Велика палата Верховного суду зробила висновок щодо обмежень розпорядження майном господарського товариства

Про це повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація із посиланням на «Юридичну газету».

Так, постановою визначено, що наявність у статутному капіталі господарського товариства державної частки (пакета акцій, що належить державі) не змінює правового режиму його майна, яке є приватною власністю господарського товариства. Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об’єктами державної власності встановлюються виключно для господарських організацій з корпоративними правами держави в їх статутному капіталі у розмірі понад 25%.

Судами встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави (21,524% акцій статутного капіталу) щодо публічного акціонерного товариства, яке уклало договір майнового найму з фізичною особою - підприємцем. Цей договір не був погоджений з РВ ФДМУ по Чернівецькій області - державним органом приватизації. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали недійсним зазначений договір через обмеження щодо розпорядження майном, які діють до завершення приватизації об’єкта, та недотримання процедури погодження з державним органом приватизації.

Зважаючи на те, що державі у статутному капіталі господарського товариства належить 21,524% акцій, а 78,476% акцій товариства, що становить більшість у його статутному капіталі, є власністю інших акціонерів, обмеження щодо розпорядження майном, у т.ч. й щодо передачі його в оренду, порушують права акціонерів цього господарського товариства, гарантовані законодавством України. Застосування таких обмежень є непропорційним і таким, що порушує загальні принципи господарювання в Україні.

Як зазначають у ВС, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на той факт, що процедура приватизації тривала понад встановлений Законом України "Про приватизацію державного майна" максимальний строк проведення всієї процедури, який не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про приватизацію об’єкта.

При вирішенні питання про порушення судами правил суб’єктної юрисдикції Велика Палата Верховного Суду зазначила, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним правочину, а саме договору майнового найму з підстав невідповідності вимогам закону, тому в цьому випадку не є предметом оскарження дії чи бездіяльність державного органу приватизації при виконанні ним владних управлінських рішень. Випливає, що в основі цього спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб’єктами щодо певного об’єкта державної власності у процесі його приватизації.

На думку ВП ВС, спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Отже, суди правильно розглянули справу в порядку господарського судочинства.