Олександр Удовиченко: Процесуальні права сторін потрібно розглядати, виходячи з їхнього матеріального права чи інтересу

Про це заявив суддя третьої судової палати Вищого господарського суду України Олександр Удовиченко під час виступу на ІІ Форумі з реструктуризації та банкрутства, повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація.

Він зазначив, що при розгляді справ про банкрутство виникають труднощі при застосуванні процесуальних норм, адже до Господарського процесуального кодексу не було внесено змін, передбачених законом «Про банкрутство».

«ГПК був написаний тоді, коли закону «Про банкрутство» ще не було. А в цьому законі є свої нюанси. Наприклад, склад учасників процедури. Якщо у класичному позовному провадженні, як правило, один кредитор – один боржник, то у справі про банкрутство кредиторів кілька. І коли ми починаємо накладати норми ГПК на відносини, які розглядаються в межах процедури банкрутства, там фактично розглядаються ті самі спори. Або про визнання недійсними правочинів, або про стягнення, або про індикацію. Тому треба розглядати процесуальні права сторін, виходячи з їхнього матеріального права чи інтересу», - зазначив Удовиченко.

Він підкреслив, що суперечки щодо того, чи це позовне провадження, чи ні, точаться в юридичних колах вже давно. Але, на думку Удовиченка, під час виникнення процесуальних колізій потрібно виходити з наявності чи відсутності матеріального права та інтересу сторін.

«Якщо сторона подала заяву, яка повністю відповідає всім вимогам, і немає підстав, передбачених господарським процесуальним кодексом або законом «Про банкрутство», від жодної сторони і від судді не залежить – як вона зареєстрована. Чи як заява у справі про банкрутство, чи як позовна. Якщо спір вирішено по суті, захищено матеріальне право, не можна з суто процесуальних підстав направляти на новий розгляд те саме. Про це зазначав і Євпропейський суд, і Верховний Суд України. Не можна скасовувати рішення, яке по суті є законним», - переконаний суддя.

Ще одна тема, яку під час виступу порушив Олександр Удовиченко - співвідношення прав іпотекодержателя - майнового поручителя. Він назвав не зовсім правильною позицію Верховного Суду, який фактично поставив знак рівності між майновим поручительством і поручительством.

«Майнова порука – це застава, іпотека, це не порука. Іпотекодавець – майновий поручитель не бере на себе фінансового зобов’язання погашати борг. І розмір його відповідальності не залежить від збільшення боргу. Він лише надає майно на погашення цього боргу», - уточнив суддя.

Також Удовиченко розкритикував позицію Верховного Суду щодо дозволу в судовому порядку звертати стягнення на іпотечне майно шляхом передачі його у власність іпотекодержателю. На думку судді, така передача, якщо вона передбачена договором, має відбуватися за згодою обох сторін.

Крім того, Олександр Удовиченко переконаний, що банк не має права, забравши заставне іпотечне майно, додатково вимагати погашення зобов’язань.

«Якщо сторони погодилися на те, щоб забрати у власність іпотечне майно, після цього припиняється забезпечення цих зобов’язань. Майно забезпечує все зобов’язання повністю. Це прописано в договорі», - резюмував суддя.