Активи банків-банкрутів варто передати діючим банкам - експерт

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація з посиланням на «Фінбаланс».

На думку експерта, низька ефективність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відшкодування кредиторам ліквідованих банків є наслідком помилкової стратегії та ігнорування сучасних фінансових механізмів.

Помилка була закладена у самому підґрунті, на якому побудовані усі процедури Фонду, – продаж активів на неліквідному ринку. Тому не дивно, що активи (кредити) продаються за безцінь, прямо або опосередковано самим позичальникам, більшість з яких припинили обслуговувати свій борг відразу після початку ліквідації банку.

Навіть спроба відмовитись від «роздрібних» непрозорих продажів на користь портфельних «оптових» зазнала поразки - було втрачено дорогоцінний час на організацію належного обліку активів, які швидко перетворювались у сміття.

Кредитори ліквідованих банків відсторонені від процедур Фонду і ніяким чином не в змозі впливати на розміри відшкодування, тоді як виконавці Фонду не мотивовані в максимізації надходжень від продажів активів і навіть успішно корумпуються їх непрозорим розпродажем, про що свідчать відкриті кримінальні впровадження.

Максимізувати грошові надходження по активах у вигляді кредитів можливо тільки заміщенням збанкрутілого банку у відносинах з позичальниками іншим професійним кредитором. Саме передавання кредитних пулів разом з заставами та поруками іншому «живому» банку могло б на порядок збільшити суми відшкодування.

А що ми маємо сьогодні ? Фонд навряд чи покриє за рахунок продажів навіть свої зобов’язання по власних запозиченнях. А відтак в інших кредиторів, що залишились без бюджетних гарантованих виплат, не має жодного шансу.

Справедливе запитання, а взагалі, чи було можливим вивести поза рамки ліквідаційних процедур та передати на обслуговування в інший банк надзвичайно велику кількість неоднорідних активів, майна та різного роду забезпечення, які до того ж розташовані в багатьох населених пунктах, де іноді складно забезпечити їх елементарне збереження та захист від розкрадання та шахрайських привласнень?

Так, це було можливо зробити та навіть колись планувалося Фондом.

Таку опцію, на вимогу колишнього керівництва Фонду було закладено в проект закону №2784 «Про облігації, забезпечені відокремленими активами», який вже декілька років лежить у «стопці» інших фінансових законопроектів без розгляду.

Йдеться про сек’юритизацію активів та майна ліквідованого банку, тобто їх трансформацію у субординовані підпорядковані одна одній серії цінних паперів (облігацій), якими планувалося розрахуватись з усіма кредиторами з кожної черги – кожна мала отримати свою серію цінних паперів, відповідно до встановленого законодавством пріоритету.

Для цього активи з ліквідаційної маси мали бути юридично оформлені та обліковуватись на балансі емітента-SPV, спеціально створеного на термін випуску у формі непідприємницького товариства. Відокремлені таким чином активи, мали передаватися на комісійне обслуговування в інший банк на термін довший за ліквідаційні процедури. Облік активів та складання звітності за SPV доручається спеціалізованій на сек’юритизації фінансовій установі. При цьому, усі види грошових надходжень від активів (погашення, відсотки, штрафи та від продажу) мали накопичуватись на спеціальному рахунку-ескроу, з якого після сплати комісійних за обслуговування, уся готівка спрямовувалася б на користь власників цінних паперів, згідно визначеного субординацією випуску пріоритетів.

Зрозуміло, що без певних втрат за активами не обійтися. На суму фактичних та підтверджених аудитом втрат за безнадійними до повернення активами, часткових прощень позичальникам та дисконтів, які застосував обслуговуючий банк (в межах наданих йому повноважень умовами випуску) мала зменшуватись номінальна вартість цінних паперів, починаючи з наймолодшої серії. При цьому, щоб полегшити становище постраждалих підприємств, на суму таких втрат слід було дозволити збільшувати видатки перед оподаткуванням прибутку, передбачивши таку норму у змінах до Податкового кодексу.

Організацію таких випусків мали доручити Агентству по рефінансуванню житлових кредитів (АРЖК), яке володіє технологією та практичним досвідом сек’юритизації іпотечних пулів з великої кількості кредитів. Функцію обслуговуючого банку можна було б доручити державним банкам, зокрема, Приватбанку.

За нашими підрахунками, термін закриття черг кожного з ліквідованих банків не перевищував би 1-3 місяці.