання вимог, так і наведеним вище аналізом норм права про правову природу інвестиційного договору, який поєднує положення низки різних договорів, передбачених ЦК України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов'язань, внаслідок чого рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, а справу в частині розгляду заяв фізичних осіб про грошові вимоги до боржника направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Таким чином, на сьогоднішній день фізичні особи - інвестори можуть мати деяку впевненість у долі своїх внесків під час пайової участі у будівництві житла, але це все ж таки не страхує від шахрайських дій або звичайної недбалості забудовника, а тим більше від зміни власної правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, приклади чого ми маємо змогу спостерігати останнім часом, а тому як зазначали класики: «повний спокій може дати людині тільки страховий поліс», а також надійна й кваліфікована адвокатська команда.

Коментарі
Додати коментар